Робіть те, що найважливіше
Якщо ми зосередимо своє життя на Ісусі Христі, то отримаємо благословення духовної сили, задоволення і радості.
Не так давно, одна мила подруга отримала спонукання відвідати жінку зі свого приходу. Вона відмахнулася від цього спонукання, оскільки майже не знала її і просто не бачила у цьому сенсу. Проте ця думка продовжувала виникати у неї, тож вона вирішила зробити так, як відчувала у спонуканні. Оскільки у неї на душі вже було неспокійно через невідворотний візит, вона вирішила взяти щось із собою до сестри, аби зменшити своє хвилювання. Безсумнівно, вона ж не могла піти з пустими руками! Тож вона купила упаковку морозива і пішла на відвідування, яке, на її думку, могло бути дуже незручним.
Вона постукала у двері й сестра невдовзі відчинила. Моя подруга віддала їй морозиво у коричневому паперовому пакеті й розмова розпочалася. Дуже швидко моя подруга зрозуміла, чому було потрібне це відвідування. Коли вони разом сиділи на ґанку, жіночка розповіла про масу проблем, з якими стикнулася. Вони розмовляли близько години теплого літнього дня і моя подруга помітила, що морозиво розтануло і протекло скрізь той коричневий паперовий пакет.
Вона вигукнула: “Мені так шкода, що твоє морозиво розтануло!”
Жінка м’яко відповіла: “Все гаразд. Я не переношу лактози!”
Уві сні Господь сказав пророку Легію: “Благословен будеш ти, Легію, через те, що ти зробив”1.
Бути учнем Ісуса Христа означає більше, ніж просто сподіватися чи вірувати. Це вимагає зусиль, дій і зобов’язання. Це потребує від нас бути “виконавцями слова, а не слухачами самими”2.
У випадку з морозивом, яке розтануло, що було найважливішим? Морозиво? Чи те, що моя подруга просто щось зробила?
У мене була чудова розмова з милою молодою жінкою, яка мене дуже щиро запитала: “Сестро Крейвен, як ви дізнаєтеся про істинність чогось, що стосується Церкви? Бо я нічого не відчуваю”.
Перед тим як відповісти, я спочатку поставила їй кілька запитань. “Розкажи мені про твоє особисте вивчення Писань”.
Вона відповіла: “Я не читаю Писання”.
Я запитала: “А щодо сімейного вивчення? Чи ви вивчаєте За Мною йдіть разом?”
Вона сказала: “Ні”.
Я запитала про її молитви: “Що ти відчуваєш, коли молишся?”
Її відповідь: “Я не молюся”.
Моя відповідь була простою: “Якщо ти хочеш про щось дізнатись, тобі слід щось робити”.
Хіба це не стосується всього, про що ми хочемо дізнатися чи зрозуміти? Я запропонувала моїй новій подрузі почати застосовувати євангелію Ісуса Христа: молитися, вивчати, служити іншим і довіряти Господу. Навернення не прийде, якщо нічого не робити. Воно приходить силою Святого Духа, коли ми свідомо докладаємо зусилля для пізнання, запитуючи, шукаючи і стукаючи. Воно приходить завдяки діям3.
В Ученні і Завітах Господь іноді каже: “не має значення”4. Це змусило мене задуматися: якщо щось не має значення або має невелике значення, то має бути щось, що буде найважливішим. Докладаючи зусиль, аби робити щось або будь-що, нам слід запитати себе:“Що є найважливішим?”
Рекламодавці часто використовують слогани, такі як “Те, що треба” або “Це саме те, що вам потрібно”, сподіваючись змусити нас повірити в те, що продукт, який вони продають, необхідний для нашого щастя або благополуччя. Але чи справді настільки важливе те, що вони продають? Чи воно нам справді потрібне? Чи це справді найважливіше?
Ось кілька ідей для роздумів. Що є найважливішим?
-
Кількість “лайків”, які ми отримуємо під нашими постами в соціальних медіа? Чи як сильно нас любить і цінує наш Небесний Батько?
-
Носити речі з останньої колекції одягу? Чи виявляти повагу до свого тіла, одягаючись скромно?
-
Знаходити відповіді через інтернет? Чи отримувати відповіді від Бога через Святого Духа?
-
Хотіти більшого? Чи бути задоволеними тим, що отримали?
Президент Рассел М. Нельсон навчає:
“Маючи Святого Духа своїм напарником, ви можете бачити далі того, що нав’язує поп-культура, якою вражено наше суспільство. Ви можете бути розумнішими за всі попередні покоління. …
Встановіть норму для решти світу!”5
Щоб зосередитися на тому, що справді необхідно для нашої тривалої радості, потрібні зусилля. Сатана найбільше хотів би, аби ми змінили свої вічні цінності, змушуючи нас марнувати дорогоцінний час, таланти чи духовну силу на те, що не має значення. Я запрошую кожного з нас із молитвою подумати про те, що відволікає нас від найважливіших справ.
Вчителька нашого старшого сина у третьому класі навчала свій клас “бути господарем свого мозку”. Це було нагадуванням її юним учням, що вони контролюють свої думки і завдяки цьому зможуть контролювати те, що вони роблять. Я нагадую собі про необхідність “бути господаркою свого мозку”, коли бачу, що починаю займатися менш важливими справами.
Учениця старших класів школи недавно розповіла мені, що серед певної молоді Церкви стало популярним порушувати заповіді, маючи обдуманий план покаятися пізніше. “Це своєрідний почесний знак”,—сказала вона мені. Безсумнівно, Господь продовжуватиме пробачати тих, хто смиренно кається “з щирим наміром”6. Проте милосердна Спокута Спасителя ніколи не повинна бути використана настільки ганебним чином. Ми знаємо притчу про одну загублену вівцю. Звичайно ж, пастир залишить інші 99 овець, щоб знайти одну, яка заблукала. Але чи можете ви уявити радість, яку приносять Доброму Пастиру ті, хто вирішили бути цими 99? Ті, хто тримаються разом і допомагають одне одному жити за своїми завітами? Ви можете уявити, яким був би світ, ваша школа, робота чи дім, якби стало популярним бути слухняними? Йдеться не про те, щоб зробити життя досконалим—йдеться про отримання радості, коли ми якнайкраще живемо за своїми укладеними з Господом завітами.
Оскільки у світі лунає все більше сумнівів щодо Бога, а плутанина і тиск зростають, зараз саме той час, коли нам слід залишатися найближче до пророка. Оскільки через нього промовляє Господь, ми можемо довіряти, що його спонукання, поради та благання щось робити є найважливішими.
Хоча це може бути нелегко, завжди є спосіб робити те, що правильно. Під час розмови з групою друзів у школі молода жінка відчула, що її серце завмерло, коли розмова перейшла до критики норм Церкви. Вона зрозуміла, що не може мовчати—їй слід щось робити. З повагою вона розповіла про любов Небесного Батька і про те, як встановлені Ним заповіді мають благословляти й захищати Його дітей. Їй було б набагато легше нічого не робити. Але що було найважливішим? Злитися з натовпом? Чи вийти і бути свідком Бога “в усі часи і в усьому, і в усіх місцях?”7
Якщо відновлена Церква Ісуса Христа має вийти з темряви, ми повинні вийти з темряви. Як жінки, які дотримуються завітів, ми повинні випромінювати наше світло євангелії по всьому світу, піднімаючись та вирізняючись. Ми робимо це разом, як доньки Бога—сила з 8,2 мільйонів жінок віком від 11 років і старше, які виконують одну і ту ж роботу. Ми збираємо Ізраїль, коли беремо участь у справі спасіння і піднесення—прагнучи жити за євангелією Ісуса Христа, піклуючись про нужденних, запрошуючи всіх прийняти євангелію та об’єднуючи сім’ї на вічність8. Євангелія Ісуса Христа—це євангелія дії і євангелія радості! Давайте не будемо недооцінювати нашу здатність робити те, що є найважливішим. Наша божественна спадщина додає нам мужності й впевненості працювати, і бути тими, ким, як Небесний Батько знає, ми можемо бути.
Девізом для молоді цього року є слова з Приповісті 3:5‒6:
“Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся!
Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки”.
Ключовим компонентом довіри до Бога є просування вперед з вірою, що Він скерує нас, навіть коли ми не знаємо усіх відповідей.
Сестри, йдеться не про морозиво. Йдеться не про те, щоб робити більше. Мова про те, щоб робити найважливіше. Мова про застосування доктрини Христа у нашому житті, коли ми намагаємося стати більш схожими на Нього.
Що більше ми робимо, аби неухильно залишатися на шляху завітів, то більше зростає наша віра в Ісуса Христа. Що більше зростає наша віра, то більше ми бажаємо покаятися. Що більше ми каємося, то більше ми зміцнюємо наш зв’язок з Богом через завіти. Цей зв’язок через завіти веде нас до храму, бо саме завдяки дотриманню храмових завітів ми можемо витерпіти до кінця.
Якщо ми зосередимо своє життя на Ісусі Христі, то нас буде скеровано робити те, що найважливіше. І ми отримаємо благословення духовної сили, задоволення і радості! В ім’я Ісуса Христа, амінь.