Щоб загублені могли знайтися

Старійшина М. Рассел Баллард

З Кворуму Дванадцятьох Апостолів

Якщо ви прагнете жити за євангелією і вченням Христа, Святий Дух буде направляти вас і вашу сім’ю.

Брати і сестри, як сказано в Писаннях, Ліягона була “кулею майстерної роботи”, що мала два веретена, одно з яких вказувало дорогу, якою сім’я Батька Легія мала йти у пустиню (1 Нефій 16:10).

Думаю, я здогадуюся, чому Легій так здивувався, коли вперше її побачив, бо я пам’ятаю свою реакцію, коли вперше побачив в дії GPS. Для мене він був сучасним пристроєм “майстерної роботи”. Якимось чином, а як—я навіть і не можу собі уявити, цей маленький пристрій—просто в моєму телефоні—може точно вказати, де я знаходжусь, і точно мені сказати, як дістатися місця, куди я хочу поїхати.

І для моєї дружини Барбари, і для мене GPS є благословенням. Для неї тому, що тепер їй не треба казати, щоб я зупинився й спитав, куди їхати; а для мене тому, що я можу бути правим, коли кажу: “Мені не треба нікого питати. Я точно знаю, куди їду”.

А нам, брати і сестри, доступний інструмент, який навіть дивовижніший за найкращий GPS. В якийсь момент, до певної міри, кожний збивається зі своєї дороги. Але за підказками Святого Духа ми можемо безпечно повернутися назад—на правильний шлях; завдяки спокутній жертві Спасителя ми можемо повернутися додому.

Можуть загубитися як цілі суспільства, так і окремі люди. Сьогодні ми живемо в час, коли багато чого у цьому світі збилося з дороги, особливо це стосується цінностей та пріоритетів у наших домівках.

Сто років тому Президент Джозеф Ф. Сміт зазначив, що щастя безпосередньо пов’язане із сім’єю, і нагадав, щоб ми зосереджували свої зусилля на ній. Він сказав: “Не може бути істинного щастя поза стінами рідного дому. … Немає щастя без служіння, і немає служіння величнішого за те, що перетворює дім на божественну установу, яка сприяє щасливому сімейному життю і зберігає його” (Учення Президентів Церкви: Джозеф Ф. Сміт [1999], 34). За його словами, домівка—це те, що потребує поліпшення.

Наші домівки і сім’ї—це те, що потребує поліпшення в цьому світі, який дедалі стає все більш матеріалістичним і мирським. Ось приголомшливий приклад—зростаюча зневага до шлюбу тут, у Сполучених Штатах. На початку цього року в New York Times повідомлялося, що “кількість дітей, народжених незаміжніми жінками досягла нечуваного рівня: більше половини американських жінок віком до 30 років народжують дітей поза шлюбом” (Jason DeParle and Sabrina Tavernice, “Unwed Mothers Now a Majority Before Age 30,” New York Times, Feb. 18, 2012, A1).

Ми також знаємо, що у Сполучених Штатах приблизно половина подружніх пар розлучається. І навіть ті, хто залишаються в шлюбі, часто гублять свою дорогу, дозволяючи чомусь іншому втручатися в їхні сімейні стосунки.

Так само викликає занепокоєння те, що як ніколи раніше зростає прірва між багатими і бідними, а також між тими, хто старається дотримуватися сімейних цінностей і зобов’язань, і тими, хто відмовився це робити. За статистикою, менш ймовірно, що люди, які мають нижчу освіту, і, як наслідок, менші доходи, будуть одружуватися і ходити до церкви, і більш ймовірно, що вони будуть втягнені у злочини і матимуть дітей поза шлюбом. І ці тривожні тенденції також відчуваються майже і по всьому світу. (Див. W. Bradford Wilcox and others, “No Money, No honey, No Church: the Deinstitutionalization od Religious Life among the White working Class”, доступно на сайті www.virginia.edu/marriageproject/pdfs/Religion WorkingPaperspdf.)

Усупереч думці багатьох, процвітання й освіта більш вірогідно пов’язані з існуванням традиційних сімей і цінностей.

Звичайно ж, виникає природне питання про причину і наслідок. Деякі верстви суспільства мають стійкі цінності й міцні сім’ї, тому що вони більш освічені й процвітаючі, чи вони більш освічені й процвітаючі, тому що мають свої цінності і міцні сім’ї? Ми в цій всесвітній Церкві знаємо, що правильним є друге. Якщо люди беруть на себе зобов’язання стосовно сім’ї та релігії—стосовно принципів євангелії, то вони починають ставати сильнішими духовно, а часто також і матеріально.

І звичайно ж, суспільство взагалі є міцнішим, якщо міцнішають сім’ї. Відданість сім’ї та сімейним цінностям—ось що є основною причиною. А майже все інше—це наслідок. Якщо пара одружується і бере на себе зобов’язання стосовно одне одного, у них надзвичайно збільшуються шанси економічного благополуччя. Якщо діти народжуються у шлюбі, мають і маму, і тата, то їхні можливості й вірогідність досягнути успіху у своїх професіях надзвичайно збільшуються. І якщо сім’ї працюють і розважаються разом, тоді все навколо них і в їхніх громадах процвітає, економічний стан покращується і вимагається менше урядових зусиль і коштів на різні програми допомоги бідним.

Отже, погана новина в тому, що розпад сімей викликає безліч соціальних та економічних хвороб. А хороша новина в тому, що, як і в кожному зв’язку “причина—наслідок”, тих хвороб можна позбутися, якщо змінити те, що їх викликає. А цього можна досягти, живучи за правильними принципами і цінностями. Брати і сестри, найважливіша причина нашого життя—це наші сім’ї. Якщо ми присвячуємо себе цій причині, то ми будемо покращувати всі інші аспекти свого життя і будемо ставати, як народ і як Церква, прикладом і маяком для всіх людей на землі.

Але цього нелегко досягнути у світі, де серця повертаються в різних напрямках і де, здається, сама планета постійно рухається й змінюється зі швидкістю, якої ніколи раніше не можна було й уявити. Ніщо не залишається довго тим самим. Уподобання, моди, скороминущі захоплення, політкоректність і навіть розуміння того, що є правильним, а що неправильним, змінюються й змінюються. Як передрікав пророк Ісая, зло зображується як добро, а добро—як зло (див. Ісая 5:20).

Духовний вододіл стає навіть ширшим, оскільки зло стає як ніколи раніше облудним і підступним та притягує до себе людей, як той темний магніт,—так само, як євангелія істини і світла приваблює чесних серцем і шанованих світом, які прагнуть того, що є моральним і хорошим.

Нас чисельно, можливо, й мало, але як члени цієї Церкви, ми можемо подолати ці прірви, які все ширшають і ширшають. Ми знаємо, якою є сила служіння, зосередженого на Христі, що зводить разом Божих дітей, незалежно від їхнього духовного чи матеріального статусу. Рік тому Перше Президентство запросило нас взяти участь у дні служіння, що проводився у рамках святкування 75-ї річниці програми благополуччя, яка допомагає людям ставати більш самозабезпеченими. Мільйони годин служіння віддали по всьому світу члени нашої Церкви.

Церква є безпечним місцем в цьому бурхливому морі, якорем у неспокійних водах змін та незгод і маяком для тих, хто цінує праведність і прагне її. Господь використовує цю Церкву як знаряддя, щоб зібрати Своїх дітей по всьому світу під захист Своєї євангелії.

Дух Ілії, який не знає кордонів, також є могутньою силою для досягнення Господніх цілей, що стосуються вічної долі Його дітей. За словами Малахії, Святий Дух “привер[тає] … серце батьків до синів, і серце синівське до їхніх батьків” (Малахія 4:6).

Церква стоїть як взірець такого привертання сердець і як каталізатор добра у світі. Серед членів Церкви, які одружилися у храмі і які регулярно відвідують недільні збори, відсоток розлучень значно менший, ніж у світі; у сім’ях підтримуються тісніші стосунки і спілкування відбувається частіше. Здоров’я в наших сім’ях краще, і ми живемо на кілька років довше, ніж в середньому населення. Ми робимо більше фінансових внесків і значно більше служимо нужденним, ми більше прагнемо здобути вищу освіту. Я вказую на це не для того, щоб похвалитися, але щоб свідчити, що життя є кращим (і набагато щасливішим), якщо серця повертаються до сім’ї і якщо сім’ї живуть у світлі євангелії Христа.

Тож що ми можемо робити, аби не збитися з дороги? По-перше, я міг би порадити, щоб ми встановили пріоритети. Підпорядкуйте все, що ви робите поза стінами свого дому, тому, що відбувається у стінах вашого дому, і підтримуйте це. Пам’ятайте пораду Президента Гарольда Б. Лі про те, що “найважливіша … робота, яка може випасти вам, виконується в стінах ваших власних домівок” (Учення Президентів Церкви: Гарольд Б. Лі [2001], с. 134) і вічну пораду Президента Девіда О. Мак-Кея: “Ніякий успіх не може компенсувати провалу вдома” (процитовано з J. E. McCulloch, Home: The Savior of Civilization [1924], 42; в Conference Report, Apr. 1935, 116).

Приведіть до ладу своє особисте життя, щоб мати час для молитви, вивчення Писань і сімейних заходів. Доручайте своїм дітям виконувати якусь роботу вдома, що навчить їх працювати. Навчайте їх, що життя за євангелією відведе їх від розпусти, нерозбірливості у знайомствах та насильства, що йдуть через Інтернет, ЗМІ та відеоігри. Вони не зіб’ються з дороги і будуть підготовлені взяти на себе відповідальність, коли вона прийде до них.

По-друге, нам потрібно робити все у правильному порядку! Спочатку шлюб, а потім сім’я. Надто багато людей у світі забули про цей природний порядок речей і думають, що можуть змінити його або навіть перевернути його по-своєму. Будь-який свій страх усувайте вірою. Довіртеся Божій силі, щоб вона направляла вас.

Вам, хто ще неодружений, приділяйте особливу увагу пошуку свого вічного супутника. Молоді чоловіки, пам’ятайте про ось ці слова Президента Джозефа Ф. Сміта: “Статус холостяка … підкидає поверхневому розуму ідею, що статус цей є бажаним, оскільки він приносить мінімум відповідальності. Реальна ж провина—в самих молодих людях. Необтяженість нічим у цьому віці зводить їх зі шляху обов’язку й відповідальності. … А їхні сестри є жертвами …, (бо) вони вийшли б заміж, якби могли, і з радістю прийняли б обов’язки сімейного життя” (див. Gospel Doctrine, 5th ed. [1939], 281).

А для вас, молоді жінки, я хотів би додати: ви також не повинні губити з поля зору цю відповідальність. Жодна кар’єра не може принести вам таких досягнень, які принесе виховання сім’ї. І коли ви будете мого віку, ви це зрозумієте навіть ще краще.

По-третє, чоловіки і дружини, у своєму шлюбі ви повинні бути рівноцінними партнерами. Часто читайте проголошення про сім’ю, думайте над ним і дотримуйтеся його. Уникайте жодної форми неправедного домінування. У жодного з вас не знаходяться у власності інший з подружжя або ваші діти; Бог—Батько всіх нас і надав нам привілей мати власну сім’ю, яка була раніше тільки Його, щоб допомогти нам стати більш схожими на Нього. Як Його діти, ми повинні навчатися вдома любити Бога і дізнаватися, як ми можемо просити про допомогу, якої потребуємо. Усі, одружені чи ні, можуть бути щасливими і підтримувати свою сім’ю, якою б вона у вас не була.

І нарешті, користуйтеся ресурсами для сім’ї, які є в Церкві. У вихованні дітей сім’ї можуть шукати допомоги у приході. Підтримуйте і співпрацюйте з провідниками священства і допоміжних організацій та користуйтеся всіма перевагами церковних програм для молоді та сім’ї. Пам’ятайте ще один глибокий за значенням вислів Президента Лі стосовно того, що Церква—це риштування, за допомогою якого ми будуємо вічні сім’ї (див. Учення Президентів Церкви: Гарольд Б. Лі [2001], с. 148).

Отже, якщо з якоїсь причини ви особисто або як сім’я збилися з дороги, то вам потрібно лише застосувати до себе вчення Спасителя з Євангелії від Луки, 15-й розділ, щоб виправити свій курс. Тут Спаситель розповідає про старання чоловіка, який шукає свою овечку, що загубилася, про жінку, яка шукає загублену монету, і про радісну зустріч заблудлого сина, що повернувся додому. Чому Ісус навчав цими притчами? Він хотів, щоб ми знали: жодний з нас не є настільки загубленим, щоб знову не знайти дорогу через Його Спокуту і Його вчення.

Якщо ви прагнете жити за євангелією і вченням Христа, Святий Дух буде направляти вас і вашу сім’ю. Ви матимете духовний GPS, щоб він завжди казав вам, де ви знаходитеся і куди рухаєтеся. Я свідчу, що воскреслий Викупитель людства любить усіх нас, і Він пообіцяв: якщо ми будемо йти за Ним, Він безпечно приведе нас назад у присутність Небесного Батька, про це я свідчу в ім’я Ісуса Христа, амінь.