Лише один шматочок?
Тодду було важко сидіти спокійно на причасних зборах. Він хитав ногами. Він ковзав на своєму стільці.
Тодду в церкві подобалося сидіти на колінах у тата. Але сьогодні тато був за містом. “Тодд,—прошепотіла мама,— Зараз причастя і треба бути благоговійним”. Вона дала йому примірник журналу Друг.
Тодд розглядав малюнки. Але невдовзі йому набридло сидіти тихо. Він взяв за руку свою маленьку сестру Сару. Вона обхопила його пальці своїми крихітними пальчиками. Тодд усміхнувся.
Невдовзі таця для хліба опинилася перед ним. Тодд був голодним. Він простягнув обидві руки, щоб схопити більше хліба. Мама подивилася несхвально. Вона сказала: “Наступного разу візьми лише один шматочок”.
Після зборів мама усміхнулася Тодду. “Дякую, що допомагав з Сарою, поки не було тата”.
Тодду подобалося допомагати мамі в церкві. Він думав про те, як багато хліба він узяв.
“Вибач, що я взяв багато хліба. Чому нам треба брати лише один шматочок?”,—запитав він.
Мама обняла Тодда. “Ми беремо хліб не тому, що голодні. Ми беремо хліб, щоб пам’ятати Ісуса. І ми беремо лише один шматочок, щоб усім вистачило і кожен міг згадати Ісуса”.
Наступного тижня в церкві Тодд з усіх сил старався бути благоговійним. Він узяв лише один шматочок хліба. Він був радий, що міг пам’ятати Ісуса. Він також хотів допомогти іншим пам’ятати Ісуса.
Ілюстрації Кевіна Фейлза