“Зміна серця Фаріда”, Заради зміцнення молоді, квіт. 2022.
Зміна серця Фаріда
Усе почалося з простого запрошення у текстовому повідомленні.
Коли Фаріду було 14 років, він вважав, що знав, що йому потрібно в житті, і це була не релігія. Він сказав своїй сім’ї, що не хоче відвідувати ніяку церкву.
Він жив повним життям у прекрасному місті Сан-Педро-Сула, Гондурас. Його улюбленими заняттями були музика, танці, футбол, волейбол, плавання і походи. Він проводив більшість часу читаючи філософську літературу і спілкуючись з друзями. Фарід готувався до майбутньої кар’єри в області медицини і хотів просто насолоджуватися життям.
Фарід сказав, що був егоїстичним 14-літнім хлопцем і думав лише про себе. “Я не переймався своєю сім’єю чи їхніми потребами,—каже він.— Я часто бився з моїм двоюрідним братом”.
Потім, одного недільного дня, у житті Фаріда сталася неочікувана зміна. Поки він нудьгував удома, його друг Ісаяс надіслав йому текстове повідомлення, де запитав, чи хоче він піти з ним до його церкви. То було перше відвідування Фарідом Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Потім Ісаяс запросив його відвідати семінарію, і йому там дуже сподобалося.
“Я відчув щось у моїй душі, що підказало мені, що я був у правильному місці, з правильними людьми і у правильній церкві”,—каже Фарід.
Невдовзі після його першого візиту до семінарії він приєднався до Церкви. І незабаром після того він почав помічати в собі деякі неочікувані зміни.
Від егоїста до безкорисливої людини
Фарід каже: “Я перетворився з незрілого 14-літнього хлопця, якому хотілося лише бунтувати, на юнака з вічною перспективою. Моя сім’я також помітила це”.
Фарід припинив бійки зі своїм двоюрідним братом. Натомість він тепер намагається знайти способи служити йому, наприклад, приготувати йому обід, прибрати в його кімнаті або запитати, чи потрібна йому допомога. Але попри позитивні зміни в житті Фаріда, деякі члени його сім’ї засмутилися, щойно він приєднався до Церкви.
“Я жодного разу не дозволив їхнім коментарям змінити мою думку про Церкву,—каже Фарід.— Я дуже вдячний, що моя віра зовсім не слабшала. Натомість вона постійно зростала. Тепер моя сім’я приймає мої вірування, оскільки вони бачили мій приклад і зміни в мені”.
В сім’ї Фаріда також відбулися інші великі зміни. Зараз його мама проходить бесіди з місіонерами і також хоче охриститися!
“Небесний Батько обіцяє нам, що якщо ми докладемо зусилля, то отримаємо благословення,—каже Фарід.— Але Він має Свій розклад. Минуло майже чотири роки до моменту, коли хоч одна людина в моїй сім’ї захотіла охриститися. Мені це було нелегко. У мене була спокуса думати, що Церква неістинна. Але коли я запитав Небесного Батька про істинність Церкви, я отримав власне свідчення, яке дає мені силу”.
Вічні сім’ї
Фарід каже, що найбільшим благословенням, яке він отримав після приєднання до Церкви—це знання, що сім’ї можуть бути навіки разом. Через рік після того, як Фарід приєднався до Церкви, помер його дідусь. “Я дуже його любив,—каже Фарід.— Він був одним з тих, хто був для мене найбільшим прикладом. Я був зовсім невпевнений щодо того, куди він потрапить у наступному житті”.
Один з його друзів у церкві поговорив з ним про план спасіння і про те, як він міг виконати храмову роботу за свого дідуся. Фарід почав працювати над своєю сімейною історією, пішов до храму й охристився за свого дідуся.
“Я вірю, що коли я помру і перейду крізь завісу, він буде чекати на мене,—каже Фарід.— Робота Господа не закінчується у цьому житті. Тепер я знаю, що якщо мої бабусі і дідусі чи батьки помруть, у нас буде можливість побачити одне одного знову у наступному житті. Ми будемо вічною сім’єю”.
Витерпіти до кінця
Багато молоді в Гондурасі мають випробування через те, що їх оточують наркотики і злочинні банди. Фарід знаходить силу в думках про благословення, які приходять завдяки дотриманню Божих заповідей. Зосередженість на цих благословеннях допомагає йому терпіти до кінця.
“У семінарії я навчився дивитися на все в житті з точки зору вічності,—каже він.— Це змінило моє життя. Тепер я думаю про переваги, які принесе в моє життя служіння на місії повного дня. Я знаю, що якщо буду зберігати гідність, то отримаю багато благословень. Я думаю про своїх майбутніх дітей. Вони зможуть дізнатися, що їхній тато був місіонером. І коли я запропоную їм теж служити, вони зможуть покладатися на мій приклад”.
Фарід також хоче, щоб інша молодь зберігала свою віру. Ось що він хоче їм сказати:
“Продовжуйте докладати зусилля і просіть Небесного Батька наповнити вас вірою і силою, щоб ніколи не здаватися. Не тримайте своє свідчення при собі. Завжди діліться ним з кимось: з другом, сусідом, двоюрідними братами і сестрами—хто б то не був—і ви побачите, як інші починають цікавитися Церквою. Саме так сталося зі мною. Небесний Батько працює по-різному з кожним з нас. Ніколи не здавайтесь. Витерпіть до кінця і Небесний Батько у належний час дасть вам вашу нагороду”.