“Ти мій тато?”, Ліягона, груд. 2023.
Голоси святих останніх днів
Ти мій тато?
“Немає більшої радості, ніж служити іншим людям”, — сказав мені Нельсон.
Ілюстрація Анастасії Суворової
Кілька років тому мій син Нельсон зателефонував мені на Святвечір. За тиждень до того один юрист, який не розмовляв іспанською, попросив його перекладати для нього. Клієнт того юриста, літній чоловік, який не розмовляв англійською, бажав отримати опіку над своїми онуками.
Після слухання справи Нельсон побажав тому клієнту щасливого Різдва. Той чоловік відповів, що Різдво того року буде сумним. У нього не вистачало грошей, щоб утримувати сім’ю. Крім того, щойно померла його 29-річна донька, залишивши п’ятьох малих дітей, наймолодшому з яких було лише два роки. Їхній батько був у в’язниці, тож клієнт і його дружина мали забрати до себе своїх онуків.
Зворушені ситуацією того чоловіка, і Нельсон, і юрист вирішили не брати з нього гроші за послуги. Нельсон запитав про імена і вік дітей та адресу чоловіка.
Того вечора Нельсон не міг спати, думаючи про те, як він може допомогти тій сім’ї. Ставши на коліна і гаряче про них помолившись, він відчув натхнення написати листа, в якому пояснить ситуацію сім’ї, вкаже імена та вік дітей і попросить пожертвувати подарунки. Наступного дня він розповсюдив примірники листа серед суддів, юристів та інших працівників суду.
Усі відреагували настільки активно, що невдовзі він заповнив багажник і сидіння своєї автівки подарунками. Ті, хто не мав часу придбати подарунок, жертвували гроші для сім’ї.
“Мамо, — сказав Нельсон, — у світі так багато хороших людей. Якби ти бачила, як вони відреагували! Я просив лише про один подарунок для кожної дитини, але пожертвувань було набагато більше”.
Нельсон приїхав додому до тієї сім’ї на Святвечір. Діти були радісні й щасливі, допомагаючи йому розвантажувати подарунки з машини. Їхні дідусь і бабуся лише хитали головами, не вірячи своїм очам.
Коли Нельсон сів, щоб хвилинку відпочити перед тим, як їхати додому, дворічна дитина підійшла до нього і сіла на коліна. Тоді, ніжно торкнувшись обличчя Нельсона, хлопчик запитав: “Ти мій тато?”
Почувши це, Нельсон заплакав, відчуваючи вдячність до тих, хто допоміг зробити Різдво для цієї сім’ї, яскравішим.
“Мамо, — сказав він, — немає більшого щастя, ніж служити іншим. Я вдячний, що був знаряддям у руках Бога, аби благословити цю хорошу сім’ю”.
Радість Нельсона була відображенням Спасителевого вчення про те, що “блаженніше давати, ніж брати” (Дії 20:35).