Могутня зміна в серці: “Це все, що я можу Тобі дати”

Квітнева генеральна конференція 2022 р.

10:57

Могутня зміна серця:

“Це все, що я можу Тобі дати”

Старійшина Едуардо Гаваррет

Сімдесятник

Ця зміна серця—не якась разова подія; необхідна віра, покаяння і постійна духовна робота, щоб така зміна відбувалася.

Вступ

У п’ятницю, 28 жовтня 1588 року, корабель La Girona (Ла Жирона) з непереможної іспанської армади, який втратив керування стерном і плив лише на веслах, наштовхнувся на скелі в місцевості Лакада-Пойнт, що у Північній Ірландії¹.

Корабель затонув. В одного з потерпілих була золота каблучка, яку за декілька місяців до того йому подарувала дружина, з написом: “Це все, що я можу тобі дати”².

“Це все, що я можу тобі дати”—фраза та каблучка з вигравіюваною рукою, що тримала серце як вияв любові дружини до свого чоловіка.

Посилання на уривки з Писань

Коли я читав цю історію, вона мене глибоко зворушила, і я згадав прохання Спасителя: “І ви принесете в жертву Мені скрушене серце і упокорений дух”³.

Я також згадав реакцію народу на слова царя Веніямина: “Так, ми віримо всім словам, які ти сказав нам;…[це] зверши[ло] сильну зміну в нас, або в наших серцях, що ми вже не маємо бажання чинити зло, але постійно чинити добро”⁴.

Особистий зв’язок

Дозвольте мені розповісти вам історію, яка сталася, коли мені було 12 років. Її вплив на моє життя відчувається досі.

Мама сказала мені: “Едуардо, поквапся. Ми запізнюємося на церковні збори”.

“Мамо, я сьогодні залишуся з татом”,—відповів я.

“Ти впевнений? Тобі потрібно відвідати збори свого кворуму священства”,—сказала вона.

Я відповів: “Бідний тато! Він буде вдома сам-один. Я сьогодні залишуся з ним”.

Тато не був членом Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів.

Мама та сестри пішли на недільні збори. А я пішов до тата в його майстерню, де він любив проводити час у неділю, і, як я сказав мамі, провів з ним якийсь час, а точніше кілька хвилин, а тоді запитав: “Тату, все гаразд?”

Він був зайнятий своїм хобі: ремонтував радіоприймачі та годинники і просто усміхнувся мені у відповідь.

Тоді я йому сказав: “Я піду пограю з друзями”.

Тато, не підводячи голови, сказав: “Сьогодні неділя. Хіба ти не повинен бути в церкві?”

“Так, але сьогодні я сказав мамі, що не піду”,—відповів я. Тато продовжив займатися своїми справами, а я сприйняв це як дозвіл іти.

Того ранку була важлива футбольна гра, і мої друзі сказали, що я не можу її пропустити, тому що ми повинні перемогти.

Випробування було в тому, що мені треба було пройти повз будинок зборів, аби дістатися футбольного поля.

Сповнений рішучості, я попрямував до футбольного поля, але зупинився перед великим каменем спотикання—церквою. Я перебіг на протилежний тротуар, де було кілька великих дерев, і вирішив бігти між ними, щоб ніхто мене не побачив, оскільки саме в цей час члени Церкви прибували на збори.

Я вчасно прибіг на початок гри. Я встиг пограти та повернутися додому до того, як прийшла мама.

Усе пройшло добре; наша команда виграла і я дуже радів. Але цю майстерно проведену перебіжку до поля помітив порадник з кворуму дияконів.

Брат Фелікс Еспіноза бачив, як я швидко біг від дерева до дерева, щоб мене не помітили.

На початку тижня брат Еспіноза прийшов до мене додому і попросив дати йому можливість поговорити зі мною. Він нічого не сказав про те, що бачив мене в неділю, і не запитав, чому я пропустив свої збори.

Він просто вручив мені посібник і сказав: “Я б хотів, щоб ти провів урок у класі священства в неділю. Я позначив урок для тебе. Він не дуже складний. Я хочу, щоб ти його прочитав, а я через два дні прийду і допоможу тобі підготуватися”. Сказавши це, він віддав мені посібник і пішов.

Я не хотів проводити урок, але не наважувався йому про це сказати. Я планував наступної неділі знову залишитися з батьком, тобто взяти участь у ще одній важливій футбольній грі.

Брат Еспіноза був людиною, якою захоплювалася молодь⁵. Він знайшов відновлену євангелію та змінив своє життя, або, іншими словами, своє серце.

Коли настав післяобідній час у суботу, я подумав: “Мабуть, наступного дня захворію і мені не доведеться йти в церкву”. Я більше не хвилювався про футбольну гру, я переймався лише уроком, який треба було проводити, уроком про суботній день.

Настала неділя, і я прокинувся здоровішим, ніж будь-коли. У мене не було виправдань—і не було виходу.

Я мав проводити урок вперше у житті, але брат Еспіноза був поряд, і це для мене стало днем великої зміни в серці.

Починаючи з того моменту, я почав дотримуватися суботнього дня, а згодом, як сказав Президент Рассел М. Нельсон, суботній день став для мене приємністю⁶.

“Господи, я віддаю Тобі все; це все, що я можу Тобі дати”.

Отримання

Як ми отримуємо цю могутню зміну в серці? Вона починається і зрештою відбувається:

Коли ми вивчаємо Писання й отримуємо знання, яке зміцнює нашу віру в Ісуса Христа, що викликає бажання змінитися⁷.
Коли ми підсилюємо це бажання через молитву і піст⁸.
Коли ми діємо відповідно до тих слів, які засвоїли чи отримали, і ми укладаємо завіт упокорити свої серця перед Ним, так само як це було з народом царя Веніямина⁹.

Визнання і завіт

Як дізнатися, що в наших серцях відбувається зміна?¹⁰

Ми хочемо завжди чинити те, що до вподоби Богу¹¹.
Коли ми ставимося до інших з любов’ю, повагою та добротою¹².
Коли ми бачимо, що риси Христа стають частиною нашої вдачі¹³.
Коли ми відчуваємо провід Святого Духа більш регулярно¹⁴.
Коли ми дотримуємося якоїсь заповіді та продовжуємо жити за нею, навіть якщо це важко¹⁵.

Коли ми уважно слухаємо поради своїх провідників і з радістю приймаємо рішення виконувати їх, то чи не відчуваємо ми тоді могутню зміну в серці?

“Господи, я віддаю Тобі все; це все, що я можу Тобі дати”.

Підтримка й переваги

Як нам підтримувати цю могутню зміну в серці?

Коли ми приймаємо причастя кожного тижня, ми поновлюємо завіт узяти на себе ім’я Христа, завжди пам’ятати Його і дотримуватися Його заповідей¹⁶.
Коли ми повертаємо своє життя до храму¹⁷. Регулярне відвідування храму та участь в обрядах допомагає зберігати це нове й оновлене серце.
Коли ми любимо наших ближніх і допомагаємо їм через служіння та місіонерську роботу¹⁸.

Тоді, на нашу велику радість, ця внутрішня зміна зміцнюється, розповсюджується, аж поки не стає багатою на добрі діяння¹⁹.

Ця могутня зміна серця приносить нам відчуття свободи, довіри і миру²⁰.

Ця зміна серця—не якась разова подія; необхідна віра, покаяння і постійна духовна робота, щоб така зміна відбувалася. Вона починається, коли ми бажаємо підкорити свою волю Господу, і матеріалізується, коли ми укладаємо завіти з Ним і дотримуємося їх.

Ця індивідуальна дія має позитивний ефект як на нас, так і на людей, що живуть навколо нас.

Президент Рассел М. Нельсон сказав: “Уявіть собі, як швидко вирішувалися б нищівні конфлікти по всьому світу—а також і ті, що виникають в нашому особистому житті,—якби всі вибрали йти за Ісусом Христом і дотримуватися Його вчень”²¹. Якщо ми дотримуємося вчень Спасителя, відбувається могутня зміна в серці.

Дорогі брати та сестри, молодь і діти, беручи участь у конференції у ці вихідні, давайте дозволимо словам нашого пророка, які прийдуть від Господа, увійти в наші серця і сприяти могутній зміні.

Тих, хто ще не приєднався до відновленої Церкви Господа, я запрошую послухати місіонерів, з щирим бажанням дізнатися, чого від вас очікує Бог, і відчути цю внутрішню трансформацію²².

Саме сьогодні час прийняти рішення, щоб наслідувати Господа Ісуса Христа. “Господи, я віддаю Тобі своє серце; це все, що я можу Тобі дати”.

Так само, як після аварії корабля було знайдено каблучку, ми, віддаючи свої серця Богу, отримуємо порятунок з бурхливих морів життя, і в цьому процесі ми очищуємося через Спокуту Христа і стаємо “дітьми Христа”, будучи духовно “народженими від нього”²³. Про це я свідчу в ім’я Ісуса Христа, амінь.