Міцний фундамент

Молитви у холодній річці

Ілюстрація Корі Еґберта

Під час кемпінгу з нашими сім’ями ми з моєю подругою Бейлі пішли з каяками на річку. Я багато займалася каякінгом, але Бейлі ніколи цього не робила. Після того, як я навчила її базовим навичкам, ми вдягли наші рятівні жилети і сіли у каяки.

То була холодна весна, і вода була льодяна. Ми поплавали, і раптом я почула сплеск. Я озирнулася і побачила нижню частину перевернутого яскраво-зеленого каяку Бейлі. Я почала швидко міркувати. Я помолилася, щоб вона виринула.

Зрештою Бейлі виринула і жадібно вхопила повітря. На щастя, тут було досить мілко і вона могла торкнутися дна. Але їй однак було важко перевернути свій каяк у правильне положення. Я намагалася допомогти їй, але це було важко, поки я була у своєму каяку.

Бейлі сказала мені, що її ноги оніміли. Вона почала панікувати. Я відчула, що маю помолитися разом з нею. Відразу ж після молитви про безпеку і скерування, я відчула утішення і знала, що з нею все буде добре.

Я спустилася у холоднючу воду. Я допомогла Бейлі пересісти у мій каяк, а її каяк перевернула у правильне положення. Я взялася за ручки обох каяків і витягла їх з мулистої води на берег.

Я вдячна за те, що мої батьки навчили мене молитися завжди, особливо у складних ситуаціях. Моя молитва скерувала мене у тому, як допомогти моїй подрузі в її нужді.

Іноді ми ходимо до церкви і не звертаємо уваги на вчення. Або ми читаємо Писання і думаємо, що вони нас не стосуються. Але коли ми потрапляємо у скрутне становище і наша віра випробовується, те, чого нас навчали, може благословити нас.

Адалін Л., острів Принца Едварда, Канада