Мова євангелії
Потужне навчання вкрай важливе, щоб зберегти євангелію в наших сім’ях і для цього потрібні старанність і зусилля.
Після того як мене покликали генеральним авторитетом, я переїхав з сім’єю з Коста-Ріки до Солт Лейк Сіті для виконання мого першого призначення. Тут, у Сполучених Штатах, я був благословенний відвідувати чудових людей з різним етнічним походженням і з різних культур. Серед них є багато таких, хто, як і я, народилися у країнах Латинської Америки.
Я помітив, що багато хто з першого покоління латиноамериканців тут говорить в основному іспанською, англійську ж використовують лише для спілкування з іншими. Друге покоління, хто або народилися у Сполучених Штатах, або прибули сюди у ранньому віці та відвідували школу тут, дуже добре розмовляють англійською і трохи, можливо, нескладною іспанською. І часто, доходячи до третього покоління, іспанська, рідна мова їхніх пращурів, втрачена1.
Мовою лінгвістів це називається просто---“втрата мови”. Втрата мови може статися, коли родина переїздить до іншої країни, де їхньою рідною мовою майже не розмовляють. Це трапляється не тільки серед латиноамериканців, але також серед населення скрізь по світу, де їхня рідна мова замінюється новою2. Навіть Нефій, пророк у Книзі Мормона, був стурбований стосовно втрати рідної мови його батьків, коли він готувався перебратися до землі обіцяної. Нефій пише: “І бачите, то є мудрість Бога, що ми повинні здобути ці літописи, щобмати змогу зберегти для наших дітей мову наших батьків”3.
Але Нефій також хвилюється стосовно втрати іншої мови. У наступних віршах він продовжує: “А також, щоб ми могли зберегти для них слова, які промовлялись устами всіх святих пророків, і які були дані їм Духом і силою Бога, від початку світу і до цього часу”4.
Я помітив схожість між зберіганням рідної мови і зберіганням євангелії Ісуса Христа у нашому житті.
Сьогодні у своїй аналогії я б хотів наголосити не на якійсь конкретній земній мові, а радше на вічній мові, яка має бути збереженою для наших родин і ніколи не втраченою. Я кажу про мову5 євангелії Ісуса Христа. Під “мовою євангелії” я маю на увазі всі вчення наших пророків, нашу слухняність цим вченням, та слідування нами праведним традиціям.
Я говоритиму про три шляхи того, як ця мова може бути збереженою.
Перше: Бути більш старанними та турботливими вдома
В Ученнях і Завітах Господь запрошує багато відомих членів Церкви, зокрема Ньюела К. Уітні, привести до ладу свої домівки. “Моєму слузі Ньюелу К. Уітні … є необхідність докорити, і він має привести до ладу свою сімʼю, і дивитися за тим, щоб вони були більш старанними і турботливими вдома, і молилися завжди, інакше їх буде усунуто з їхнього місця”6.
Один фактор, який впливає на втрату мови---це коли батьки не проводять час, навчаючи своїх дітей рідної мови. Не достатньо лише говорити цією мовою вдома. Якщо батьки бажають зберегти їхню мову, їй потрібно навчати. Дослідження показали, що у батьків, які роблять свідомі зусилля, щоб зберегти їхню рідну мову, є тенденція бути успішними у цьому7. Так що ж буде свідомим зусиллям, щоб зберегти мову євангелії?
Старійшина Девід А. Беднар, з Кворуму Дванадцятьох Аостолів, застерігав, що “слабкі навчання євангелії та приклад вдома” є потужною силою, яка може розірвати коло сімей, які багато поколінь в Церкві8.
Ми таким чином робимо висновок, що потужне навчання вкрай важливе, щоб зберегти євангелію в наших сім’ях і для цього потрібні старанність і зусилля.
Нас багато разів запрошували зробити щоденною практику вивчення Писань з сім’єю і особисто9. Багато сімей, які це роблять, благословенні щоденно більшою єдністю та ближчими стосунками з Господом.
Коли відбуватиметься щоденне вивчення Писань? Це відбуватиметься, коли батьки братимуть Писання до рук та з любов’ю запросять сім’ю зібратися разом для вивчення. Важко собі уявити, що таке вивчення відбудеться у якийсь інший спосіб.
Батьки і матері, не втрачайте ці великі благословення. Не чекайте, доки буде все занадто пізно!
Друге: Сильний приклад вдома
Один експерт з лінгвістики писав, що для збереження рідної мови “потрібно оживити мову для своїх дітей”10. Ми “оживляємо мову”, коли наше навчання і приклад діють разом.
Коли я був молодим, то працював на фабриці мого батька під час канікул. Перше питання, яке завжди ставив мені батько після отримання мною зарплатні, було: “Що ти збираєшся робити зі своїми грошима?”
Я знав відповідь і відказував: “Платити десятину і заощаджувати на місію”.
Після того, як я пропрацював з ним близько восьми років і постійно відповідав на те саме запитання, мій батько вирішив, що навчив мене, як платити десятину. Що він не усвідомлював, так це те, що я навчився цьому важливому принципу всього за одні вихідні. Дозвольте мені розповісти, як я навчився цьому принципу.
Після деяких подій, пов’язаних з громадянською війною у Центральній Америці, бізнес мого батька збанкрутував. Було десь 200 робітників повного робочого дня, а стало менше ніж п’ять швачок, які працювали за потребою у гаражі нашого будинку. Одного дня, під час тих важких часів, я чув, як мої батьки обговорювали, заплатити їм десятину чи купити своїм дітям їжу.
У неділю я ходив за батьком, щоб подивитися, що він робитиме. Після церковних зборів я побачив, як він взяв конверта та поклав у нього десятину. Це була тільки частина уроку. Питання, яке залишилося для мене---що ж ми їстимемо?
Рано-вранці у понеділок якісь люди постукали у наші двері. Коли я відчинив їх, вони спитали мого батька. Я покликав його і коли він підійшов, відвідувачі сказали йому про термінове швейне замовлення, яке їм було потрібно якнайшвидше. Вони сказали йому, що замовлення було настільки термінове, що вони заплатять наперед. Того дня я дізнався про принцип сплати десятини і про благословення, які йдуть слідом.
У Новому Завіті Господь говорить про приклад. Він каже: “Поправді, поправді кажу вам: Син нічого робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що робить Отець; бо що робить Він, те так само й Син робить”11.
Недостатньо просто говорити зі своїми дітьми про важливість храмового шлюбу, посту та дотримання дня суботнього у святості. Вони мають бачити, що ми виділяємо час у вашому розкладі для відвідування храму якомога частіше. Їм потрібно бачити, що ми регулярно дотримуємося посту12 та святимо весь суботній день. Якщо наша молодь не може поститися протягом двох прийомів їжі, не може регулярно вивчати Писання і не може вимкнути телевізор під час важливої гри у неділю, чи вони матимуть духовну самодисципліну протистояти потужнім спокусам сьогоденного світу випробувань, у тому числі спокусі порнографії?
Третє: Традиції
Ще один спосіб, у який мова може бути змінена або втрачена---це коли інші мови та традиції змішуються з рідною мовою13.
У перші роки відновленої Церкви Господь запросив членів Церкви навести лад у їхніх домівках. Він почав своє запрошення, посилаючись на два шляхи, якими ми можемо втратити світло та істину з наших домівок: “А Злочестивий приходить і забирає світло та істину в дітей людських через непослушність, і через традиції їхніх батьків”14.
Як сім’ям, нам потрібно уникати будь-яких традицій, які перешкоджають нам святити суботній день та кожного дня вивчати Писання і молитися вдома. Нам потрібно зачинити цифрові двері нашої домівки для порнографії та інших злих впливів. Щоб боротися з традиціями сьогоденного світу, нам потрібно використовувати Писання та голос наших сучасних пророків, щоб вчити наших дітей про їхню божественну природу, їхню ціль у житті та божественну місію Ісуса Христа.
Висновок
У Писаннях ми знаходимо декілька прикладів “втрати мови”15. Наприклад:
“Ось сталося, що було багато серед підростаючого покоління тих, хто не міг зрозуміти слів царя Веніямина, будучи малими дітьми тоді, коли він звертався до свого народу; і вони не вірили в традиції своїх батьків. …
І ось, через свою зневіру вони не могли зрозуміти слово Бога; і їхні серця були закам’янілими”16.
Для підростаючого покоління євангелія стала дивною мовою. І у той час, як питання підтримання рідної мови іноді підлягає обговоренню, у контексті плану спасіння немає ніякогообговорення вічних наслідків втрати мови євангелії у наших домівках.
Як діти Бога, ми недосконалі люди, які намагаються вивчити ідеальну мову17. Як мати співчуває своїм маленьким дітям, так і наш Небесний Батько терплячий по відношенню до наших недосконалостей і помилок. Він цінує та розуміє наші найслабші спроби висловитися, щиро пробурмочені, ніби вони є вишуканою поезією. Він радіє від звуку наших перших євангельських слів. Він вчить нас неперевершеною любов’ю.
Жодне досягнення у цьому житті, яким би важливим не було, буде відносним, якщо ми втратимо мову євангелії у наших сім’ях18. Це моє свідчення, що Небесний Батько благословлятиме нас у наших зусиллях під час наших намагань осягнути Його мову, навіть до того моменту, коли ми почнемо вільно розмовляти на цьому вищому рівні спілкування, який завжди був нашою рідною мовою. В ім’я Ісуса Христа, амінь.