Готовий до їзди
Квейду хотілося приєднатися до своїх друзів. Була лише одна проблема.
Квейд помахав своїм друзям, коли йшов додому зі школи. “Побачимося пізніше!”
“Ми наступного тижня поїдемо на велосипедах до парку. Поїдеш з нами?”—спитав Джеймс.
Квейдове обличчя несподівано почервоніло.
“Можливо,—сказав він.—Я ще не знаю”.
Квейд погнав додому. Він викотив з гаража свій зелений велосипед і витер пил із сидіння. Шини були спущені. Та зовсім не в цьому була справа. Він навіть не знав, як кататися на велосипеді!
“Усе гаразд?”—спитав тато, вийшовши з дому.
“Мої друзі наступного тижня хочуть поїхати кататися на велосипедах,—відповів Квейд.—А я кататися на ньому не вмію. Боюся, що вони будуть з мене сміятися”.
“У тебе є цілий тиждень, щоб навчитися,—сказав тато.—Хочеш почати вже зараз?”
Квейд кивнув.
Тато допоміг Квейду накачати шини. Потім Квейд сів на велосипед. Він так сильно схопився за руль, що кісточки його пальців аж побіліли.
“Давай я буду міцно тримати тебе. Починай крутити педалі”,—сказав тато.
Квейд крутнув педалі вперед. Але коли велосипед почав рухатися, він захвилювався.
“Це надто страшно!”—сказав він. І зіскочив з велосипеда. Він кілька разів важко зітхнув. Потім він знову сів на велосипед і спробував ще раз. Але велосипед був таким хитким!
“Не думаю, що зможу кататися на ньому,—сказав він.—А ми можемо попросити Небесного Батька про допомогу?”
Тато кивнув. Квейд склав руки і заплющив очі.
“Дорогий Небесний Батьку, будь ласка, допоможи мені навчитися їздити на велосипеді. Будь ласка, допоможи мені не боятися. В ім’я Ісуса Христа, амінь”. Після молитви Квейд відчув спокій. Він обійняв тата.
“Готовий спробувати ще раз?”—запитав тато.
“Так”.
Тато допоміг Квейду сісти на велосипед. Квейд поставив ноги на педалі. Він взявся за руль і подивився вперед. Потім почав крутити педалі.
Під час кількох перших спроб Квейду не вдавалося утримувати велосипед. Але він продовжував свої спроби. Нарешті йому вдалося доїхати до кінця вулиці і не впасти. Він усміхнувся і стис кулак. Він зміг проїхати без татової допомоги!
“Я зміг!—сказав Квейд.—Це так весело”.
“Чудово!”—сказав тато.
Квейд вчився їздити на велосипеді щодня. Наступного тижня друзі підʼїхали до його дому. Усі вони були на велосипедах.
“Слухай, Квейде,—сказав Джеймс.— Хочеш поїхати з нами у парк?”
Квейд надів свій шолом. “Так! Дякую, що запросили мене!”
Квейд сів на свій велосипед. З допомогою від тата і Небесного Батька він був готовий до їзди!
Ілюстрація Марка Робісона