“Різдво — це надія, мир і любов”, Ліягона, груд. 2023.
Різдво — це надія, мир і любов
Немовля Ісус, Яким ми милуємося і Якому поклоняємося в Різдво, дає нам надію, мир і любов у часи випробувань.
Хоуп Джентайл за чотири дні до першої хіміотерапії в березні 2015 року.
Фотографія Хоуп зроблена Ніколасом Джентайлом
“Щоразу як народжується дитина, — навчав президент Бойд К. Пекер (1924–2015), президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, — світ поновлюється в невинності”1. І завдяки обіцяному народженню Дитини, яке сталося дуже давно, “в Давидовім місті” (див. Лука 2:11), серця тих, хто сприйняв цю Дитину і ЇЇ місію, можуть щодня оновлюватися в надії, мирі та любові.
Надію, мир і любов містить “Світло велике” (Ісая 9:2), яке Ісус Христос приніс у наш похмурий світ. Надія, мир і любов також містяться в “рад[ості] велик[ій]”(Лука 2:10), яка благословляє всіх Божих дітей завдяки Його народженню.
Різдво — це чудова можливість зосередитися серцем і розумом на Христі-Дитині, народженому так давно, і на мирі та надії, які несе Його євангелія в кожне серце, якщо ми охоче йдемо за Ним.
Надія в Спасителі
Кілька років тому одне слово — рак — занурило молоду сім’ю Ніколаса і Крістіни Джентайл у те, що брат Джентайл назвав “незвіданими глибинами випробування життям або смертю”. У їхньої донечки Хоуп (Надії), було виявлено пухлину в нижній частині спини.
“Упродовж наступних п’яти місяців операцій та хіміотерапій, — згадує брат Джентайл, — битва, яку вела Хоуп за життя, складалася з калейдоскопа подій, що згодом зміцнили свідчення нашої сім’ї про благодать Спасителя”.
Випробування, яке випало на долю Хоуп, і невизначене майбутнє згуртували сім’ю, зблизивши їх одне з одним та зі Спасителем.
“Ми знали, що те, що ми бачили, було лише частиною реальності, даної Богом для Хоуп, — казав брат Джентайл. — Попри темряву ми довіряли Йому, незалежно від того, яким буде результат”.
Однієї темної ночі під час другого п’ятиденного курсу хіміотерапії брат Джентайл помітив, як багато волосся вона втратила за останні кілька днів. Залишки її білявого, кольору соломи, волосся, нагадувало йому про те, що вона смертна. Однак його втішило Господнє обіцяння, що “жодна волосина з [її] голови не впаде на землю непоміченою” (Учення і Завіти 84:116).
“Я відчував, що Ісус добре знає шлях Хоуп і наші душевні страждання, — розповідав брат Джентайл. — Він “не кин[ув] [нас] сиротами” [Іван 14:18]”.
Одного вечора перед сном брат Джентайл читав з Хоуп дитячу книгу і запитав її, імітуючи різні голоси: “А що каже сова?” Хихикаючи, Хоуп відповіла: “Ху-ху!” Потім він запитав: “А що каже корова?” Хоуп упевнено відповіла: “Му-му!”
У ту мить увагу брата Джентайла привернуло зображення Спасителя на стіні в кімнаті. Дух спонукав його запитати: “Хоуп, а що каже Ісус?”
Поки він чекав на відповідь дочки, вона притулилася до його плеча, широко розплющила свої великі блакитні очі й прошепотіла: “Тримаю тебе”. Ісус каже: “Тримаю тебе”.
Брат Джентайл ніжно стиснув Хоуп в обіймах, плачучи. Коли Хоуп також обняла його своїми малими рученятами, то прошепотіла: “Люблю тебе, татку”.
Бог дав братові Джентайлу і його сім’ї ту мить з особливої причини. “Ісус тримав нашу сім’ю в Своїх люблячих руках, — сказав він. — З того священного вечора я розмірковував про лагідну істину, якої Бог навчав мене за допомогою слів моєї донечки: Ісус триматиме нас і благословлятиме в наших випробуваннях, якщо ми Йому дозволимо. Ці благословення приходять згідно з часом, способом і волею, які Він досконало визначив, але вони обов’язково прийдуть. Я знаю ці істини, бо Святий Дух допоміг мені відчути їх у кімнаті Хоуп того темного вечора”2.
Відчуття безпеки, художник Девід Боумен, копіювання заборонено
Мир у Христі
Я з радістю повідомляю, що віра й молитви сім’ї Джентайл не лишилися без відповіді. Сьогодні Хоуп здорова 10-річна дівчинка.
А що буває тоді, коли Бог не відповідає у той спосіб, якого ми сподівалися? Чи можна відчувати мир посеред особистого розпачу?
Як це зрозуміла сім’я Джентайл, мир завжди відчувається тоді, коли ми звертаємося до Спасителя, народження якого у Віфлеємі ми святкуємо о цій порі. У Різдвяну пору, коли особисті випробування, смуток і хвороби часто можуть затьмарювати святкування Різдва, наше свідчення про народження, смерть і Воскресіння Спасителя приносить мир.
Наш улюблений пророк, Президент Рассел М. Нельсон, навчав: “Саме так, як Спаситель пропонує мир, що “вищий від усякого розуму” [Филип’янам 4:7], Він також пропонує сильну, глибоку й велику радість, яка не піддається людській логіці чи смертному розумінню. Наприклад, здається неможливим відчувати радість, коли ваша дитина страждає невиліковною хворобою, або коли ви втрачаєте роботу, або коли ваше подружжя зраджує вас. Втім мова йде саме про ту радість, яку пропонує Спаситель. Його радість є постійною, вона приносить нам запевнення, що наші “страждання будуть лише на короткий час” [Учення і Завіти 121:7] і що вони будуть освячені на нашу користь [див. 2 Нефій 2:2]”3.
Коли Господь втішає нашу душу, ми можемо разом з “сил[ою] велик[ою] небесного війська, що Бога хвалили… каза[ти]: Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!” (Лука 2:13–14).
Ми можемо “радісні й щасливі” прийти до Віфлеєма”4.
Ми можемо безтурботно спати5, знаючи, що згодом все буде добре і правильно відповідно до Божих обіцянь і довершено визначених Ним часу, способу й волі.
Зліва: Хоуп після четвертого курсу хіміотерапії в червні 2015 року. Справа: Хоуп у віці 9 років.
Дар любові
Батько знає кожного з нас досконало — наші випробування, недоліки, бажання і втрати. Тому що Він нас любить, Він дав нам найбільший з дарів, який ми будь-коли могли отримати.
“Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне” (Іван 3:16).
Тому що Син також нас любить, Він добровільно віддав за нас життя.
“[Син] не робить нічого, крім того, що на благо світові; бо Він так любить світ, що навіть віддав Своє власне життя, щоб привернути всіх людей до Себе. Отже, Він нікому не заповідав, що вони не зможуть скуштувати від Його спасіння” (2 Нефій 26:24).
Як учні Спасителя в останні дні ми маємо відповідальність і благословення ділитися любов’ю, яку Батько і Син мають до нас. Ми ділимося цією любов’ю, коли свідчимо Божим дітям про здобуте нами дорогоцінне знання, що Бог — живий, що Його Син прийшов на землю спасти нас від фізичної і духовної смерті, і що в наші дні Спаситель відновив Свою Церкву — Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів.
Дар Божого Єдинонародженого Сина — це причина нашого святкування Різдва. Різдво означає тривалу надію і мир, які стали можливими завдяки Спасителевій Спокуті й Воскресінню, здійсненими з любові до нас. Різдво означає вічне життя й уможливлює вічні союзи завдяки священним обрядам, які виконуються у святих храмах.
“Основна причина того, чому ми святкуємо Різдво, — це Великдень”, — сказав Президент Нельсон. Він додав: “Завдяки Ісусу Христу ми можемо покаятися й отримати прощення своїх гріхів. Завдяки Йому кожен з нас воскресне.”6
Ми читаємо в Новому Завіті священну історію про народження Спасителя. Ця історія лежить в основі багатьох наших улюблених Різдвяних традицій. Однак, святкуючи Його народження, не забуваймо, що без Його Воскресіння і Спокути ми не мали б Різдва.
Книга Мормона свідчить про реальність воскреслого Христа, а також про багатство і глибину вчення Христа. У Різдвяну пору ті з нас, хто живе за істинами Христа, що містяться на сторінках Книги Мормона, наповнять ще більшим сенсом сімейне святкування Різдва.
Я знаю, що завдяки любові й центральній ролі Спасителя в плані спасіння, ми можемо отримати Його мир (див. Іван 14:27) і “більш чудову надію” (Етер 12:32) не лише в Різдво, але і завжди.