“Тримайтеся істини”, Заради зміцнення молоді, лип. 2023.
Тримайтеся істини
Ілюстрація Бена Саймонсена
Коли я вперше побачила церковну будівлю, я подумала, що то лікарня. Там було так чисто і тихо. Мені сподобалася євангелія Ісуса Христа з моменту, коли я вперше відвідала церковну службу.
Сестри-місіонерки почали мене навчати, і я вирішили охриститися. То був найкращий день!
Мене познайомила з євангелією моя сусідка, яка колись служила на місії. Якось у неділю вранці вона зателефонувала мені і запросила піти до церкви з нею та з її сім’єю. Спочатку мама сказала, що я не можу піти, оскільки у нас не було коштів на автобусний квиток. Коли я сказала про це своїй сусідці, вона сказала, що відвезе мене, і мама дозволила мені піти.
Навіть коли ми ходимо самі
Після того, як я охристилася, у мене було багато складних моментів з членами моєї сім’ї. Іноді вони хотіли, щоб у неділю я залишилася вдома, але натомість я вибирала йти до церкви. Більшість часу мені було важко намагатися залишатися на шляху завітів.
Деякі члени моєї сім’ї були проти Церкви, і казали мені, що я зробила неправильний вибір, коли приєдналася до неї. Коли вони мені це кажуть, я згадую такі слова: “Я знаю, що Небесний Батько та Ісус Христос живуть. Я знаю, що Церква істинна”. Ці думки допомогли мені триматися істини.
Наші вчинки можуть торкатися життя інших
Коли мені було важко зрозуміти, як платити десятину, моя сусідка показала, як її сплачувати. Тепер, коли моя мама дає мені кишенькові гроші, я завжди сплачую десятину. Ми з моєю сім’єю бачили, які це приносить благословення. Моя сім’я навіть почала давати мені свої гроші, щоб я сплачувала їх як десятину! Це було несподівано.
В основному я відвідую церкву сама, але іноді зі мною приходить мама. Моя мама вирішила дізнатися більше про євангелію і вважає, що та приносить щастя, хоча мама ще не охристилася.
Молитва і віра змінюють серця
Я бачила руку Господа в житті своєї сім’ї, коли молилася за них і просила інших помолитися за них у храмі. Члени моєї сім’ї почали мене більше підтримувати, і зараз вони заохочують мене ходити до церкви і бути вірною тому, хто я є.
Недавно у мене помер дідусь, і я знайшла його ім’я, коли виконувала сімейно-історичну роботу. Я запитала свого тата, чи зможу я виконати за нього обряди у храмі. Він сказав: “Просто роби це, якщо це правильно”.
Істинні радість і щастя
Читання Писань і знання про Спокуту Ісуса Христа принесли мені радість, щастя, спокій і розраду.
Я знаю, що завдяки спокутній жертві Спасителя я зможу знову бути з моїм Небесним Батьком і що моя сім’я може бути зі мною навіки, якщо одного дня ми запечатаємося у храмі.
Авторка родом з Вануату, а зараз живе на Фіджі.