“А якщо Бог переймається всією грою, а не лише командою?”, Ліягона, груд. 2023.
А якщо Бог переймається всією грою, а не лише командою?
“Церква Ісуса Христа віддана служінню нужденним, а також співпраці з іншими на цій ниві”1.
Ілюстрації Джерома Вогеля
Спорт багато в чому нагадує релігію (дехто вважає, що спорт є релігією). Спорт викликає сильні почуття. Вимагає самовідданості. Створює простір, де члени суспільства знаходять розраду.
Подібно до спортивних команд світові релігії мають свої назви і символіку. Ви можете відрізнити католицького священника від юдейського рабина, від мусульманського імама й від місіонера-святого останніх днів. Релігійні люди виявляють свою відданість багатьма способами: ми часто ходимо в дім поклоніння; ми фінансово підтримуємо свою релігійну громаду; ми дотримуємося релігійних свят; ми служимо своїм ближнім; ми їдемо на місію.
І, як це буває у спорті, люди різних релігій іноді дозволяють відмінностям затьмарювати їхнє бачення того, що є між ними спільного. Така поведінка спалює мости до всього хорошого, чого можна досягнути лише тоді, коли ми об’єднуємося, щоб допомагати одне одному і благословляти світ.
Колективна людяність — коли вона спрямована на досягнення чогось хорошого — це як руки в рукавичці в морозний ранок: пальці, з’єднані разом, залишаються теплими. Спільнота, що займається гідною справою, оживляє душу.
Гра і команда
Рабин лорд Джонатан Сакс (1948–2020), колишній головний рабин Об’єднаного Королівства, одного разу розповідав про те, як побував на футбольному матчі на стадіоні Гайбері (на ньому тренується футбольна команда “Арсенал”), разом з архиєпископом Кантерберійським. “Арсенал” грав з “Манчестер Юнайтед”. Рабин Сакс згадав, що сталося після того, як диктор оголосив про присутність релігійних очільників: “Ви могли почути гомін, який розійшовся рядами, що незалежно від того, якій релігії кожен віддавав перевагу, так чи інакше, того вечора “Арсенал” мав друзів серед високопоставлених осіб. Вони просто не могли програти”.
Він продовжив: “Того вечора “Арсенал” зазнав найгіршої поразки на своєму полі за 63 роки”.
Наступного дня у одній британській газеті була надрукована стаття, в якій ішлося, без сумнівів і без жодних жартів, що якщо присутність цих двох видатних релігійних очільників не змогла забезпечити перемогу “Арсеналу”, тоді, “зрештою, хіба це не доводить, що Бог не існує?” На це рабин Сакс відповів: “Це доводить, що Бог існує. Просто Він підтримує Манчестер Юнайтед”.
Рабин Сакс сказав, що ця кумедна історія містить зачатки розуміння того, як важливо досягати гармонії між конфесіями та в усьому світі. “А якщо Бог вболіває не лише за мене, але і за мого суперника? — запитував він. — А якщо Бог переймається всією грою, а не лише командою?… Наша спільна людяність має передувати нашим релігійним розбіжностям”2.
Гру, якою є життя, можна описати цими словами Президента Гордона Б. Хінклі (1910–2008), з якими він звернувся до журналістів: “Це стара вічна битва… Сили зла проти сил добра”3. Будучи послідовниками Ісуса Христа, ми знаходимося на одному боці зі Спасителем, Який “ходив, добро чинячи” (Дії 10:38) і Який дарує сонячне світло і дощ кожному (див. Матвій 5:45).
Хоча іноді нам необхідно виокремлюватися і триматися свого відмінного від інших учення, утім робити добро ми можемо без того, щоб поступатися своїми віруваннями. Ми будемо справляти найкращий вплив, коли об’єднаємося з людьми доброї волі, які мають спільні з нашими цілі. Це, ймовірно, стає найбільш помітним під час природних катаклізмів та інших кризових ситуацій, які об’єднують нас унікальним чином. Як сказала директорка Церковної гуманітарної служби Шерон Юбенк: “У той час як [Сполучені Штати] поляризуються і люди поділяються на клани, я вважаю, що один з найважливіших уроків, який ми можемо засвоїти — якщо є щось позитивне в нещастях — то це те… що ми можемо забути про політику і знаходити спільну мову, аби відновлювати свої громади”4.
Якщо нас підживлюють учення Ісуса Христа і ми ділимося ними, то природним наслідком цього є наша спроможність спілкуватися з іншими і навчатися від них. Ісус навчає нас любити ближніх і бути єдиними. Його не лякало те, що хтось інший робив добро.
Ми ні з ким не змагаємося. Їхня віра й доброта можуть зміцнювати і нас. А разом ми можемо робити більше добра, ніж кожен окремо.
Наведені далі чотири приклади показують, як члени і провідники Церкви Ісуса Христа з відкритим розумом і серцем сприймають інших — і роблять добро як для них, так і з ними.
У 2022 році через будівельні роботи понад 2 000 мусульман у Гані не мали місця, щоб відсвяткувати свої релігійні свята. Провідники колу Такораді в Гані дозволили їм поклонятися на території центру колу. Вгорі: брат Еммануель Ботве (зліва) допомагав координувати взаємодію між обома конфесіями.
Допомога мусульманам в Гані
Джозеф Сміт казав про те, як важливо бути гостинними до чужинців і представників різних сект та уважно їх вислуховувати. Зокрема, він сказав: “Вони будуть завжди мати можливість висловлюватися з моєї трибуни”5.
Ця благословенна традиція триває у Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Прикладом є великодушні святі в Гані. У 2022 році через будівельні роботи місцеві мусульмани не мали місця, де могли б зібратися великі групи людей для поклоніння. У квітні того року святі останніх днів великодушно запропонували 2 000 послідовникам ісламу скористатися центром колу Такораді в Гані для споживання їжі й молитви під час Рамадану. Через два місяці провідники святих останніх днів радо вітали цих віруючих, коли ті святкували Курбан-байрам. Це два найбільші ісламські свята6.
Наші мусульманські друзі були дуже вдячні. “Ми всі брати і сестри. У нас спільний родовід”, — казав місцевий мусульманський головний імам Альхаджи Мохаммед Аваль, маючи на увазі синів Авраама — Ізмаїла та Ісака7.
Еммануель Ботве, якого було покликано відповідати за зв’язки з громадськістю в колі Такораді, Гана, розповів, що розвиває стосунки з іншими релігійними деномінаціями з 2018 року. Він запрошував їх грати в футбол і відвідувати релігійні симпозіуми, конференції колу та освячення нових будинків зборів.
“Нам усім слід з повагою і турботою ставитися одне до одного, незважаючи на наші відмінності, — сказав брат Ботве. — Це спонукало мене до спілкування з іншими, в першу чергу з нашими мусульманськими братами”. Мусульмани складають лише 19 відсотків у Гані, яка є переважно християнською країною. “Усі ми — сини і дочки нашого Батька, — продовжує він, — тож нам слід дивитися в одному напрямку”.
У своїй діяльності брат Ботве виявляє доброту і в той же час дотримується своїх принципів. Мусульмани традиційно святкують Курбан-байрам, приносячи в жертву тварину — барана чи козла. Вони це роблять на честь того, що Бог дозволив Аврааму принести в жертву барана замість свого сина Ісака.
“Ми сказали [своїм мусульманським друзям], що вони не можуть зарізати барана в церковній будівлі. Ми пояснили, що віримо в те, що останню жертву було принесено Всемогутнім. І вони з повагою поставилися до нашого прохання, — каже брат Ботве. — Після служби вони перейшли до мечеті, де жертвоприношення було зроблено головним імамом”.
За доброту, яку виявив брат Ботве, головний імам подарував йому шматок баранячого м’яса. Брат Ботве великодушно його прийняв.
“Коли ви з повагою ставитеся до цінностей і вірувань інших людей, поважаючи їх за те, ким вони є — не засуджуючи і не применшуючи їх, навіть коли ви з ними не погоджуєтеся, — то виникає взаємна повага”, — сказав брат Ботве.
Святі останніх днів об’єдналися з іншими християнськими деномінаціями в Бостоні, шт. Массачусетс, щоб роздавати їжу нужденним.
Годувати голодних у Бостоні
Святі останніх днів у Массачусетсі, США, співпрацювали з християнською громадою Азуза та Католицькою благодійною організацією, щоб роздавати їжу бідним людям у Бостоні, Мальдені та Спрінгфілді. У листопаді 2022 року Церква подарувала 3 000 заморожених індичок і 40 тонн продуктів тривалого зберігання.
Три напівпричепи з продуктами виїхали з Центральної комори єпископа в Солт-Лейк-Сіті та прибули до Бостона 19 листопада. Тисячу індичок було доставлено до Католицької благодійної організації в Бостоні, аби допомогти розподілити 1 400 порцій їжі на День подяки в домівки, розташовані в районі Дорчестер. Інші 2 000 індичок і до них 40 тонн продуктів було розвантажено в домі зборів святих останніх днів у Ньютоні. А потім прибуло приблизно 400 волонтерів, які присвятили суботу, аби розвантажити продукти і перепакувати їх на 2 000 продуктових наборів.
Двоє з тих волонтерів, зокрема Чарльз Іноуе зі своїм сином Кеном, допомогли доставити і встановити довгі столи та візки на парковці дому зборів. Кен допомагав відкривати і складати картонні коробки. Його батько навантажував їх.
“Ісус навчав, що сонце світить для всіх однаково, і що дощ падає на праведних і неправедних, — каже брат Іноуе. — Останнім часом я багато розмірковував над тим, що означають слова “Отож, будьте досконалі” [Матвій 5:48]. Чи можемо й ми бути такими, як сонце і дощ — досконало вділяти кожному, будь-де, у будь-який час?”
Преподобний Юджин Ріверс, який очолює християнську громаду Азуза, того ранку відвідав Ньютон. Він сказав, що люди віри й доброї волі, які об’єднуються разом у добрій справі, є “останньою найкращою надією” суспільства в тому, щоб не допустити ще більшого поділення в ньому.
“Якщо релігійні громади не будуть активніше співпрацювати одна з одною, нічого хорошого не чекає на цю країну”, — сказав преподобний Ріверс.
За словами преподобного Ріверса, коли люди різних конфесій збираються разом, як це було в Бостоні, — це мудре і ефективне християнське рішення, і “єдиний перспективний варіант, який має наша країна”, аби досягнути єдності та цілісності.
Святі останніх днів у Мемфісі, шт. Теннесі, працюють разом з представниками Національної асоціації сприяння розвитку кольорового населення (NAACP), щоб допомогти матерям і немовлятам та зменшити показник смертності дітей грудного віку.
Допомога матерям у Мемфісі
У штаті Теннесі, США, дехто зі святих останніх днів приєднався до Національної асоціації сприяння розвитку кольорового населення (NAACP), щоб допомагати матерям і їхнім немовлятам успішно розвиватися в місцевості, яка має один з найвищих у Сполучених Штатах показників смертності грудних дітей. Це служіння допомагає втіленню того, що Президент Рассел М. Нельсон говорив у 2021 році про дві організації, які об’єдналися разом у служінні громаді8.
У листопаді 2022 року чотири члени сім’ї Дадлі з колу в Мемфісі, штат Теннесі, та кілька десятків людей з філії NAACP у Мемфісі зібралися разом, щоб роздавати флаєри з інформацією про заняття за програмою, покликаною допомогти молодим та майбутнім матерям краще піклуватися про своїх дітей.
“У нас була можливість постукати у двері жінки, яка була вагітною, — розповідав Марк Аллан Дадлі, який розносив флаєри разом зі своєю дружиною Сонею й двома доньками. — Здавалося, що її очі засяяли, і вона була вдячна за програму… Люди радіють, коли хтось помічає, що є проблема і хтось нею займається”.
“Це партнерство освячене Богом і здійснюється через натхнення від Бога, — додав Ван Тернер, президент філії NAACP у Мемфісі. — Я щасливий, що це відбувається у такий критичний для нашого міста час. Ми опікуємося громадською безпекою, ми опікуємося безхатченками, ми опікуємося бідними. [Дуже важливо звернутися] до самих витоків появи людства, коли ці маленькі люди ще в утробі матері, і намагатися зробити все можливе, аби забезпечити для них належне піклування, поки вони ще в утробі, [а потім] коли народяться, щоб вони жили і були здоровими. Коли це відбувається, то вони отримують хороший початок життя”9.
Церква розмістила автомати для пожертвувань у рамках ініціативи “Освіти цей світ” у 28 містах, щоб дати людям можливість купувати їжу, воду, медичне обслуговування, ліжка та інші товари для тих, хто в нужді.
Освітити світ за допомогою автоматів для пожертвування
З 2017 року Церква встановлює автомати для пожертвувань (які називаються автоматами для пожертвувань у рамках ініціативи “Освіти цей світ”), забезпечивши людям унікальний спосіб зробити пожертвування, аби допомогти нужденним. У 2022 році ці автомати діяли у 28 локаціях від Маніли до Мехіко. Бажаючі можуть придбати для інших людей продукти харчування, вакцинацію, ліжка, чисту воду і худобу. Пожертвування надходять до місцевих і всесвітніх благодійних організацій, з якими співпрацює Церква.
Свята останніх днів Дженні Доан виготовила особливу стьобану ковдру, щоб зібрати гроші для встановлення автомату для пожертвувань в її громаді. “Я просто думаю, що [ці автомати] є дуже особливими, оскільки вони не лише [допомагають] на місцевому рівні, хоча і це дуже важливо, — каже сестра Доан. — Ви можете подарувати козу сім’ї, якій потрібна коза, — а це не щось таке, що ви можете, як ми робимо зазвичай, загорнути і покласти в коробку. Однак тепер у вас є можливість це зробити. І це змінює життя людей”10.
Тіффані Бірд, свята останніх днів з Атланти, шт. Джорджія, назвала автомат для пожертвувань “унікальним способом допомогти моїм дітям відчути, що означає дарувати іншим. Бачачи товари в автоматі для пожертвувань, вони розуміють, що навколо них є сім’ї й діти, у яких немає базових речей, необхідних для життя. І це для них можливість якось цьому зарадити”11.
На жовтневій генеральній конференції 2022 року президент Даллін Х. Оукс, перший радник у Першому Президентстві, цитував учення старійшини Орсона Ф. Уітні: “Бог використовує більше ніж одну групу людей для виконання своєї великої та дивовижної роботи… Таке завдання було б надто широким, надто складним для виконання лише однією групою”. Президент Оукс потім напучував нас бути “більш вдячними за служіння, яке здійснюють інші”12.
Як казав рабин Сакс, головне — це гра, а не лише команда. Незалежно від того, чи належить людина до святих останніх днів, ми всі — одне ціле.