Ходити до церкви по черзі
“Коли прийдеш додому, розкажеш мені, які пісні ви співали у Початковому товаристві”,—сказала Йєнні.
“Добре!”—сказала її сестра Міріам, взуваючись.
Не всі у сім’ї Йєнні могли ходити до церкви кожної неділі. У них у сім’ї було шестеро людей. Але у мами була можливість придбати лише два квитки на автобус щотижня. Тому їздити до церкви на автобусі їм треба було по черзі.
Йєнні хотілося б їздити до церкви щотижня. Їй подобалося дізнаватися про Ісуса Христа. Їй подобалося співати у Початковому товаристві. Їй хотілося бачитися з друзями. І найбільше, їй хотілося мати тепле, радісне відчуття, яке в неї завжди з’являлося в церкві. Та сьогодні вона мала залишатися вдома.
“Час іти”,—сказала мама, на прощання обіймаючи Йєнні, її братика і сестричок.
Йєнні намагалася усміхатися, проводжаючи Міріам з мамою. Але вона відчула, як ком підступив до горла, коли вона дивилася їм у слід. Я б хотіла, щоб це була моя черга,—подумала Йєнні. Залишатися вдома завжди було важко.
“Хочеш помалювати?”—менший брат Йєнні, Марко, приніс кілька олівців і папір.
Йєнні кивнула.
Наступні кілька годин Йєнні читала історії і малювала разом з Марко і старшими сестрами. Як би цікаво це не було, Йєнні продовжувала думати про церкву. Може, вони зараз у Початковому товаристві вивчають нові пісні? Про що сьогодні був урок?
Нарешті Йєнні почула, як відчинилися вхідні двері. Мама і Міріам уже вдома!
“Мамá! Міріам!” Йєнні підбігла до дверей і обійняла їх.
Мама поклала свою сумочку. “Давайте поговоримо про те, що ми дізналися в церкві”.
Усі сіли разом. Мама взяла маленький збірник гімнів, який лежав у неї в сумочці. Сім’я Йєнні заспівала пісню “Може сім’я святих жити вічно”. Йєнні знала всі слова.
Потім вона запитала Міріам про Початкове товариство. Міріам відкрила свою Книгу Мормона і дістала складений аркуш паперу. Вона підняла його, щоб кожен міг бачити. Це було розмальоване нею зображення Ісуса з дітьми.
“Ми розмальовували і співали “На Господа схожим бути”. Потім ми говорили про те, як Ісус може допомагати кожній людині”.
“Ми також говорили про це на уроці Товариства допомоги,—сказала мама.— Ісус Христос може допомогти нам, коли нам страшно або самотньо”. Мама дістала аркуш паперу зі своєї сумочки. “Учитель дала кожному цю цитату пророка: “Якщо ви приймете рішення жити на стороні Господа, ви ніколи не самотні”*.
“Навіть тут, удома!”—сказала Йєнні.
Мама усміхнулася. “Навіть удома. Ми завжди можемо відчувати, що Спаситель поруч з нами”.
Йєнні широко всміхнулася. У неї не було можливості ходити до церкви кожного тижня. Але і вдома вона могла відчувати, що Ісус поруч. І вона з нетерпінням чекала своєї черги знову поїхати до церкви.