Спасати в єдності
Старійшина Чі Гонг (Сем) Вонг
Сімдесятник
Щоб допомагати Спасителю, ми повинні працювати разом в єдності і гармонії. Кожна людина, кожна посада і кожне покликання є важливими.
Ми часто чуємо, як Президент Томас С. Монсон каже: “Знаходити і рятувати”. Мені спадає на думку історія з Нового Завіту. Вона є досконалою ілюстрацією того, як члени Церкви і місіонери можуть працювати разом у єдності під час ради приходу, щоб знаходити і рятувати. Історія міститься в Євангелії від Maрка 2:1–5. На мій погляд, ситуації, якими користується Спаситель, щоб навчати нас певних доктрин або принципів, завжди дуже надихаючі й легкі для розуміння.
Один з учасників цієї історії—розслаблений чоловік—тобто паралізована людина, яка не може пересуватися без сторонньої допомоги. Цей чоловік міг лише залишатися вдома, чекаючи на спасіння.
У наш час теж таке може статися. Четверо людей виконували доручення свого єпископа провідати вдома чоловіка, який був паралізований. Я уявляю, що одним у цій групі є представник Товариства допомоги, ще один—з кворуму старійшин, інший—з Ааронового священства і останній, але не менш важливий—це місіонер повного дня. На нещодавній раді приходу після обговорення потреб у приході єпископ роздав “рятувальні” доручення. Ці четверо були призначені допомагати цьому паралізованому чоловіку. Вони не могли чекати, коли він прийде до церкви сам. Їм потрібно було йти до нього додому і провідувати. Їм треба було вирушити на його пошуки, тож вони пішли. Чоловіка принесли до Ісуса.
“І прийшли ось до Нього, несучи розслабленого, якого несли четверо” (Maрк 2:3).
Однак кімната була переповнена людьми. Вони не змогли увійти у двері. Я впевнений, що вони робили все можливе, але пройти далі їм не вдавалося. Не все відбувається так, як планується. Були перепони на їхньому шляху зі “спасіння”. Проте вони не здалися. Вони не залишили паралізованого чоловіка біля дверей. Вони порадилися, що їм далі робити—як вони могли принести того чоловіка до Ісуса Христа для зцілення. Робота, яка полягає в тому, щоб допомагати Ісусу Христу у спасінні душ, принаймні для тих людей, ніколи не була дуже важкою. Вони склали план, і хоча він не був легкий, вони за ним діяли.
“А що через народ до Нього наблизитися не могли, то стелю розкрили, де Він був, і пробравши, звісили ложе, що на ньому лежав розслаблений” (Maрк 2:4).
Вони підняли його на дах. Припускаю, що не було зовнішніх сходів, якими вони могли б піднятися, тож знадобився певний час, аби кожен піднявся на дах. Думаю, що це могло відбуватися таким чином: молодий чоловік з їхнього приходу першим заліз на дах. Оскільки він був молодим і повним сил, для нього це не було дуже важко. Його напарник з домашнього вчителювання з кворуму старійшин і високий та міцний місіонер повного дня підтримували молодого брата знизу. Сестра з Товариства допомоги нагадувала, щоб вони були обережні, і підбадьорювала їх. Чоловіки розбирали дах, поки сестра невпинно втішала чоловіка, який чекав на зцілення—тобто змогу рухатися самостійно і стати вільним.
Таке завдання зі спасіння потребувало узгоджених дій. У вирішальну мить необхідно було координувати зусилля, щоб опустити паралізованого чоловіка з даху. Четверо людей мали діяти в єдності та гармонії. Не могло бути жодної неузгодженості між чотирма. Вони мали опускати паралізованого чоловіка з однаковою швидкістю. Якщо хтось опускав мотузку швидше за інших трьох, чоловік міг випасти зі свого ліжка. Він не міг триматися самостійно, оскільки був дуже слабкий.
Щоб допомагати Спасителю, ми повинні працювати разом в єдності і гармонії. Кожна людина, кожна посада і кожне покликання є важливими. Нам треба об’єднатися в Господі Ісусі Христі.
Нарешті хворого, паралізованого чоловіка було покладено перед Ісусом. “А Ісус, віру їхню побачивши, каже розслабленому: “Відпускаються, сину, гріхи тобі!” (Maрк 2:5). Ісус виказав йому милість і зцілив його—не лише фізично, але й духовно: “Відпускаються, сину, гріхи тобі”. Хіба це не чудово? Чи не хотіли б ми всі, щоб це сталося і з нами також? Я б дуже хотів.
Чи знаємо ми когось у своєму житті, хто потерпає від духовного паралічу, людину, яка просто не може прийти до Христа самостійно? Це може бути хтось із ваших дітей, батьків, супутник життя або друг.
Маючи так багато місіонерів повного дня в церковних підрозділах зараз, було б мудро, якби єпископи і президенти філій краще використовували ради приходів та філій. Єпископ може запросити кожного члена ради приходу подати список імен тих людей, які можуть потребувати допомоги. Члени ради приходу радитимуться разом, як вони можуть допомагати найкращим чином. Єпископи уважно слухатимуть їхні ідеї та роздаватимуть доручення.
Місіонери повного дня є важливим ресурсом для приходу в реалізації цих рятівних заходів. Вони—молоді і сповнені енергії. Їм подобається мати список конкретних імен людей, з якими вони можуть працювати. Вони люблять працювати разом з членами приходу. Вони знають, що це чудова можливість для них знаходити людей. Вони з відданістю встановлюють Господнє царство. У них є міцне свідчення, що вони стануть більше схожими на Христа, якщо братимуть участь у цій рятівній роботі.
На завершення хочу поділитися з вами ще одним прихованим скарбом, що міститься в цій розповіді. Він у вірші 5: “А Ісус віру їхню побачивши” (курсив додано). Раніше я цього не помічав—віру їхню. Наша поєднана віра також впливає на благополуччя інших.
Ким були ті люди, про яких згадує Ісус? Вони могли бути тими чотирма, які несли паралізованого чоловіка, це міг бути сам чоловік, люди, які молилися за нього, і всі ті, хто там були і слухали проповідування Ісуса й тихо раділи у своїх серцях, очікуючи на диво, яке от-от має відбутися. Серед них також могли бути дружина, батько чи мати, син або дочка, місіонер, президент кворуму, президент Товариства допомоги, єпископ і далекий друг. Ми всі можемо допомагати одне одному. Ми повинні завжди завзято займатися пошуками тих, хто потребує допомоги.
Я свідчу, що Ісус Христос—це Бог чудес. Ісус Христос любить нас усіх і має силу спасати і зцілювати, як фізично, так і духовно. Коли ми допомагаємо Йому в здійсненні Його місії зі спасіння душ, ми також будемо спасенними в цьому процесі. Про це я свідчу у Його святе ім’я, самого Ісуса Христа, амінь.