2 Коринтянам 1:4
“Потішує Бог”
Ми всі відчуваємо душевний біль і смуток, невдачі і труднощі, дискомфорт і хвороби. Коли жителі Коринта зазнали труднощів, Павло написав членам Церкви послання, щоб надати подальшу підтримку та поради. Він свідчив про розраду та мир, доступні для них через Небесного Батька та Ісуса Христа (див. 2Коринтянам 1:3–4). Цей урок може допомогти вам зрозуміти деякі способи, якими Бог утішає Своїх дітей, і визначити, в які способи ви можете ділитися Його розрадою з іншими.
Можливі навчальні завдання
Що вас утішає?
-
До чого чи до кого ви звертаєтесь за розрадою у важкі часи?
-
Що або хто найбільше вас утішає? Чому?
Складіть список нинішніх або майбутніх життєвих ситуацій, через які вам може знадобитися допомога та розрада, щоб їх пережити.
Поміркуйте над наступними запитаннями:
-
Чому ви можете вірити, що в ці часи Небесний Батько та Ісус Христос утішать вас завдяки дару Святого Духа?
-
Наскільки добре ви відчуваєте, що визнаєте й отримуєте розраду, яку пропонують Небесний Батько та Ісус Христос через Святого Духа?
-
Як ви можете поділитися тією розрадою, яку Вони пропонують, з іншими?
Шукайте відповіді на попередні запитання під час вивчення цього уроку.
Павло хотів утішити коринтських святих у їхніх випробуваннях
Перебуваючи у Македонії, Павло отримав повідомлення від учня на ім’я Тит, що його попередній лист був добре сприйнятий святими в Коринті (див. 2 Коринтянам 2:13 ; 7:5). Павло також дізнався про постійні виклики, які поставали перед цими святими, і написав ще один лист (2 Коринтянам), щоб запропонувати їм розраду та свої думки щодо їхніх проблем.
-
Що ви пам’ятаєте про Коринт і труднощі тамтешніх святих?
Прочитайте 2 Коринтянам 1:1–4 , звернувши увагу на те, як Павло почав свій другий лист до святих Коринту.
-
Що вас зацікавило у вступній частині послання Павла до святих?
-
Які імена чи титули з тих, які Павло використав для Небесного Батька, привернули вашу увагу?
-
Чого ці імена чи титули навчають вас про Небесного Батька?
-
Якої істини навчав Павло у вірші 4 ?
Отримання розради від Небесного Батька та допомога іншим в її отриманні
Можливо, ви визначили, наприклад, таку істину з вірша 4 : Коли ми отримуємо розраду від Небесного Батька під час наших випробувань, ми можемо краще допомагати й іншим отримувати її.
-
Що, на вашу думку, означає “потішати … тих, що в усякій скорботі знаходяться”? ( Вірш 4).
-
Чому, на вашу думку, це очікується від учнів Ісуса Христа?
-
Чи отримували ви або хтось із ваших знайомих допомогу та розраду від Небесного Батька під час випробування?
-
Чого ви або вони навчилися з цього досвіду?
-
Що, на вашу думку, ви можете зробити, щоб отримати більше розради від Бога, коли вона вам потрібна?
Прочитайте наведені далі слова Президента Спенсера В. Кімбола (1895–1985).
“Бог помічає нас. Він пильнує за нами. Але зазвичай наші потреби Він задовольняє через інших людей. Отже, це життєво необхідно, щоб ми служили один одному в царстві”.
(Учення Президентів Церкви: Спенсер В. Кімбол [2006], с. 88)
-
Як ви думаєте, чому Небесний Батько часто використовує нас, щоб допомогти іншим під час їхніх випробувань відчути Його любов і розраду?
Подумайте про когось із ваших знайомих, хто зараз переживає труднощі. З молитвою подумайте, як ви можете допомогти їм відчути розраду, яку пропонує Небесний Батько, виконуючи наступне:
А. Подумайте, що із засвоєного з 2 Коринтянам 1:1–4 може допомогти цій людині.
Б. Прочитайте два або більше з наведених далі уривків, які містять додаткові вчення з послання Павла до коринтян про випробування. Знайдіть фразу або вірш, які, на вашу думку, мали б значення для людини, яку ви вибрали.
В. Зробіть щось зараз, щоб допомогти цій людині відчути розраду від Небесного Батька. Ви можете помолитися про неї, як коринтські святі молилися про Павла (див. 2 Коринтянам 1:11). Крім того, ви можете написати цій людині підбадьорливе послання, як Павло до коринтян, хоча ваше повідомлення може бути текстовим чи електронним повідомленням або звичайною запискою, а не листом. (Ви можете додати те, що ви дізналися на цьому уроці з 2 Коринтянам 1:4, а також будь-який особистий досвід, який міг би допомогти).
Г. Складіть додаткові плани допомоги цій людині. Небесний Батько може спонукати вас виконати додаткові дії, наприклад, відвідати її або якось послужити їй. Обов’язково запишіть усі плани, які спали вам на думку, там, де ви побачите нагадування виконати їх, наприклад, у календарі, у своєму смартфоні або на аркуші паперу, на який ви будете дивитися потім.
Коментарі та довідковий матеріал
2 Коринтянам 1:4 . Чому Господь очікує, що я втішатиму людей, які цього потребують?
Старійшина Гарі Е. Стівенсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав наступного:
“З моменту, коли ми виходимо з вод хрищення, нам доручено виконувати цю роботу. Ми з любов’ю спілкуємося з іншими, оскільки саме це заповідав нам Спаситель. … Коли наші ближні потрапляють в складне становище в мирському чи духовному плані, ми поспішаємо їм на допомогу. Ми носимо тягарі один одного, щоб полегшити їх. Ми сумуємо з тими, хто сумує. Ми співчуваємо тим, кому потрібне співчуття. Господь з любов’ю чекає від нас цього. І прийде день, коли нас попросять звітувати про те, з якою турботою ми служили Його отарі”.
(Гарі Е. Стівенсон, “Пасти душі”, Ensign або Ліягона, лист. 2018, с. 111)
2 Коринтянам 4:17 . Що мав на увазі Павло, коли так назвав наші земні випробування: “легке наше горе”?
Старійшина Пол В. Джонсон, з президентства сімдесятників, сказав:
“У вирі проблем майже неможливо побачити, що майбутні благословення є набагато величнішими, ніж біль, приниження чи лихо, яких ми можемо зазнавати в той час. … Апостол Павло навчав: “Бо теперішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги” [ 2 Коринтянам 4:17 ]. Цікаво, що Павло використав слова “легке горе”. І це казала людина, яка перенесла биття, каменування, корабельну аварію, ув’язнення та зазнала багатьох інших випробувань. Я сумніваюся в тому, що багато-хто з нас назвуть наші страждання легкими. І все ж у порівнянні з отримуваними нами зрештою благословеннями і зростанням, як у цьому житті, так і у вічності, наші страждання дійсно є легкими. …
Іноді ми прагнемо зростання без випробувань і бажаємо розвинути міць без будь-яких зусиль. Але зростання не досягнути, якщо йти легким шляхом. Ми чітко усвідомлюємо, що спортсмен, який уникає суворих тренувань, ніколи не стане спортсменом світового рівня. Ми повинні бути обережними, щоб не ображатися на ті обставини, які допомагають нам набути рис божественності”.
(Пол В. Джонсон, “Перемагаємо Тим, Хто нас полюбив”, Ensign або Ліягона, трав. 2011, с. 79–80)