Мігель і червʼяк
Мігелю подобалося допомагати мамі на городі. Він садив у землю малесенькі зернятка. Він поливав їх. Та не занадто.
“Гарну справу робиш!—сказала мама.—Скоро у нас виросте багато всього корисного для їжі”.
Мігель усміхнувся. Він був радий допомагати.
Через кілька днів із землі виткнулися маленькі паростки. Мігель поливав ці рослини. Він виривав бурʼян, що виростав навколо них. Щодня рослини потрошку підростали.
Одного дня він побачив червʼяка. Він не знав, що йому робити. Він не хотів зашкодити йому. Але якщо червʼяк зашкодить рослинам? Його сімʼя годувалася переважно з того, що виростало на городі.
“Мамо, глянь!” Він показав на червʼяка. Той ворушився в землі. “Чи він зашкодить рослинам?”
Мама похитала головою й усміхнулася. “Червʼяки корисні для городу”.
Мігель дивився, як червʼяк заривається в землю. “Він робить дірки в землі!”,—сказав він.
“Так воно і є. Він розпушує землю, щоб коріння могло рости міцним. Червʼяк є одним із творінь Небесного Батька. Він має своє призначення,—мама поцілувала Мігеля в маківку.—Так само, як і ти”.
Мігель обкопав рослини. Він робив це обережно, щоб не зашкодити червʼяку. Він побачив ще червʼяків. Усміхаючись, він спостерігав, як вони проривають свої тунелі.
Червʼяки сподобалися Мігелю. Він хотів ставитися до всіх створінь Небесного Батька з повагою.
Ілюстрації Марка Стівенса