“Що це за пісня?”
Спів допоміг Калебу подолати страхи.
Калеб помахав мамі на прощання. Разом з братом і сестрою він збирався провести цілий тиждень у домі його тітки. Це було не дуже далеко від місця, де жила сім’я Калеба на Філіппінах, але все ж це здавалося пригодою. Їм буде так весело!
Усі вони сіли в машину. Тато відвіз їх до будинку тітки. Калеб побіг, щоб міцно обійняти свою тітку і двоюрідного брата.
“Я скучив за вами!”—сказав він.
Тітка усміхнулася. “І я за тобою скучила! Ходімо, я приготувала для тебе смаколики”.
Два дні Калеб грався зі своїми братами і сестрою зранку до вечора. Вони грали у відеоігри, малювали і бігали на вулицю. Однак на третій день Калебу стало недобре. Він відчув слабкість і біль.
“Мабуть, ти перевтомився, ви ж так багато гралися”,—сказала йому тітка. Вона дала йому склянку води. Калеб ліг спати рано.
Коли він прокинувся, то почувався ще гірше. Він ледве міг рухатися! Скрізь на його ногах з’явився висип. Тітка захвилювалася. Вона зателефонувала мамі.
Невдовзі приїхали мама і тато й відвезли Калеба до лікарні. Лікар зробив кілька аналізів. Він сказав їм, що Калеб захворів на лихоманку денге. Ця назва лякала.
“Добре, що ви привезли його сюди,—сказав лікар.—Йому потрібно певний час залишатися тут, щоб ми могли спостерігати за ним”.
Медсестра повела їх у палату, де було троє інших хворих дітей. Мама допомогла Калебу лягти в ліжко. Вона міцно його обняла і помолилася. Потім мама і тато пішли.
Калеб був наляканий. Він почав співати пісню Початкового товариства, щоб його настрій покращився.
“Батьку, чи справді Ти в височині?—співав він.—Чуєш молитву й відповідь даєш мені?”
Інші діти слухали. “Що це за пісня?”—запитав хлопчик.
“Я навчився співати її у Початковому товаристві,—сказав Калеб.—Вона додає мені сміливості. І нагадує, що Небесний Батько завжди поруч зі мною”.
“Будь ласка, заспівай її ще раз!—попросила одна з дівчаток.—Вона така красива!”
Коли Калеб знову заспівав цю пісню, його страхи зникли.
“Що таке Початкове товариство?”—запитала інша дівчинка. Калеб розповів їм усе про Церкву і Початкове товариство. Він поділився своїм свідченням про Небесного Батька та Ісуса Христа.
Калеб співав пісні Початкового товариства іншим дітям кожного дня, поки його не виписали додому. Він також ділився історіями з Писань. Це допомагало йому почуватися краще, і він знав, що це також допомагало іншим. Він був радий, що міг ділитися євангелією навіть у лікарні.
Ілюстрації Марії Моли