Вічне життя—пізнати нашого Небесного Батька і Його Сина, Ісуса Христа
Старійшина Роберт Д. Хейлз
З Кворуму Дванадцятьох Апостолів
Бог і Христос буквально є Батьком і Сином—окремими, різними та індивідуальними істотами, які повністю обʼєднані у Своїй меті.
Багато років тому я скористався можливістю вивчити останні свідчення пророків кожного розподілу. Кожен із них поділився могутнім свідченням про Бога Батька і Його Сина, Ісуса Христа.
Коли я читав ці свідчення—і багато інших, подібних їм, протягом років—моє серце завжди зворушувалося відчуттям того, як глибоко Небесний Батько любить Свого Старшого Сина і як Ісус виявляє Свою любов через слухняність волі Його Батька. Я свідчу, що коли ми робимо те, що необхідно, аби пізнати Їх і пізнати Їхню любов одне до одного, ми отримаємо “найвеличніший з усіх дарів Бога”—навіть вічне життя. Бо “життя ж вічне—це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його”.
Як цей дар може стати нашим? Він приходить через шлях особистого одкровення, про яке говорили і навчали цього ранку.
Чи пригадуєте ви той перший раз, коли пізнали, що є Бог і могли відчути Його любов? Ще хлопчиком я вдивлявся в зоряне небо, розмірковував і відчував Його присутність. Я з захопленням досліджував дивовижну красу Божих створінь—від маленьких комашок до височенних дерев. Коли я усвідомив красу цієї землі, я дізнався, що Небесний Батько любить мене. Я знав, що в буквальному розумінні був духовною дитиною, що ми всі є синами і дочками Бога.
Як я дізнався про це,— можете ви запитати? В Писаннях говориться: “Декому дано Святим Духом знати, що Ісус Христос є Син Бога і … іншим дано вірити їхнім словам, щоб вони також могли мати вічне життя, якщо вони залишатимуться вірними”. На мій погляд, це не означає, що деякі люди вічно будуть залежати від свідчення інших.
Моє власне свідчення зростало в міру того, що я дізнавався про Небесного Батька і Спасителя з повчань і свідчення моїх батьків, від учителів і з Писань—які я старанно читав—а особливо від Святого Духа. Коли я виявляв віру і дотримувався заповідей, Святий Дух свідчив, що те, про що я дізнався, було істинним. Саме так я дізнався для себе.
У цьому процесі пошук особистого одкровення є ключем. Нефій запрошує кожного з нас “бенкетуйте словами Христа; бо ось, слова Христа скажуть вам усе, що вам треба робити”.
Перед моїм восьмим днем народження я прагнув більше дізнатися про хрищення. Я читав Писання і молився. Я дізнався, що отримаю дар Святого Духа, коли мене буде конфірмовано. Я також почав розуміти, що Бог і Христос буквально є Батьком і Сином—окремими, різними та індивідуальними істотами, які повністю обʼєднані у Своїй меті. “Ми любимо [Їх], бо [Вони] перше нас полюби[ли]”. І все більше я спостерігав, як Вони любили одне одного і як разом працювали для нашого блага. Послухайте деякі з багатьох уривків з Писань, де викладено цю істину:
Навчаючи про наше доземне життя, Небесний Батько звертався до Ісуса Христа таким чином: “Мій Улюблений Син, Який був Моїм Улюбленим і Вибраним від початку”. Коли Батько створив землю, Він зробив це “[Його] Єдинонародженим” Сином.
Матері Ісуса, Марії, було сказано, що вона породить “Си[на] Всевишнього”. І коли Ісус був юнаком, Він сказав Своїй матері, що Йому належить “бути в тому, що належить [Його] Отцеві”. Через багато років, коли Спасителя було охрищено, Небесний Батько промовив з небес: “Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!”
Навчаючи Своїх учнів молитися, Ісус сказав такі слова:
“Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Імʼя Твоє.
Нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі”.
Він навчав Никодима: “Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого”. І Він такими словами пояснив Свої дива: “Син нічого робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що робить Отець; бо що робить [Отець], те так само й Син робить”.
Коли наближався час Спокути, Ісус молився такими словами: “Прийшла, Отче, година … Я прославив Тебе на землі,—довершив Я те діло, що Ти дав Мені виконати”. Потім, коли тягар наших гріхів упав на Нього, Він благав: “Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене… Та проте,—не як Я хочу, а як Ти”. У Свої останні хвилини на хресті Ісус молився: “Отче, відпусти їм,—бо не знають, що чинять вони!” і потім він скрикнув: “Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!”
Потім Він відвідав духів тих, які померли, в духовному світі, щоб “їм да[ти] силу встати після Свого воскресіння з мертвих, щоб їм увійти в царство Його Батька”. Після Воскресіння Спаситель явився Марії Магдалині і сказав: “Я йду до Свого Отця й Отця вашого”.
Коли Він прийшов до людей на Американський континент, Його Батько представив Його такими словами: “Ось Мій Улюблений Син, в Якому Я задоволений, в Якому Я прославив Своє імʼя”. Коли Ісус зійшов до людей, біля храму, Він представив Себе так: “Дивіться, Я є Ісус Христос, … Я … прославив Батька, взявши на Себе гріхи світу”. Коли Він навчав Своєму вченню, то пояснив:
“І це вчення, яке Батько дав Мені; і Я даю свідчення про Батька, а Батько дає свідчення про Мене”.
Чи можемо ми побачити послідовність в цих уривках з Писань, яка свідчить про Батька і Сина як окремих, індивідуальних істот? Як тоді Вони є одним? Це не тому, що Вони є однією особою, а тому, що Вони обʼєднані у меті, однаково віддані тому, аби “здійснювати безсмертя і вічне життя людини”.
Ісус є Богом, однак Він продовжує вирізняти Себе як окрему, індивідуальну істоту, молячись Своєму Батькові і кажучи, що Він виконує волю Свого Батька. Під час Його священнослужіння серед нефійців Він благав: “Батьку, Я молюся не за світ, а за тих, кого Ти дав мені з світу, … щоб Я міг бути в них, як Ти, Батьку, є в Мені, щоб ми могли бути єдиним, щоб Я міг бути прославленим у них”.
Памʼятаючи про це, для нас не дивно, що Відновлення євангелії розпочалося з явлення не однієї, а двох прославлених істот. Пророк Джозеф Сміт так свідчив про своє Перше видіння: “Один з них звернувся до мене, називаючи моє імʼя, і сказав, указуючи на іншого: Це Мій Улюблений Син, слухай Його!”
Юний пророк, який пішов до гаю, щоб дізнатися, до якої церкви йому приєднатися, який пішов з непохитною вірою, і вийшов зі знанням і свідченням про єдиного істинного Бога та Ісуса Христа, Якого Бог послав. Джозеф, як і пророки до нього, став тоді знаряддям для відновлення світові знання, яке веде до вічного життя.
Ви також можете шукати нашого Небесного Батька і “Цього Христа, про Якого пророки й апостоли [свідчили]” в Писаннях і на цій генеральній конференції. Якщо ви будете шукати особисте свідчення—своє особисте одкровення—то дізнаєтеся, що Небесний Батько підготував для вас особливий шлях, аби ви пізнали істину для себе: за допомогою третього члена Божества, особи з духа, Яку ми знаємо як Святого Духа.
“І коли ви отримаєте їх,—включаючи те, про що я сьогодні розповів,—я б хотів закликати вас, щоб ви запитали у Бога, Вічного Батька, в імʼя Христа, чи не істинні вони; і якщо ви питатимете з щирим серцем, із справжнім наміром, маючи віру в Христа, Він явить вам правду про це силою Святого Духа.
І силою Святого Духа ви можете пізнати правду про все”.
Брати і сестри, я свідчу, що наш Небесний Батько хоче, аби ми зараз шукали це знання. Слова пророка Геламана волають з праху: “Памʼятайте, памʼятайте, що на камені нашого Викупителя, Який є Христос, Син Бога, ви повинні побудувати свій фундамент …, фундамент, що на ньому якщо люди будують, вони не можуть упасти”. Дійсно, ми не зазнаємо невдачі.
Надійним фундаментом є Ісус Христос. Він—“Скеля Небес”. Коли ми будуємо наш дім на Ньому, тоді можуть падати дощі останніх днів, виникати повені, дути вітри, але ми не впадемо. Ми не зазнаємо невдачі, тому що наш дім і наша сімʼя побудовані на Христі.
Я свідчу, що така домівка є “[домом] слави”. Там ми збираємося разом, щоб молитися нашому Небесному Батькові в імʼя Його улюбленого Сина Ісуса Христа. Там ми прославляємо Їх і виказуємо Їм вдячність. Там ми отримуємо Святого Духа і “обіцяння вічного життя, яке [Він дає нам], саме слави целестіального царства”.
Я приношу своє особливе свідчення, що наш Спаситель є Ісус Христос, що Він живе, що наш Вічний Небесний Батько любить нас і наглядає за нами, що ми маємо пророка у цьому розподілі—ним є Президент Томас С. Монсон—щоб вести і скеровувати нас. Святий Дух свідчить, що це істина кожному, хто прямує вперед і шукає знання. В імʼя Ісуса Христа, амінь.