Славетний план нашого Батька
Завдяки святому Божому плану ми знаємо, що народження і смерть в дійсності є лише ключовими подіями у нашій подорожі до вічного життя з нашим Небесним Батьком.
На початку мого навчання на лікаря у мене був привілей допомогти молодій матері народити свою першу дитину. Вона була спокійна, зосереджена і щаслива. Коли дитина народилася, я вручив їй це дорогоцінне немовля. Зі сльозами щастя, що котилися по її обличчю, вона взяла на руки це щойно народжене немовля і обстежила його з голови до ніг. Вона тримала його близько і виявляла любов, як може це робити тільки матір. Це було привілеєм знаходитися у тій кімнаті з нею.
Таким був початок життя для кожного з нас. Втім, чи дійсно наше народження було початком? Світ бачить народження і смерть як початок і кінець. Але завдяки святому Божому плану ми знаємо, що народження і смерть в дійсності є лише ключовими подіями у нашій подорожі до вічного життя з нашим Небесним Батьком1. Вони є невід’ємними складовими Батькового плану—священними митями, коли перетинаються смертне життя і небеса. Сьогодні, роздумуючи над тим, чого я навчився, спостерігаючи за народженням і смертю протягом років своєї медичної практики і церковного служіння, я хочу свідчити про славетний план нашого Батька.
“До того, як народитися, ми жили з Богом, Батьком наших духів. Усі [ми], хто знаходиться на землі, є в буквальному сенсі братами та сестрами” у Його сім’ї2 і кожен з нас дорогоцінний для Нього. Ми жили з Ним протягом еонів часу до того, як народитися на землі—навчалися, вибирали і готувалися.
Оскільки Небесний Батько любить нас, Він прагне, щоб ми мали найвеличніший дар, який Він може дати,---дар вічного життя3. Він не може просто так дати нам цей дар; ми маємо отримати його, вибравши Його і Його шляхи. Для цього вимагалося, щоб ми залишили Його присутність і почали чудову і повну викликів подорож, сповнену віри, зростання і досягнень. Подорож, яку наш Батько підготував для нас, називається планом спасіння або планом щастя4.
На великій доземній нараді наш Батько розповів нам про Свій план5. Зрозумівши його, ми були настільки щасливими, що вигукували від радості, а зорі поранні співали разом6.
Цей план побудовано на трьох великих стовпах: стовпах вічності7.
Перший стовп---це Сотворіння землі, місця нашої подорожі земним життям8.
Другий стовп---це Падіння наших перших земних батьків, Адама та Єви. Завдяки Падінню ми отримали дещо чудове. Ми отримали змогу народитися і отримати фізичне тіло9. Я буду навіки вдячний моїй матері, за те що вона привела моїх братів та мене у цей світ і навчала нас про Бога.
Бог також дав нам моральну свободу—здатність і привілей самостійно вибирати і діяти10. Щоб допомогти нам робити правильний вибір, Небесний Батько дав нам заповіді. Щодня дотримуючись Його заповідей, ми показуємо Богу, що любимо Його, і Він благословляє наше життя11.
Знаючи, що ми не завжди будемо робити правильний вибір, або, іншими словами, будемо грішити, Батько дав нам третій стовп—Спасителя Ісуса Христа і Його Спокуту. Своїми стражданнями Христос сплатив ціну як за фізичну смерть, так і за гріх12. Він навчав: “Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне”13.
Ісус Христос жив досконалим життям, завжди дотримуючись заповідей Свого Батька. “Він ходив шляхами Палестини”, навчав істинам вічності, “зцілюючи хворих, даючи сліпим зір і воскрешаючи мертвих”14. Він “ходив, добро чинячи”15 і “закликав усіх наслідувати Його приклад”16.
Наприкінці Свого земного життя Він став навколішки і молився, кажучи:
“Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля! …
А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю”17.
Христос допоміг нам краще усвідомити тяжкість Своїх страждань, сказавши пророку Джозефу Сміту:
“Бо знай, Я, Бог, вистраждав це за всіх, щоб їм не страждати, якщо покаються;
Але якщо вони не покаються, вони повинні страждати саме так, як Я;
Таким стражданням, яке примусило Мене, Самого Бога, найвеличнішого з усіх, тремтіти від болю і кровоточити кожною порою, та страждати і тілом, і духом”18.
Там, у Гефсиманському саду, Він почав сплачувати ціну за наші гріхи та наші хвороби, наш біль і наші недуги19. Завдяки тому, що Він зробив, ми ніколи не будемо самотні у цих недугах, якщо зробимо вибір йти із Ним. “Його було схоплено і засуджено на підставі облудних звинувачень, визнано винним, аби задовольнити натовп, і вироком для Нього була смерть на Голгофському хресті”. На хресті “Він віддав Своє життя, аби спокутувати гріхи всього людства. Він приніс великий вікарний дар заради всіх жителів землі”20.
Він проголосив:
“Дивіться, Я є Ісус Христос, про Якого пророки свідчили, що Він прийде на землю.
І знайте, Я є світло і життя світу; і Я випив з тієї гіркої чаші, яку Батько дав Мені, і прославив Батька, взявши на Себе гріхи світу”21.
Тоді, у перший день тижня22, Він піднявся з гробу в досконалому воскреслому тілі, щоб ніколи більше не вмирати. І оскільки Він це зробив, так само зробимо і ми.
Я свідчу, що Христос дійсно піднявся з гробу. Але для того, щоб піднятися з гробу, спершу Він мав померти. Так само і ми.
Іншим великим благословенням мого життя було відчувати близькість небес у ті миті, коли я сидів біля ліжка людей, які помирали. Рано-вранці одного дня багато років тому я увійшов у лікарняну палату, де знаходилась віддана вдова, свята останніх днів, у якої був рак. Двоє її дочок сиділи біля неї. Підійшовши до її ліжка, я одразу побачив, що вона вже більше не страждає, бо щойно померла.
У ту мить смерті кімната була сповнена миром. Її дочки відчували лагідний смуток, але їхні серця були сповнені вірою. Вони знали, що їхня мати не пішла, але повернулась додому23. Навіть у миті нашого найглибшого смутку, у миті, коли час стоїть і не рухається, а життя здається несправедливим, ми можемо знайти втіху в нашому Спасителі, оскільки Він також страждав24. Для мене було привілеєм знаходитися у тій кімнаті.
Коли ми помираємо, наші духи залишають наші тіла і ми переходимо на наступний етап нашої подорожі, у духовний світ. Це місце для навчання, покаяння, прощення і розвитку25—там ми чекаємо на Воскресіння26.
У якийсь великий день у майбутньому всі, хто будь-коли народився, піднімуться з могил. Наші духи і наші фізичні тіла об’єднаються у своїй досконалій формі. Воскреснуть усі---“літні та молоді, … як чоловічої статі, так і жіночої, як злочестиві, так і праведні; і “все буде відновлено до своєї досконалої форми”27.
Після Воскресіння ми отримаємо найвище благословення---бути судженими нашим Спасителем, Який сказав:
“Я приведу всіх людей до Себе, щоб їх було суджено згідно з їхніми діяннями.
І станеться, що кожний, хто покається і буде хрищений в Моє імʼя, буде сповнений; і якщо він витерпить до кінця, ось того я вважатиму невинним перед Моїм Батьком того дня, коли Я стану судити світ”28.
І тоді, завдяки Христу і Його Спокуті, всі, хто зробив вибір йти за Ним шляхом віри, покаяння, хрищення, отримання Святого Духа і терпіння до кінця29, дізнаються, що кінець їхньої подорожі---це прийняття “своєї божественної долі, як спадкоємців вічного життя”30. Вони повернуться у присутність свого Батька, щоб жити з ним вічно. Хай же наш вибір буде правильним.
У нашому існуванні набагато більше подій, ніж лише ті, що відбуваються між народженням і смертю. Я запрошую вас прийти до Христа і наслідувати Його31.
Я закликаю всіх членів Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів кожного дня “приходити до Христа, і вдосконалюватися в Ньому, і відринути від себе всю безбожність, … щоб через пролиття крові Христа, … ви могли стати святими, незаплямованими”32.
Я закликаю тих, хто ще не є членами цієї Церкви, прийти і прочитати Книгу Мормона та дослухатися до місіонерів. Прийдіть і виявіть віру, і покайтеся у своїх гріхах. Прийдіть і охристіться, і прийміть Святого Духа. Прийдіть і живіть щасливим, зосередженим на Христі життям. Якщо ви прийдете до Нього і будете дотримуватися Його заповідей, я обіцяю, що ви зможете знайти мир і мету в цьому часто неспокійному земному житті та “вічне життя у тому світі, що прийде”33.
Тих, хто пізнав ці істини, і з будь-якої причини зійшов на манівці, я запрошую повернутися назад. Поверніться сьогодні ж. Наш Батько і Спаситель вас люблять. Я свідчу, що Христос має силу відповісти на ваші запитання, зцілити ваш біль і смуток, і простити ваші гріхи. Я знаю, що це правда. Я знаю, що все це істина. Христос живий! Це Його Церква. В ім’я Ісуса Христа, амінь.