Сили небес

Старійшина Девід А. Беднар

З Кворуму Дванадцятьох Апостолів

Носіям священства, як молодим, так і дорослим, потрібні і влада, і сила—необхідний дозвіл і духовна спроможність представляти Бога в роботі спасіння.

Мої любі брати, я ціную цю можливість поклонятися разом як величезна громада носіїв священства. Я люблю вас і вшановую за вашу гідність і вплив на користь добра по всьому світу.

Я запрошую кожного з вас поміркувати над тим, як би ви відповіли на запитання, поставлене членам Церкви багато років тому Президентом Девідом О. Мак-Кеєм: “Якби зараз кожного з вас попросили визначити одним реченням або фразою найхарактернішу відмінну рису Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, якою б була ваша відповідь?” (“The Mission of the Church and Its Members,” Improvement Era, Nov. 1956, 781).

Відповідь, яку Президент Мак-Кей дав на своє власне запитання, була такою: “божественна влада” священства. Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів стоїть осторонь інших церков, які заявляють, що їхня влада передається за історичним правонаступництвом, через Писання або здобуття теологічної освіти. Ми чітко заявляємо, що влада священства була дарована Пророку Джозефу Сміту безпосередньо від небесних посланців через покладання рук.

Моє послання стосується цього божественного священства і сил небес. Я щиро молюся, аби Дух Господа допомагав нам разом дізнаватися про ці важливі істини.

Влада і сила священства

Священство—це влада, передана від Бога чоловікам на землі, щоб діяти в усьому для спасіння людства (див. Spencer W. Kimball, “The Example of Abraham,” Ensign, черв. 1975, 3). Священство є засобом, за допомогою якого Господь діє через чоловіків задля спасіння душ. Однією з відмінних рис Церкви Ісуса Христа, як давньої, так і сьогоднішньої, є саме Його влада. Не може бути ніякої істинної Церкви без божественної влади.

Влада священства дається звичайним чоловікам. Гідність і готовність [служити]—а не досвід, обізнаність або освіта—є вимогами для висвячення у священство.

Взірець для отримання влади священства описаний у п’ятому уложенні віри: “Ми віримо, що чоловік мусить бути покликаний Богом через пророцтво й рукопокладання тих, хто має повноваження, щоб проповідувати євангелію і виконувати її обряди”. Отже, юнак або чоловік отримує владу священства та висвячується у певний чин тим, хто вже має священство й був уповноважений провідником, який має відповідні ключі священства.

Очікується, що носій священства буде використовувати цю священну владу згідно з Божим святим задумом, волею та цілями. Священство немає нічого спільного з корисливістю. Священство завжди використовується для служіння, благословення і зміцнення інших людей.

Вище священство отримується через урочистий завіт, який полягає у зобов’язанні діяти в отриманому повноваженні (див. УЗ 68:8) і чині (див. УЗ 107:99). Як носії святої Божої влади ми можемо діяти самостійно, а не бути під впливом (див. 2 Нефій 2:26). За своєю природою священство є скоріше дієвим, ніж пасивним.

Президент Езра Тефт Бенсон навчав:

“Не достатньо отримати священство, а тоді відкинутися [в кріслі] і пасивно чекати, доки хтось не підштовхне нас до дії. Коли ми отримуємо священство, то беремо зобов’язання активно і цілковито залучатися до просування справи праведності на землі, тому що Господь сказав:

“Той, хто не робить нічого, доки йому не накажуть, і сприймає наказ з непевним серцем, і виконує його ліниво, того проклято” (УЗ 58:29)” (So Shall Ye Reap [1960], 21).

Президент Спенсер В. Кімбол також ясно наголошував на дієвій природі священства. “Чоловік порушує завіт священства, порушуючи заповіді—а ще—нехтуючи своїми обов’язками. Таким чином, для порушення цього завіту людині потрібно просто нічого не робити” (The Miracle of Forgiveness [1969], 96).

Якщо ми робимо все, що в наших силах для виконання своїх обов’язків священства, то можемо отримати благословення сили священства. Сила священства—це Божа влада, яка проявляється через чоловіків і юнаків, таких, як ми, і вимагає особистої праведності, вірності, слухняності та старанності. Юнак або чоловік може отримати владу священства через рукопокладання, але він не матиме сили священства, якщо є неслухняним, негідним або не бажає служити.

“Права священства нерозривно пов’язані з силами небес, і сили небес не можуть контролюватися й управлятися інакше, як тільки за принципами праведності.

Те, що їх може бути даровано нам, це правда; але якщо ми починаємо приховувати свої гріхи, чи потурати своїй гордовитості, своєму суєтному честолюбству, чи контролювати душі дітей людських, чи панувати над ними, чи примушувати їх у будь-якій мірі неправедності, ось, небеса віддаляються; Дух Господа засмучується, а коли Він віддалився,—амінь священству чи повноваженню того чоловіка” (УЗ 121:36–37; курсив додано).

Брати, для Господа є неприйнятним, якщо юнак або чоловік отримує владу священства, але нехтує робити те, що потрібно, аби мати силу священства. Носіям священства, як молодим, так і дорослим, потрібні і влада, і сила—необхідний дозвіл і духовна спроможність представляти Бога в роботі спасіння.

Урок від мого батька

Я виріс у домівці, де була вірна мати і прекрасний батько. Моя мама була нащадком піонерів, які пожертвували всім заради Церкви і царства Бога. Мій тато не був членом нашої Церкви; в молодості він бажав стати католицьким священиком. Зрештою, він прийняв рішення не йти до духовної семінарії і натомість зробив кар’єру слюсаря-інструментальника.

Більшу частину свого подружнього життя мій батько відвідував збори Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів разом з нашою сім’єю. До речі, багато людей у нашому приході й гадки не мали, що мій тато не був членом Церкви. Він тренував і грав за нашу приходську команду з софтболу, допомагав у проведенні заходів скаутів та підтримував мою маму в її різних покликаннях і завданнях. Я хочу розповісти вам про один з найбільших уроків, який я засвоїв від свого батька стосовно влади і сили священства.

Коли я був хлопчиком, то щотижня часто запитував мого тата, коли він охриститься. Він відповідав з любов’ю, але й з твердістю кожного разу, як я дошкуляв йому: “Девіде, я не збираюся приєднуватися до Церкви заради твоєї мами, тебе чи когось іншого. Я приєднаюся до Церкви, коли знатиму, що це правильно”.

Наскільки я пам’ятаю, що коли я тільки увійшов у підлітковий вік, у нас з батьком відбулася така розмова. Ми щойно разом повернулися додому після відвідування недільних зборів, і я запитав мого тата, коли він збирається охриститися. Він посміхнувся і сказав: “Ось ти мене завжди запитуєш про хрищення. Сьогодні я хочу в тебе щось запитати”. З радісним хвилюванням я швидко дійшов висновку, що ми вже просуваємося вперед!

Мій тато продовжив: “Девіде, у вашій церкві навчають, що священство було взято з землі в давні часи і було відновлено небесними посланцями пророку Джозефу Сміту, так?” Я відповів, що це правильно. Тоді він сказав: “Ось яке в мене запитання. Кожного тижня на зборах священства я чую, як єпископ та інші провідники священства нагадують, просять і благають чоловіків ходити на домашнє вчителювання й виконувати свої обов’язки священства. Якщо ваша церква дійсно має відновлене священство Бога, чому в ній так багато чоловіків так само нехтують своїми релігійними обов’язками, як і чоловіки в моїй церкві?” Мій юний розум виявився абсолютно безсилим. Я не міг дати татові ніякої прийнятної відповіді.

Гадаю, мій батько помилявся, судячи про чинність заяви нашої Церкви щодо права на божественну владу, коли спирався на недоліки чоловіків, з якими він спілкувався в нашому приході. Але в його запитанні до мене було вміщено правильне припущення, що чоловіки, які мають святе священство Бога, повинні відрізнятися від інших чоловіків. Чоловіки, які мають священство, за своєю суттю не є кращими за інших чоловіків, але їхні дії мають бути іншими. Чоловіки, які мають священство, повинні не лише отримати владу священства, а й стати гідним і вірним каналом передачі Божої сили.“Будьте чистими, ви, які несете посудини Господа” (УЗ 38:42).

Я ніколи не забував уроків про владу і силу священства, яких я навчився від мого батька. Він був добрим чоловіком не нашої віри, який мав більші очікування від чоловіків, які заявляли, що є носіями Божого священства. Та розмова недільної днини багато років тому з моїм татом викликала в мене бажання бути “гарним хлопцем”. Я не хотів бути поганим прикладом і каменем спотикання для мого батька у його прогресі пізнання відновленої євангелії. Мені просто хотілося бути гарним хлопцем. Господу потрібно, щоб усі ми, як носії Його влади, були відданими, доброчесними і гарними хлопцями в усі часи і в усіх місцях.

Можливо, вам буде цікаво дізнатися, що через багато років по тому мій батько був охрищений. І в належний час у мене була нагода дарувати йому Ааронове і Мелхиседекове священства. Це стало чудовою подією в моєму житті—спостерігати за тим, як мій тато отримав владу і, зрештою, силу священства.

Я поділився з вами цим конкретним уроком, який пізнав від свого батька, аби наголосити на простій істині. Отримання влади священства через покладання рук є важливим початком, але цього не достатньо. Влада передається через висвячення, але для того, щоб діяти з силою у наших спробах підносити душі, навчати і свідчити, благословляти і радити й просувати роботу спасіння, потрібна праведність.

У цей важливий період земної історії ви і я, як носії священства, повинні бути праведними чоловіками і дієвим знаряддям у руках Бога. Нам слід здійнятися, як мужам Божим. Для вас і для мене буде корисно дізнатися і зважити на приклад Нефія, онука Геламана і першого з дванадцяти учнів, покликаних Спасителем на початку Його священнослужіння серед нефійців. “І [Нефій] учив їх багато чому. … І [він] вчив з силою і з великою владою” (3 Нефій 7:17).

Будь ласка, допоможіть моєму чоловікові зрозуміти

Наприкінці інтерв’ю з приводу одержання храмової рекомендації, які я проводив як єпископ і президент колу, я часто запитував заміжніх сестер, як я можу найкраще служити їм і їхнім сім’ям. Постійність відповідей, які я отримував від тих вірних жінок була як повчальною, так і тривожною. Сестри рідко нарікали або критикували, часто їхня відповідь була такою: “Будь ласка, допоможіть моєму чоловікові зрозуміти свій обов’язок як провідника священства в нашому домі. Я з радістю беру на себе відповідальність за вивчення Писань, сімейну молитву і домашній сімейний вечір, я й далі це робитиму. Але я хочу, щоб мій чоловік був рівноправним партнером і якомога краще здійснював провідництво священства. Будь ласка, допоможіть моєму чоловікові зрозуміти, як стати патріархом і провідником священства в нашій домівці, який би головував і захищав”.

Я часто думаю про щирість тих сестер і їхнє прохання. І сьогодні провідники священства чують про подібні хвилювання. Багато дружин благають, аби чоловіки мали не лише владу священства, а й силу священства. Вони прагнуть бути однаково залучені з вірними чоловіками і напарниками, які мають священство, до роботи зі створення домівки, зосередженої на Христі та євангелії.

Брати, я обіцяю, що якщо ми з вами будемо з молитвою розмірковувати над благаннями цих сестер, Святий Дух допоможе нам побачити себе такими, як ми справді є (див. УЗ 93:24) і допоможе зрозуміти те, що нам слід змінити або покращити. І саме тепер час діяти!

Приклади праведності

Сьогодні я повторюю вчення Президента Томаса С. Монсона, який запросив нас, як носіїв священства, бути “взірцем праведності”. Він постійно нагадує нам, що ми залучені до Господньої роботи і, за умови нашої гідності, заслуговуємо на Його допомогу (див. “Взірець праведності”, Ліягона, трав. 2008, сс. 65–68). Ви і я маємо владу священства, яку було повернено на землю в цей розподіл небесними посланцями, а саме Іваном Христителем, Петром, Яковом та Іваном. А тому кожен чоловік, який отримує Мелхиседекове священство, може відслідкувати свою власну лінію передачі повноваження прямо до Господа Ісуса Христа. Я сподіваюся, що ми цінуємо це дивовижне благословення. Я молюся, щоб ми були чистими і гідними представляти Господа, діючи згідно з Його священною владою. Нехай кожен із нас буде гідним сили священства.

Я свідчу, що святе священство дійсно було відновлено на землі у ці останні дні, і знаходиться в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Я також свідчу, що Президент Томас С. Монсон є верховним первосвящеником над первосвященством Церкви (див. УЗ 107:9, 22, 65–66, 91–92) і єдиною людиною на землі, яка тримає і має повноваження використовувати всі ключі священства. Про всі ці істини я урочисто свідчу у святе ім’я Господа Ісуса Христа, амінь.