Молитва про буханець хліба
Автор живе в штаті Юта, США.
Як ти знаєш, коли до тебе промовляє Святий Дух?
“Поклади довіру свою на Того Духа, Який веде чинити добре” (Учення і Завіти 11:12).
“Як ти знаєш, коли до тебе промовляє Святий Дух?” Карвер відвів погляд від Писань.
Тато усміхнувся і відклав свій посібник За Мною йдіть. “Святий Дух може промовляти до тебе багатьма способами. Іноді це відчуття або ідея, яка несподівано спадає на думку”.
Карвер насупився: “Але як ти знаєш, що це Святий Дух?”
“Мабуть, ми можемо помолитися, щоб дізнатися”,—сказала мама.
Одна із сестер Карвера промовила молитву. Потім вони пішли до школи. Карвер обмірковував своє запитання цілий день.
Коли він повернувся додому, у хаті смачно пахло. “Хліб!”—вигукнув Карвер.
“Саме так,—сказала мама.—Я спекла хліб, щоб ми поділилися з іншими”.
Карвер подивився на сестер. Єва зморщила ніс. Джейн підняла брови. “Тобто, ми не будемо його їсти?”—спитала Джейн.
“Ми ж хотіли потренуватися слухати Святого Духа,—сказав тато.—Тож у мами з’явилася ідея”.
Кожен із них мав помолитися і запитати Небесного Батька, кому, можливо, потрібно було відчути любов сьогодні. Потім вони віддадуть цій людині буханець хліба.
Карвер став навколішки біля свого ліжка. Він хотів почути Святого Духа, але який у Нього голос? Він зробив глибокий вдих і заплющив очі.
“Небесний Батьку, кому сьогодні потрібен хліб?”
Карвер намагався почути Святого Духа, але нічого не чув. Потім він згадав, як, ідучи зі школи, дорогою додому проходив повз будинок сестри Сміт. Вона завжди йому махала. Можливо, вона любить хліб. Ідеально!
Мама роздала їм маленькі листівки, щоб вони підписали їх для тих, кого вони збиралися відвідати. Карвер написав: “Дорога сестро Сміт, я помолився і спитав, кому мені слід віддати цей хліб. Я чекав підказки і РАЗ! мені на думку спало ваше ім’я. З любов’ю, Карвер”.
Коли мама під’їхала до будинку сестри Сміт, Карвер узяв свій буханець і попрямував до вхідних дверей. Він хвилювався. А якщо сестрі Сміт не сподобається хліб? А раптом прийти до неї було лише його власною ідеєю, а не підказкою Святого Духа?
Потім Карвер згадав ще дещо, сказане мамою. Вона сказала, що якщо це якась хороша або добра справа, не треба перейматися, що це може бути лише твоєю власною думкою. Завжди добре робити щось хороше! Карвер глибоко вдихнув і натиснув дзвінок.
Сестра Сміт відчинила двері. “Привіт, Карвере! Що привело тебе сюди?”
Карвер подав їй хлібину. Він подивився на свої черевики, потім знову на сестру Сміт. “Вам подобається домашній хліб?”
“Він мій улюблений!—вона усміхнулася.—Дуже дякую!”
Карвер також усміхнувся: “Будь ласка!” Потім йому на думку спало сказати ще дещо. Він одразу прислухався до цього спонукання. “Небесний Батько знає, що він ваш улюблений. Він вас дуже любить!”
Очі сестри Сміт заблищали. “Я рада, що Він може довіряти тобі, що ти почуєш Його”.
Карвер відчував таку легкість, наче був повітряною кулькою. Він помахав сестрі Сміт і повернувся до машини. Тепер він знав, що дати хліб сестрі Сміт було спонуканням від Святого Духа. Йому хотілося знову почути Святого Духа!
Ілюстровано Холлі Гібберт