Нова команда Сем’юела
Чи дадуть йому шанс інші хлопці?
Був ранок суботи. Сем’юел сидів за кухонним столом і дивився на свою тарілку з пластівцями. Насправді йому не хотілося їсти.
“Тату, …—тихо сказав він.—Я передумав. Я не хочу сьогодні знайомитися зі своєю баскетбольною командою”.
“Я знаю, що важко бути новеньким, але ти знайдеш друзів”,—сказав тато.
“Ні, справа не в тому … Мене просто хвилює, що вони подумають”.
Тато сів поруч з ним. “Ти маєш на увазі, що подумає твоя команда про нового гравця, який має лише одну руку?”
Сем’юел народився без лівої долоні. Його ліва рука закінчувалася біля зап’ястка.
“Так,—сказав Сем’юел.—Вони мене не знають і можуть подумати, що однорукий хлопець не може грати в баскетбол”.
“Так, вони можуть це подумати, але ж ти чудовий гравець. І тренування допоможуть тобі грати ще краще,—сказав тато з усмішкою.—Ходімо! Бери свою форму і пляшку з водою. Підемо познайомимося з твоєю командою”.
Сем’юел зітхнув. “Гаразд”.
Як тільки вони увійшли у спортзал, підійшов тренер.
“Вітаю! Я—тренер Монро. А ти, певно, наш новий гравець”.
“Так, я Сем’юел”.
“Ми раді, що ти в нашій команді”,—сказав тренер Монро.—Ходімо познайомимося з іншими хлопцями”.
Тато сів на лавочку. Сем’юел підхопив свій м’яч і пішов за тренером.
“Я хочу представити вам Сем’юела, нашого новенького гравця”,—сказав тренер Монро. Кілька хлопчиків ледь помахали Сем’юелу. “Нам пощастило, що він прийшов вчасно, щоб грати в нашій першій грі. Думаю, що у нас буде чудова команда, чудова гра і чудовий сезон!”
Тренер Монро свиснув у свій свисток, і команда почала тренуватися. Сем’юел побачив, як кілька його товаришів по команді дивилися на нього, коли він підстрибнув і кинув м’яч однією правою рукою. Він намагався не відволікатися на це.
Коли настала перерва, щоб попити води, на лавку біля Сем’юела сів один хлопець. “Привіт, я—Джексон. Що сталося з твоєю рукою?”
“Нічого. Я таким народився”,—сказав Сем’юел.
“Я ніколи раніше не бачив, щоб хтось однією рукою грав у баскетбол,—сказав Джексон.—Ти добре граєш!”
Сем’юел усміхнувся. “Дякую!”
Тренер Монро знову свиснув у свій свисток. “Протягом останніх 30 хвилин ми проведемо тренувальну гру”. Він розділив хлопців на дві команди. Сем’юел був радий, що Джексон був у його команді.
Залишалася хвилина до кінця гри, і був однаковий рахунок. Один з членів команди Сем’юела отримав м’яч і глянув навколо, щоб комусь його передати. Сем’юел був поруч, готовий спіймати м’яч. Однак той хлопець кинув його Джексону.
Джексон зробив кілька кроків. Потім він помітив Сем’юела і передав м’яч йому. Сем’юел спіймав м’яч, розвернувся і кинув його до кошика.
Щух! М’яч потрапив у кошик саме тоді, коли тренер Монро засвистів у свисток. Команда Сем’юела раділа.
“Чудовий пас!”—сказав Сем’юел Джексону, коли вони йшли до лавок.
“Чудовий кидок!—сказав Джексон.—Інші хлопці зрозуміють, що достатньо однієї руки, щоб грати в баскетбол”.
Сем’юел усміхнувся і дав Джексону п’ять. У нього було відчуття, що тренер Монро мав рацію. У них буде чудова команда, чудова гра і чудовий сезон.
Ілюстрації Сандри Ейде