Ти завжди знав

Хосе Г. Франко, шт. Юта, США

Я здобув свідчення про відновлену євангелію, але мені все ще потрібно було 10 місяців служити священником в іншій церкві.

Коли мені було років 9, у мене заболів зуб. Біль був нестерпним, але у нас не було грошей, щоб піти до дантиста. У той час я жив у Мексиці зі своєю ангельською бабусею.

Зі сльозами на очах вона запитала мене: “Ти віриш в Ісуса Христа і в те, що Він може тобі допомогти?”

Я відповів ствердно. Вона попросила мене піти в іншу кімнату, стати на коліна і молитися про диво. Я вилив своє серце в молитві, але нічого не сталося. Розчарований я стиснув щелепи і помолився вдруге. Невдовзі біль минув! Коли я побіг, щоб розповісти про це бабусі, то побачив її на колінах. Вона благала Бога допомогти її маленькому онукові. Я ніколи не забуду тієї сцени, і я вдячний за свою бабусю.

Після того у мене був ще один духовний досвід.

Коли мені виповнилося 14 років, я переїхав до Техасу, США, де жили батьки з моїми братами і сестрами. Я знайшов місцеву церкву і почав регулярно її відвідувати. Завдяки здобутому досвіду з Богом, я хотів проповідувати Його ім’я і євангелію кожному, хто мене почує. У віці 15 років я вступив до школи священників, щоб стати священником. Два роки я вивчав Біблію перед початком уроків у школі, після школи і у вихідні.

Одного ранку в школі я почув шум у хлопчачій роздягальні. “Ти, мормон!” — хтось кричав. Я ніколи досі не чув такого слова, але воно звучало як образа.

Пізніше я дізнався, що людиною, на яку кричали, був мій хороший друг Дерек.

“Мені шкода, що тебе назвали мормоном”, — сказав я.

Дерек усміхнувся і запитав: “Ти мабуть не знаєш, що означає “мормон”?

Він розповів, що це прізвисько, яким називають членів Церкви Ісуса Христа Святих Останнх Днів.

“То ти християнин?” — запитав я.

Коли він ствердно відповів, я радів, що ми поділяємо віру в Ісуса Христа.

“Ви запитали у Бога?”

“Хто такі ці мормони, — міркував я, — і у що вони вірять?”

Я звернувся до інтернету, щоб дізнатися. За кілька хвилин я вирішив, що мій друг, зрештою, не є християнином, і що він піде до пекла. Тож я взяв на себе місію спасти його.

За наступні два роки я прочитав усі книги, які міг, щоб дізнатися про Церкву, зокрема і Книгу Мормона — двічі. Я також зустрічався з Дереком і місіонерами повного дня, намагаючись їм допомогти.

Коли мені виповнилося 17 років, я закінчив школу священників і став пастором невеличкої парафії в Техасі. Через два місяці після мого висвячення у мене відбулася ще одна бесіда з місіонерами.

Один з них запитав: “Ви прочитали Книгу Мормона, і ви прослухали всі уроки, але чи ви запитали у Бога про те, чи наше послання є істинним? Чи зрозумієте ви, що Він вам відповість?”

“Звичайно”, — відповів я.

“З моєї точки зору, це безпрограшна ситуація для вас, — відповів місіонер. — Якщо ви запитаєте у Бога, чи правдою є те, у що вірить ваш друг, і відповідь буде негативною, тоді ви виконаєте місію, заради якої розпочали цю справу. Але якщо Він скаже, що наше послання правдиве, тоді подумайте, як багато ви можете отримати”.

Я ніколи не думав про це у такому ключі. Того вечора я прочитав Мороній 10:3–5 і став навколішки. Моя відповідь від Бога була проста, однак потужна. Тихим спокійним голосом Він мені відповів: “Ти вже знаєш”.

Новий розділ мого учнівства

Тепер, коли я отримав свідчення про відновлену євангелію, що ж я мав робити зі своїм пасторством? За контрактом я все ще мав служити 10 місяців пастором. Після багатьох молитов і розмов з Богом я вирішив дослужити весь термін. Наступні 10 місяців я продовжував ділитися традиційними біблійними істинами, але коли було можливо, я доповнював їх істинами відновленої євангелії. Люди відгукувалися на ті істини, і моя невеличка отара з 20 мирян збільшилася до майже 150.

Після закінчення контракту мені запропонували постійне місце служіння, але я знав, що для мене настав час охриститися в Церкві. Настав час почати новий розділ моєї подорожі в учнівстві.

Коли я сказав про це членам своєї сім’ї, вони не зраділи — спочатку. Але за три місяці після того, як я приєднався до Церкви, я охристив маму та двох зі своїх братів і сестер. Після служіння на місії повного дня в Оклахомі, в місії Оклахома, я охристив свою молодшу сестру.

Коли хтось запитує, чому я змінив релігію, то завжди відповідаю: “Я не змінив релігію. Я досі відданий християнин. Радше я просто зміцнив свої стосунки зі Спасителем, охристившись у Його Церкві — Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Зараз мої стосунки з Ним більш особистісні й близькі, ніж раніше, завдяки Відновленню євангелії, Книзі Мормона, сучасним пророкам і священним обрядам спасіння й піднесення, доступним у храмі”.

Сьогодні я маю привілей працювати штатним учителем семінарії. Я так само присвячую своє життя Ісусу Христу і Його євангелії. І я так само всім, хто почує, “благовіщу … радість велику” (Лука 2:10).