Найвеличніший з усіх дарів Бога

Старійшина Брент Х. Нільсон

З президентства сімдесятників

Розмірковуючи про дух Різдва, я зосереджую свої думки на трьох дарах.

Мене завжди зачаровувала фраза “дух Різдва”. Упродовж місяця грудня в християнських країнах панують особливі доброта, мир і любов. Зі своєю дружиною Марсією ми жили в Сполучених Штатах, Фінляндії, Чилі, Мексиці, Новій Зеландії та на Філіппінах. Де б ми не жили, ми помічали, що в грудні народи, громади й окремі люди відчувають дух Різдва.

Я працював судовим адвокатом 30 років. Мені завжди було цікаво спостерігати, як протягом грудня багато людей відкладають судовий розгляд або намагаються врегулювати свою судову справу, або навіть відмовляються від неї. Виникає бажання не сперечатися в Різдво. Багато людей намагаються примиритися. Я помітив, що в грудні наші сусіди більш дружелюбні; обслуговуючий персонал в магазинах, банках та на пошті охочіше допомагає, і повсюди панує дух доброти й миру, коли ми святкуємо Різдво.

Що таке дух Різдва?

Обмірковуючи це запитання, я думав про те, чим особисто для мене є диво народження Спасителя. З Писань ми дізнаємося про наше доземне життя і про велику нараду на небесах¹. Ми з вами там були, коли Батько представив Свій план, згідно з яким ми мали прийти на землю, отримати тіло і пройти випробування й перевірку. Наш Батько пояснив, що ми будемо грішити і що нам потрібен буде Спаситель, який заплатить за наші гріхи. Коли Батько запитав: “Кого Мені послати?”, Ісус відповів: “Ось Я, пошли Мене” (Авраам 3:27; див. також Мойсей 4:1–4). Коли Батько представив нам Свій план і ми дізналися про готовність Спасителя прийти на цю землю, ми всі вигукували від радості (див. Йов 38:7).

У своєму доземному існуванні ми знали, що для того, аби отримати вічне життя, очиститися від гріха і повернутися до Батька, Спасителю необхідно народитися і здійснити Спокуту, складовими якої є Розп’яття і Воскресіння.

У повноту часів, коли Спаситель нарешті народився, здається логічним припущення, що ми були разом з воїнством небесним, славлячи Бога і висловлюючи вдячність за цю подію, яку ми всі очікували. Лука описує це так:

“І ось раптом з’явилася з Анголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали:

Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!” (Лука 2:13–14).

Оскільки ті з нас, хто перебуває на землі в цей час, були свідками в доземному житті того, як Батько представив план і, можливо, ми спостерігали за народженням Спасителя, не дивно, що в Різдвяну пору, коли ми святкуємо Його народження, завіса стає тонкою і чудо Спасителевого народження пробуджує в душі кожного християнина любов до Бога і до своїх ближніх.

Благовіщення пастухам, художник Дел Парсон

Чудеса за часів народження Спасителя

Є багато інших чудес народження Спасителя, які впливають на християн в Різдвяну пору. Серед них такі:

Ангел являється Марії, щоб сповістити, що вона є дівою, яка дивовижним чином народить дитину (див. Лука 1:26–35).
Ангел являється Йосипу, щоб дати йому настанови стосовно ролі Марії в народженні Спасителя у світ та про те, що Йосипу необхідно забезпечувати і підтримувати її (Матвій 1:20–24).
Чудо народження дівою дитини (див. Лука 2:7).
Чудо того, що Єлисавета зрозуміла, що Марія вагітна Спасителем світу (див. Лука 1:39–44).
Явлення ангела тим пастухам у полі, які вночі стерегли отару свою (див. Лука 2:8–12).
Виповнення пророцтва, даного ангелом, стосовно того, що пастухи знайдуть сповитого Спасителя, Який лежатиме в яслах (див. Лука 2:12, 16).
Зірка, яка з’явилася на небі, і її бачили не лише в Єрусалимі та прилеглих містах, але й люди з Книги Мормона (див. Maтвій 2:1–2, 9; 3 Нефій 1:21).
І, нарешті, воїнство небесне, в якому, можливо, були я і ви разом з ангелами, щоб славити Бога словами: “Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!” (див. Лука 2:13–14).

Диво Його народження спричинило чудо нашого народження згори і вічного життя, “найвеличніш[ого] з усіх дарів Бога” (Учення і Завіти 14:7). Коли ми розмірковуємо над цим даром, наші думки в праведності зосереджуються на дивовижному народженні нашого Спасителя Ісуса Христа і Його нескінченній Спокуті. Дар, запропонований нам Спасителем, є надзвичайним і неосяжним.

Любов Небесного Батька

Ще один важливий дар, який символізує дух Різдва, був даний Батьком, який добровільно допустив принесення в жертву Свого Єдинонародженого Сина. Спаситель навчає нас у Новому Завіті, що цей дар було спонукувано любов’ю, яку Батько має до кожного з нас: “Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне” (Іван 3:16). Дар вічного життя — це найвеличніший з усіх дарів Бога.

Поміркуйте якусь мить про глибину і неосяжну любов, яку Батько має до вас. Ця любов спонукала Батька попросити Сина узяти на Себе наші гріхи і болі.

Завдяки Його любові до нас Батько дивився, як кров виступила з кожної пори Його Сина в Гефсиманському саду (див. Учення і Завіти 19:18); як Його бичували (див. Матвій 27:26); як Йому поклали на голову терновий вінець (див. Матвій 27:29); як на Нього плювали (див. Матвій 27:30) і як Його розіп’яли на хресті (див. Матвій 27:35).

Як Батько, так і Син могли припинити це в будь-яку мить, але з любові до нас Вони дали цьому відбутися, знаючи, що аби милість задовольнила справедливість, аби за наші гріхи і болі було сплачено, необхідна була “велика і остання жертва” (див. Алма 31:14–16). Уявіть на мить, яке полегшення відчув Батько, коли Його Єдинонароджений Син промовив останні в Його земному житті слова: “Звершилось!” (Іван 19:30) і, схиливши голову, залишив Своє смертне тіло.

Про що просить нас Батько взамін за цей чудовий дар? Цар Веніямин відповідає на це запитання, кажучи: “Все, чого Він вимагає від вас, — це виконувати Його заповіді” (Moсія 2:22). Ми дотримуємося Його заповідей, коли любимо Його і любимо нашого ближнього (див. Матвій 22:37–39). Якщо ми зможемо зрозуміти величний дар Батька і величний дар Сина, то будемо знати, що оскільки “благословенн[і] [ми]”, нам також слід “братам нести [Його] дари”².

Цей дух Різдва виявився, коли благодать Батька і благодать Сина досягли апогею в довгоочікуваний день, у який народився Спаситель світу. Чудеса тривають у житті кожного з нас, коли народження Спасителя уможливлює чудо нашого відновлення. Завдяки Його благодаті ми можемо вдосконалюватися у Христі (див. Мороній 10:32). Дар Батька і дар Сина приносять вічне життя, найбільший з усіх дарів Бога.

У цю Різдвяну пору, коли я буду розмірковувати про Дух Різдва, мої думки будуть зосереджені на трьох дарах: (1) дарі Сина, який полягає в тому, що Він добровільно сплатив нескінченну ціну за гріхи, яких Він не вчиняв, і поніс тягар смутку, якого не завдавав (див. 1 Коринтянам 7:23); (2) на неймовірному дарі Батька, Який допустив, аби було принесено в жертву Його Єдинонародженого Сина, аби ми могли мати вічне життя і (3) на дарі, який я маю приносити у відповідь — наслідувати Їхній божественний приклад.

Спрямуймо наші думки в це Різдво до Них. Наслідуймо їх, розмірковуючи про дар, який Вони нам дали, і приймаючи благодать, яку вони так щедро на нас проливають³.