Лише одне таксі
Автор живе у Північній Кароліні, США.
“Допоможи нам знайти лише одне таксі, щоб ми могли дістатися до церкви сьогодні”,—молилися дівчата.
“Я завжди щасливий, коли йду до церкви” (Children’s Songbook, 157).
Це сталося у Кантабрії, Іспанія.
“Як ми дістанемося до церкви сьогодні?—запитала Пеппа, молодша сестра Еллі.—Там такий дощ!”
“Не хвилюйся,—сказала Еллі.—Нас не злякаєш!”
Еллі допомогла Пеппі застібнути пальто. Потім вона взулася у свої гумові чоботи.
Еллі та Пеппа вийшли на вулицю з мамі (мамою) та папі (татом). Дощ лив, як ніколи. Вітер вивертав їхні парасольки. Еллі вже не почувалася такою сміливою.
“Що нам робити?”—запитала Еллі. У таку негоду не підеш до автобуса.
“Ми візьмемо таксі”,—сказав папі.
“Гарна ідея,—відповіла мамі.—Ходімо”.
Вони йшли затопленою вулицею. Повз них не проїжджали ані таксі, ані машини. Навіть панадерія (булочна) була зачинена.
Зрештою вони побачили місце, де паркувалися таксі для посадки пасажирів. Але перше місце для паркування таксі було порожнім.
“О, ні!”—сказала Пеппа.
“Еста б’єн. Нічого,—сказала Еллі.— Можливо, таксі десь тут є. Просто ми ще його не бачимо”.
Вони підійшли ближче. Наступне місце для паркування також було порожнім.
“І що тепер?”—запитала Пеппа.
“Я знаю,—сказала Еллі.—Давай помолимося”.
Дівчатка пошепки помолилися. “Нуестро Падре Целестіаль, будь ласка, допоможи нам знайти лише одне таксі, щоб ми могли дістатися до церкви сьогодні. Ми намагаємося робити правильний вибір, а цей дощ усе ускладнює. Eн ель номбре де Джезукрісто, амен”. Еллі ще поки вивчала іспанську, тому вона змішувала разом англійську й іспанську.
Вони пройшли ще трохи. Наступне місце для паркування також було порожнім.
“Можливо нам слід повернутися додому”,—вигукнув папі, перекрикуючи вітер.
“Наші ноги зовсім мокрі!”—сказала мамі.
“Давайте ще трішки пройдемо вперед,—промовила Еллі.—Нам потрібно лише одне таксі”.
Тепер вони могли бачити останнє місце для паркування.
Там з увімкненим зеленим світлом стояло таксі!
Еллі і Пеппа застрибнули в таксі. Мамі допомогла їм пригладити волосся. “Вибачте, що намочили вам сидіння”,—сказав папі водію.
Вони під’їхали до церкви і привітали своїх друзів поцілунками та обіймами (бесос та абразос).
“Навіть не віриться, що ми знайшли таксі,—сказала мамі.—Ке суерте!”
“Це не було везінням,—сказала Еллі.—Ми з Пеппою помолилися, щоб Небесний Батько допоміг нам дістатися до церкви. І Він почув!”
Ілюстровано Патрицією Гейс