Нагадування з дзвіниці

Девід Пейн, шт. Мериленд, США

Якби я дослухався до спонукання, у нас, можливо, було б більше часу, щоб навчати Джузеппе євангелії.

Одного разу у день підготовки разом з місіонерським напарником ми відвідували собор у Пармі, Італія. Насолоджуючись прекрасним живописом, я помітив там монаха, який читав неподалік. Я відчув спонукання заговорити з ним про Книгу Мормона, однак злякався.

Як католицький монах відреагував би на те, що якийсь місіонер проповідує всередині собору? Я відчув спонукання знову, однак знову відкинув його.

За кілька тижнів двоє інших місіонерів у наший квартирі розповіли, що, розмовляючи з людьми на вулиці, вони познайомилися з монахом на ім’я Джузеппе. Після того як вони виклали йому один урок, він прийняв у подарунок Книгу Мормона.

До наступної зустрічі з місіонерами, яка відбулася за тиждень, він уже прочитав велику частину книги. Вона йому дуже сподобалася.

Перед тим, як вони знову зустрілися з Джузеппе, мого напарника перевели в інше місце, тож я приєднався до їхнього напарництва. Коли ми пішли навчати Джузеппе в соборі, я не здивувався, побачивши, що то був той самий монах, з яким я відчував спонукання заговорити раніше.

Джузеппе сказав, що зараз читає книгу Алми, якого він порівнював з апостолом Павлом. Ми вирішили викласти йому другий урок, який закінчувався запрошенням охриститися. У кінці нашого уроку, саме перед тим, як ми могли запросити Джузеппе наслідувати приклад Ісуса Христа і охриститися, задзвонили дзвони собору, і ми здригнулися.

Джузеппе забув про час і сказав, що йому необхідно приєднатися до інших монахів у денній молитві. Потім він вибачився і сказав, що ми більше не зможемо зустрічатися в майбутньому, бо він їде з іншими монахами у віддалене місце. Після цього він прийме постриг.

Ми були здивовані тим, як такий важливий момент пройшов повз нас. Якби я відгукнувся на своє спонукання раніше, у нас було б більше часу навчати Джузеппе і в нього був би час дочитати Книгу Мормона. Наскільки я знаю, його більше ніколи не навчали місіонери.

Після того випадку звук дзвонів на годинниковій вежі нагадував мені, яким цінним і швидкоплинним є час. До кінця місії, як тільки я чув звуки дзвонів з дзвіниці, це підштовхувало мене говорити з кожним, кого я бачив, про євангелію. Сьогодні я також намагаюся діяти за спонуканнями Духа.