Наш особистий Спаситель
Завдяки Своїй спокутуючій жертві Спаситель має силу очищати, зцілювати та зміцнювати нас, одного за одним.
Я вдячний за можливість бути з вами цього Великоднього ранку. Коли я думаю про Великдень, мені подобається повторювати у своєму розумі слова, сказані ангелами тим, хто був біля гробу в саду: “Чого ви шукаєте Живого між мертвими? Нема Його тут, бо воскрес!”1 Я свідчу, що Ісус з Назарета воскрес і Він живе.
Що ви думаєте про Христа?
Тридцять чотири роки тому ми з напарником на місії зустріли і навчали дуже розумного чоловіка, який був позаштатним журналістом місцевої газети у Давао, Філіппіни. Нам подобалося його навчати, бо у нього було багато запитань і він з великою повагою ставився до наших вірувань. Найбільше запам’яталося таке його запитання: “Що ви думаєте про Христа?”2 Звісно, ми з радістю поділилися з ним своїми почуттями і свідчили про Ісуса Христа. Пізніше він написав статтю на цю тему, яка містила чудові слова та вислови про Спасителя. Я пам’ятаю, що стаття справила на мене враження, але не надихнула. У ній була чудова інформація, але відчувалася пустота і не вистачало духовної сили.
Більше і більше пізнавати Його
“Що ви думаєте про Христа?” Я усвідомлюю, що те, наскільки добре я знаю Спасителя, суттєво впливає на мою здатність чути Його, а також на те, що я роблю у відповідь. Кілька років тому старійшина Девід А. Беднар поставив наступні запитання: “Чи ми просто знаємо про Спасителя, чи все більше і більше пізнаємо Його? Як ми можемо пізнати Господа?”3
Вивчаючи й обмірковуючи ці слова, я дуже чітко зрозумів: те, що я знаю про Спасителя, набагато переважує те, наскільки добре я знаю Його. Тоді я вирішив докласти більше зусиль, щоб пізнати Його. Я дуже вдячний за Писання і свідчення вірних чоловіків і жінок, учнів Ісуса Христа. За останні кілька років мого вивчення і моїх відкриттів я дослідив багато різних тем. Я молюся, щоб Святий Дух передав вам сьогодні послання набагато краще, ніж недосконалі слова, які я написав.
По-перше, нам треба усвідомити, що пізнання Спасителя—це найважливіше прагнення у нашому житті. Воно має стати пріоритетним у всьому, що ми робимо.
“Життя ж вічне—це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його”4.
“Промовляє до нього Ісус: “Я—дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене”5.
“Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя”6.
По-друге, коли ми більше і більше пізнаємо Спасителя, уривки з Писань та слова пророків набувають настільки особистого для нас значення, що стають нашими власними словами. Це не повторення слів, відчуттів та досвіду інших людей, але це, коли ми пізнаємо самі—у наш власний неповторний спосіб, роблячи дослід над словом7 та отримуючи свідчення від Святого Духа. Так само, як проголосив пророк Алма:
“Чи не здається вам, що я знаю про це сам? Знайте, я свідчу вам, що я знаю, що те, про що я говорив, істина. І звідки, на вашу думку, я знаю про точність цього?
Слухайте, я кажу вам, це стало відомим мені через Святого Духа Божого. Знайте, я постився і молився багато днів, щоб знати це самому. І ось, я знаю сам, що це істина; бо Господь Бог зробив так, що це явилося мені через Його Святого Духа; і це й є дух одкровення, що в мені”8.
По-третє, краще розуміння того, що Спокута Ісуса Христа стосується нас особисто і кожного окремо, допоможе нам пізнати Його. Часто для нас легше думати і говорити про Спокуту Христа у загальних поняттях, ніж розуміти її значення у своєму особистому житті. Спокута Ісуса Христа є нескінченою і вічною й поширюється на всіх, однак її наслідки для кожного з нас є особистими. Завдяки Своїй спокутуючій жертві Спаситель має силу очищати, зцілювати та зміцнювати нас, одного за одним.
Єдиним бажанням Спасителя, єдиною Його метою від самого початку було виконувати волю Батька. Воля Батька була у тому, щоб Христос допомагав Йому “здійснювати безсмертя і вічне життя людини”9, стаючи нашим “Заступник[ом] перед Отцем”10. Від того часу, “хоч Сином Він був, проте навчився послуху з того, що вистраждав був. А вдосконалившися, Він для всіх, хто слухняний Йому, спричинився для вічного спасіння”11.
“І Він піде, зносячи муки, і страждання, і спокуси всякого роду; …
І Він прийме смерть, щоб скинути пута смерті, … і Він візьме на Себе їхні недуги, щоб Його нутро сповнилося милості, … щоб Він міг знати, будучи у плоті, як допомогти Своєму народові в його недугах.
… Син Бога страждатиме в плоті, щоб Він міг узяти на Себе гріхи Свого народу, щоб Він міг викреслити їхні провини згідно з силою Його визволення”12.
Я хочу поділитися простим досвідом, який ілюструє, як іноді нам непросто зрозуміти особисту природу Господньої Спокути.
Кілька років тому на запрошення мого провідника у священстві я читав Книгу Мормона від початку до кінця і ставив помітки біля віршів про Господню Спокуту. Мій провідник також попросив мене підготувати на одну сторінку підсумок того, чого я навчився. Я сказав собі: “Одна сторінка? О, це легко”. Втім, на мій подив, завдання виявилося дуже складним, і я не впорався з ним.
Після того я усвідомив, що не впорався, бо не зрозумів цілі цього завдання і мав неправильні припущення. По-перше, я гадав, що мій підсумок має надихати кожного. Однак цей підсумок мав бути для мене, а не для когось іншого. У ньому мали бути передані мої почуття та емоції до Спасителя і до того, що Він зробив для мене, аби щоразу, читаючи це, я згадував би про чудовий, зворушливий та особистий досвід.
По-друге, я гадав, що підсумок мав бути грандіозним та детально продуманим і містити складні слова та фрази. Але не складні слова мали бути в цьому підсумку. Він мав бути зрозумілим і простим проголошенням переконання. “Бо моя душа радіє в простоті; бо у такий спосіб Господь Бог діє серед дітей людських. Бо Господь Бог дає світло для розуміння”13.
По-третє, я гадав, що підсумок має бути довершеним—всім підсумкам підсумок—остаточний підсумок, такий, до якого неможливо і не треба нічого додавати, а не такий, щоб над ним постійно працювати, аби я міг додавати тут чи там слово або фразу, коли моє розуміння про Спокуту Ісуса Христа зростатиме.
Свідчення і запрошення
Юнаком я дізнався багато чого з моїх розмов з єпископом. У ті юні роки мені сподобалися слова з улюбленого гімну:
“О, як осягнути Ісусові милості,
І муки, які довелось Йому винести!
Тремчу, як згадаю—за мене розп’явся Він,
Щоб змити мій гріх, прийняв Він муку і загин.
Пророк Мороні попросив нас: “А тепер я б хотів порадити вам шукати Цього Христа, про Якого пророки й апостоли писали”15.
Президент Рассел М. Нельсон пообіцяв, що “якщо [ми] почне[мо] вивчати все, що може[мо] про Ісуса Христа, … [наша] здатність відвернутися від гріха зросте. [Наше] бажання виконувати заповіді збільшиться.”16.
У цю Великодню неділю так само, як Спаситель вийшов зі Свого кам’яного гробу, нехай ми прокинемося від нашого духовного сну і піднімемося над хмарами сумнівів, вирвемося з пазурів страху, отруйної гордині та заспокійливого самовдоволення. Ісус Христос і Небесний Батько живуть. Я свідчу про Їхню досконалу любов до нас. В ім’я Ісуса Христа, амінь.