3 істини про Ісуса Христа, які є лише в нашій Церкві

Джоел Б. Рендалл

Співробітник редакції церковних журналів

Наша віра у Спасителя і Його відновлену євангелію дає нам силу бути, як Він.

Пастухи і мудреці шукали Спасителя, Ісуса Христа, після Його народження. Пастухи бачили ангела, а мудреці йшли за зіркою (див. Maтвій 2:9–10; Лука 2:8–12).

Сьогодні є дуже багато способів дізнатися про Спасителя і “прибу[ти] поклонитись Йому” (Матвій 2:2).

У Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів ми благословенні отримувати знання про нашого Викупителя від сучасних пророків, а також з Книги Мормона, та з Біблії. Ось лише три істини про Спасителя, які можна знайти тільки в нашій Церкві.

1. Він і Небесний Батько — це окремі особистості

Коли Ісус пояснював Свою роль як Єдинонародженого Сина, Він сказав: “Я й Отець Ми одне” (Іван 10:30). Але святі останніх днів знають, що Батько і Син “одн[і]” в меті, але є різними особами. Старійшина Джеймс Е. Талмейдж (1862–1933), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, писав: “В оригінальному грецькому тексті “одне” вживається у середньому роді, тобто виражає єдність у якостях, силі та меті, а не єдність особи, для вираження чого вимагалося б використання чоловічого роду”¹.

Перед тим як Степана закаменували, він побачив “Сина Людського, що по Божій правиці стоїть” (Дії 7:56). Пророк Джозеф Сміт “побачив двох Осіб” під час видіння (Джозеф Сміт — Історія 1:17). Спаситель часто молився Своєму Батькові.

Ми досі поклоняємося Батьку, як нашому Богу, і шануємо Сина, як голову Церкви. Але ми заперечуємо поширене християнське вчення “трійці в єдності”. Це вірування було прийняте як компроміс на Нікейському соборі майже через 300 років після воскресіння Христа².

2. Він поєднує нас з Небесним Батьком

Через Падіння Адама і Єви ми відділені від присутності Бога (див. Алма 42:7). Проте Викуплення нашого Спасителя дає нам можливість повернутися до Божої присутності, попри Адамів гріх, і постати перед судом за наші діяння (див. 2 Нефій 2:5–10; Геламан 14:15–17). Ми також можемо отримати прощення і очиститися від власних гріхів через “спокутуючу кров Христа” (Moсія 4:2). Христос закликав нас: “Ви завжди повинні молитися Батькові в Моє імʼя” (3 Нефій 18:19), тобто ми маємо звертатися до нашого Небесного Батька через силу Спасителя.

У Церкві ми укладаємо завіти або угоди, згідно з якими ми обіцяємо виконувати заповіді, а Небесний Батько обіцяє нас за це благословити. Досконалий приклад Спасителя показує нам, як шанувати ці завіти і наближатися до Бога. Укладаючи завіт хрищення, ми, наприклад, обіцяємо “завжди пам’ятати Його і дотримуватися Його заповідей… щоб Його Дух міг завжди бути з [нами]” (Учення і Завіти 20:77).

Ісус сказав: “Я — дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене” (Іван 14:6). Його заповіді і приклад показують нам ким Бог хоче, щоб ми стали. Роль Христа як Посередника не послаблює наш зв’язок з Небесним Батьком. Навпаки, наш Посередник показує нам як зміцнити наш зв’язок з Небесним Батьком (див. Учення і Завіти 45:3–5).

3. Його Викуплення відбулося на хресті і в саду.

Багато Християн вважають, що хрест — це найбільший символ вічної Христової любові. Але ця думка не настільки поширена серед християн святих останніх днів, бо “наголос, який ми робимо [є] на довершеному чуді місії Христа”³. Його Викуплення “складається з Його страждання у Гефсиманському саду і страждання і смерті на хресті, що завершилися Його воскресінням”⁴.

Ці три події — це складові викупительної жертви нашого Викупителя. У Гефсиманському саду Він зніс “муки, і страждання, і спокуси всякого роду” (Алма 7:11), щоб виповнити пророцтво Ісаї, що Він був “ранений за наші гріхи” і “за наші провини Він мучений був” (Ісая 53:5).

Ми не відкидаємо важливості страждань фізичної смерті на хресті. Але ми визнаємо, що пролиття крові “на відпущення гріхів” (Матвій 26:28) і те, що “смерть знищена буде назавжди” (Ісая 25:8) через Воскресіння — це більш значущі події, ніж короткочасна поразка перед смертю, яку заподіяли вороги.

Ісус Христос — це Шлях

Як святі останніх днів ми не використовуємо ці відмінності, щоб зневажливо ставитися до вірувань інших; ми поважаємо їхні вірування і сподіваємося, що вони так само будуть поважати наші. Ми можемо дивитися на розбіжності у наших віруваннях з вдячністю за “найпростіші і найцінніші” (1 Нефій 13:34–35) істини, які ми маємо завдяки відновленій євангелії, Книзі Мормона і словам Господа, що Він промовляє особисто через пророків і апостолів.

Якщо є одна основна істина, яку ми маємо у наших вченнях, як святі останніх днів, то це те, що Ісус Христос знає нас особисто. Що Він любить кожного з нас. Ми знаємо, що “Він є світлом, життям і надією світу. Його шляхом є шлях, що веде до щастя в цьому житті і вічного життя у світі прийдешньому”. Під час Різдва — і протягом року — ми дійсно можемо сказати з нашими сучасними пророками: “Ми дякуємо Богові за незрівнянний дар Його божественного Сина!”⁵.