Історії з Писань
Гасло волі


“Гасло волі”, Оповідання з Книги Мормона (2023)

Алма 46–50

Гасло волі

Відстоювати право вірити в Бога

Амалікія з розпростертими в обидва боки руками перед своїм народом, який радісно його вітає

Амалікія був великим, сильним нефійцем. Він хотів стати царем. Він пообіцяв дати владу людям, які допоможуть йому. Він подобався багатьом людям і намагався змусити інших іти за ним. Амалікія спонукав людей до поганих вчинків. Він та його послідовники хотіли вбити людей, які навчали про Ісуса Христа.

Алма 45:23–24; 46:1–10

Полководець Мороній відходить від Амалікії та його народу

Полководець Мороній, провідник нефійського війська, вірив в Ісуса. Він знав, що нефійці були благословенні, бо виконували Божі заповіді. Його дуже розгнівало те, що Амалікія відводить людей від Бога, намагаючись стати царем і завдавати людям шкоди.

Алма 46:9–11, 13–15, 18

Полководець Мороній піднімає гасло волі

Мороній розірвав свій верхній одяг. Він написав на ньому, що люди мають пам’ятати свого Бога, свою свободу і свої сім’ї. Мороній прив’язав його до жердини і назвав гаслом волі. Мороній молився про Боже благословення. Він показав нефійцям гасло волі і запросив їх приєднатися до нього у битві з Амалікією.

Алма 46:12–20, 23–24, 28

Полководець Мороній стоїть перед своїм військом та сім’ями

Люди одягли свої обладунки і прибігли до Моронія. Вони були готові боротися за Бога і свої домівки, сім’ї і свободу. Вони уклали з Богом завіт, тобто дали особливе обіцяння, що завжди йтимуть за Ним. Тоді вони підготувалися до битви з Амалікією.

Алма 46:21–22, 28

Амалікія та деякі з його воїнів тікають

Військо Моронія було великим. Амалікія був наляканий. Він намагався втекти зі своїми послідовниками. Але багато хто з них непокоївся, що Амалікія боровся з неправильних причин. Багато хто з них не хотів більше йти за ним. Військо Моронія зупинило тих, хто продовжував іти за Амалікією, але Амалікія і ще кілька людей втекли.

Aлма 46:29–33

Амалікія розмовляє з ламанійцями

Амалікія пішов до землі ламанійців. Він хотів, щоб ламанійці допомогли йому боротися проти нефійців. Тоді у нього буде більше, сильніше військо. Він підбурив багатьох ламанійців до гніву на нефійців. Цар ламанійців сказав усім ламанійцям підготуватися до битви з нефійцями.

Алма 47:1

Амалікія стає навколішки перед ламанійським царем, щоб отримати корону

Амалікія сподобався царю. Він зробив Амалікію одним з провідників ламанійського війська. Але Амалікія хотів мати більше влади.

Aлма 47:1–3

Амалікія з короною

Амалікія створив план, як здобути владу над ламанійцями. Він став на чолі усього ламанійського війська. А тоді він наказав своїм слугам убити царя і збрехати про те, хто це зробив.

Aлма 47:4–26

Амалікія стискає кулак перед ламанійськими воїнами, які вітають його

Амалікія вдавав, що гнівається через вбивство царя. Амалікія подобався ламанійцям. Він одружився з царицею і став новим царем. Він хотів правити над нефійцями також. Він говорив погане про нефійців, щоб ламанійці гнівалися на них. Невдовзі багато ламанійців захотіли битися з ними.

Алма 47:25–35; 48:1–4

Полководець Мороній та його воїни будують стіни

У той час як Амалікія отримав за допомогою брехні владу, Мороній готував нефійців довіряти Богові. Він повісив гасло волі на кожній башті їхньої землі, щоб нагадувати їм про їхнє обіцяння. Війська Моронія також готували нефійські міста до війни. Вони побудували стіни і викопали рови, щоб зробити міста безпечними і сильними.

Алма 46:36; 48:7–18

Воїни Амалікії пускають стріли в напрямку нефійського міста

Коли ламанійці прийшли на битву, вони не могли зайти у нефійські міста. Їх зупиняли стіни і рови, збудовані військом Моронія. Багато ламанійців загинули під час нападу на нефійців. Амалікія дуже розсердився. Він пообіцяв убити Моронія.

Aлма 49:1–27

Полководець Мороній говорить з нефійцями після битви

Нефійці дякували Богу за те, що Він допоміг їм і захистив їх. Вони зробили свої міста ще безпечнішими і побудували ще більше міст. Війна з ламанійцями продовжувалася, але Бог допоміг Моронію та його війську захистити нефійців. Люди були щасливі. Вони слухалися Бога і залишалися вірними Йому.

Алма 49:28–30; 50:1–24