Підтримка пророків
Старійшина Рассел М. Нельсон
З Кворуму Дванадцятьох Апостолів
Наша підтримка пророків є особистим зобов’язанням робити усе в наших силах, аби підтримувати їхні пророчі пріоритети.
Президенте Айрінг, ми вдячні вам за ваше повчальне і надихаюче послання. Мої дорогі брати і сестри, ми дякуємо вам за вашу віру і відданість. Учора кожного з нас запросили підтримати Томаса С. Монсона як пророка Господа і Президента Церкви Господа. Також ми часто співаємо: “Ми вдячні, о Боже Всевишній, що знов на землі є пророк”. Чи дійсно ми з вами розуміємо, що це означає? Уявіть привілей, даний нам Господом,—підтримати Його пророка, чия порада буде бездоганною, прямою, позбавленою будь-якої особистої вигоди і абсолютно істинною!
Як ми в дійсності підтримуємо пророка? Задовго до того як стати Президентом Церкви, Президент Джозеф Ф. Сміт пояснив: “Коли святі віддають свій голос на підтримку Церковного провідництва, вони стають зв’язаними обов’язком робити це не лише підняттям руки, не лише формально, але й словом та ділом”.
Я дуже добре пам’ятаю моє найунікальніше “діло”, яким я підтримав одного з пророків. Як лікар і кардіохірург я мав відповідальність виконати операцію на відкритому серці президента Спенсера В. Кімбола у 1972 році, коли він був діючим президентом Кворуму Дванадцятьох Апостолів. Йому була потрібна дуже складна операція. Але у мене не було досвіду її виконання для 77-річного пацієнта з діагнозом серцева недостатність. Я не рекомендував операцію і сказав про це президенту Кімболу і Першому Президентству. Але з вірою президент Кімбол обрав операцію лише тому, що це була порада Першого Президентства. Це свідчить про те, як він підтримував своїх провідників! І його рішення змусило мене тремтіти!
Дякуючи Господу, операція була успішною. Коли серце президента Кімбола знову почало битися, воно робило це з великою силою! Саме у той момент у мене було чітке свідчення Духа, що одного дня ця людина стане Президентом Церкви!
Ви знаєте, що було потім. Лише через 20 місяців президент Кімбол став Президентом Церкви. І він протягом багатьох років був упевненим і сміливим провідником.
З того часу ми підтримували Президентів Езру Тефта Бенсона, Говарда В. Хантера, Гордона Б. Хінклі і зараз підтримуємо Томаса С. Монсона, як Президентів Церкви—пророків у кожному сенсі цього слова!
Мої дорогі брати і сестри, Відновлення, поміж іншого, розвіяло давній міф про те, що Бог перестав говорити до своїх дітей. Ніщо не могло бути більш далеким від істини. Пророк очолював Церкву Бога у всіх розподілах, від Адама до цього дня. Пророки свідчать про Ісуса Христа—про Його божественність і Його земну місію і служіння. Ми шануємо Пророка Джозефа Сміта як пророка цього останнього розподілу. І ми шануємо кожного чоловіка, який служив після нього в якості Президента Церкви.
Коли ми підтримуємо пророків та інших провідників, ми застосовуємо закон загальної згоди, бо Господь сказав: “не буде дано нікому йти, щоб проповідувати Мою євангелію, або розбудовувати Мою Церкву, якщо його не буде висвячено тим, хто має повноваження, і Церкві не буде відомо, що він має повноваження і що його було належним чином висвячено главами Церкви”.
Це дає нам, членам Церкви Господа, впевненість і віру, коли ми з усіх сил прагнемо виконувати настанову з Писань: прислухатися до голосу Господа, який надходить через голос Його слуг пророків. Усі провідники Церкви Господа покликані належною владою. Жодний пророк або інший провідник Церкви не покликав сам себе. Жодного пророка не було обрано. Господь це чітко пояснив, коли сказав: “Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас, і вас настановив”. Ні ви ні я не “голосуємо” за обрання провідників будь-якого рівня. Однак у нас є привілей підтримати їх.
Шляхи Господа відрізняються від шляхів людини. Згідно з людськими звичаями особи полишають місце роботи чи бізнес, коли старіють або стають інвалідами. Та шляхи людини не є і ніколи не будуть шляхами Господа. Наша підтримка пророків є особистим зобов’язанням робити усе в наших силах, аби підтримувати їхні пророчі пріоритети. Наша підтримка—це схожа на клятву ознака, що ми офіційно визнаємо їхнє покликання як пророка і зобов’язуємося слухати його.
За двадцять шість років до того, як стати Президентом Церкви, ще будучи старійшиною, Джордж Альберт Сміт сказав: “Зобов’язання, яке ми даємо, коли піднімаємо свої руки … є найсвященнішим. Це не означає, що ми будемо спокійно собі йти своїм шляхом і нам достатньо буде знати, що пророк Господа направлятиме цю роботу, але це означає, … що ми будемо підтримувати його; ми будемо молитися за нього; ми будемо захищати його добре ім’я і ми будемо виконувати його настанови, коли Господь буде вказувати йому давати їх нам”.
Живий Господь веде Свою живу Церкву! Господь відкриває Свою волю щодо Церкви Своєму пророку. Учора, після того як нас запросили підтримати Томаса С. Монсона в якості Президента Церкви, ми також мали привілей підтримати його, радників у Першому Президентстві і членів Кворуму Дванадцятьох Апостолів як пророків провидців і одкровителів. Лише подумайте! Ми підтримуємо 15 чоловіків як пророків Бога! Вони мають усі ключі священства, які давалися будь-коли чоловікам цього розподілу.
Покликання 15 чоловіків до святого апостольства надає великий захист для нас, членів Церкви. Чому? Бо рішення цих провідників має бути одностайним. Ви можете собі уявити, як Духові треба торкнутися сердець 15 чоловіків аби досягти такої одностайності? Ці 15 чоловіків мають за плечами різну освіту, професії і різні переконання щодо багатьох питань. Повірте мені! Ці 15 чоловіків—пророків, провидців і одкровителів—знають волю Господа, коли досягають одностайності! Вони віддані тому, аби переконатися, що воля Господа дійсно виконується. Господня молитва є зразком для кожного з цих 15 чоловіків, коли вони моляться: “Твоя воля нехай буде на землі, як на небі”.
Апостол, який довше всіх перебуває у чині Апостола, головує. Така система старшинства, як правило, приводить у чин Президента Церкви чоловіків старшого віку. Це надає безперервність, загартовану зрілість, життєвий досвід і всебічну підготовку, скеровану Господом.
Сьогодні Церква організована самим Господом. Він дав чудову систему управління, яка передбачає взаємозаміну і передачу повноважень. Ця система забезпечує пророче провідництво навіть за умови, що з віком можуть приходити неминучі хвороби та слабкості. Є численні противаги та запобіжні заходи, аби ніхто ніколи не міг звести Церкву на манівці. Старших провідників постійно навчають, щоб одного дня вони були готовими сісти у найвищих радах. Вони навчаються чути голос Господа через шепіт Духа.
Під час служіння першим радником у Президента Езри Тефт Бенсона, який тоді наближався до кінця свого смертного життя, президент Гордон Б. Хінклі сказав:
“Принципи і процедури, встановлені Господом для управління Його Церквою, передбачають будь-які … обставини. Важливо, … щоб не було сумнівів чи занепокоєння щодо управління Церквою і використання пророчих дарів, серед яких є право на натхнення і одкровення та виконання справ і програм Церкви у випадках, коли Президент може захворіти або не зможе повноцінно функціонувати.
Перше Президентство і рада Дванадцятьох апостолів, покликана і висвячена мати ключі священства, має владу і відповідальність керувати Церквою, виконувати її обряди, роз’яснювати її вчення і встановлювати і підтримувати її практику”.
Президент Хінклі продовжував:
“Якщо Президент захворів або не може повністю виконувати усі обов’язки свого чину, його два радники разом утворюють Кворум Першого Президентства. Вони виконують повсякденну роботу Президентства. …
… Однак важливі питання, які стосуються політики, процедур, програм або вчення розглядаються обдумано і молитовно спільно Першим Президентством і Дванадцятьма”.
Минулого року, коли Президент Монсон сягнув рубіж свого 5-річного служіння Президентом Церкви, він, згадуючи попередні 50 років служіння в якості апостола, сказав наступне: “Вік зрештою бере своє. Однак ми приєднуємо наші голоси до сказаного царем Веніямином, який сказав: “ … я такий самий, як і ви, підвладний усіляким недугам тіла й розуму; але я був вибраний … і посвячений моїм батьком, … і був підтриманий і збережений Його незрівнянною силою, щоб служити вам з усією міццю, розумом і силою, що їх Господь надав мені” (Мосія 2:11)”.
Президент Монсон продовжував: “Не дивлячись на будь-які проблеми зі здоров’ям, які можуть до нас прийти, попри слабкості тіла і духа, ми служимо так добре, як тільки можемо. Я запевняю вас, що Церква у хороших руках. Система, встановлена для ради Першого Президентства і Кворуму Дванадцятьох [Апостолів], дає нам упевненість, що вона завжди буде в хороших руках і що б не трапилося, немає необхідності переживати чи боятися. Наш Спаситель, Ісус Христос, Якого ми наслідуємо, Якому ми поклоняємося і Якому ми служимо, завжди на чолі”.
Президенте Монсоне, ми дякуємо вам за ці істини! І ми дякуємо вам за ваше життя взірцевого і відданого служіння. Я скажу від імені усіх членів Церкви по всьому світу у нашому єдиному і щирому вислові вдячності за вас. Ми шануємо вас! Ми любимо вас! Ми підтримуємо вас, не лише підняттям рук, але усіма нашими серцями і самовідданим служінням. Смиренно і гаряче ми “Господа молимо … дати пророкові сил і снаги”! В ім’я Ісуса Христа, амінь.