Сміливі подруги
Ця історія сталася у США.
Моллі хотіла бути сміливою, як її подруга.
Задзвонив дзвінок. Моллі поклала свої книги в сумку. Уроки закінчилися, і вона не могла дочекатися вихідних!
“Не забудьте підготувати на понеділок свої доповіді з історії”,—сказав пан Міллер. “Гарних вихідних, класе!”
Моллі поглянула на Анішу. Та схилила голову і виглядала стурбованою.
“Ей, Анішо!—сказала Моллі.—У тебе все гаразд?”
Аніша зітхнула. “Мені страшно робити доповідь у понеділок. Я старанно вивчала англійську, відколи ми переїхали сюди. Але мені важко вимовляти слова з нашого підручника з історії”.
Моллі задумалася над цим. Це, мабуть, дійсно важко—переїхати в іншу країну і вчити нову мову.
“Може, тобі б допомогло, якби ми позаймалися разом?”—запитала Моллі.
Аніша кивнула головою. “Я б дуже хотіла. Можливо, ми могли б також повчити і слова з підручника”.
“Авжеж!—сказала Моллі.—Це буде корисно нам обом!”
У понеділок вранці пан Міллер став перед класом. “Ми почнемо урок сьогодні з наших доповідей”.
Моллі повернулася й усміхнулася Аніші. Аніша теж усміхнулася, але Моллі побачила хвилювання в її очах.
Кілька інших учнів виступили зі своїми доповідями. Потім прийшла черга Аніши. Хтось хихикав, коли вона виходила наперед. Дехто з них вказував на неї і щось шепотів.
Аніша зробила глибокий вдих. Аркуш, який вона тримала, трохи тремтів.
Моллі подумки помолилася. “Небесний Батьку, будь ласка, допоможи Аніші добре виступити. І, будь ласка, допоможи мені зрозуміти, як я можу їй допомогти”.
Учитель попросив учнів тихенько слухати. Але Моллі все одно чула шепіт. Коли Аніша намагалася вимовляти важкі слова, дехто сміявся. Моллі хотіла щось зробити, аби діти припинили хихикати і перешіптуватися. Сама ж вона усміхалася Аніші, коли та дивилася на неї.
Закінчивши виступ, Аніша повернулася на своє місце. Моллі помітила сльози на очах Аніши. Аніша поклала голову на свій стіл.
Потім прийшла черга Моллі. Вона вийшла й стала перед класом. “Перш ніж почати, я хочу сказати, що Аніша чудово виступила зі своєю доповіддю”.
Аніша підвела погляд.
“Вона живе тут лише кілька місяців і вже так добре володіє англійською. Вона старанно працює і не здається. Я сподіваюся, що зможу бути такою ж сміливою, як і вона”.
Після уроку Моллі швидко зібрала свої книги. Вона хотіла поговорити з Анішею. Але багато інших учнів вже зібралися навколо Аніши. Вони казали їй приємні слова.
“Гарна доповідь, Аніше!”—сказав один хлопчик.
“Деякі імена людей і місць було дуже важко вимовити!”—сказала інша дівчинка.
Моллі усміхнулася і ще раз подумки помолилася. Вона подякувала Небесному Батькові за те, що Він допоміг їй бути сміливою, як Аніша.
Ілюстрації Цен Ліу