Любити, ділитися, запрошувати
Люблячи, ділячись і запрошуючи, ми беремо участь у цій великій і славетній роботі, яка готує землю до повернення її Месії.
Уявіть на мить разом зі мною, що ми стоїмо на горі в Галілеї і стаємо свідками дива і слави воскреслого Спасителя, Який являється Своїм учням. Як би було чудово особисто почути ці слова, які Він промовив до них, Його урочистий заклик: “Ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа”1. Безсумнівно, ці слова надали б сили, надихнули б і зворушили кожного з нас, як і Його апостолів. І вони дійсно присвятили решту свого життя виконанню цього повеління.
Цікаво, що не лише апостоли прийняли слова Ісуса близько до серця. Перші члени Церкви, від новонавернених і до найбільш зрілих у євангелії, взяли участь у виконанні важливого завдання, отриманого від Спасителя, ділитися доброю новиною євангелії з тими, кого вони зустрічали і знали. Рішучість ділитися їхнім свідченням про Ісуса Христа допомогла Його щойно встановленій Церкві стрімко зростати2.
Нас, учнів Христових, також закликано сьогодні виконувати Його повеління, наче ми були там на тій горі в Галілеї, коли Він вперше проголосив це. Ця робота розпочалася знову в 1830 році, коли Джозеф Сміт рукопоклав свого брата Сем’юела бути першим місіонером Церкви Ісуса Христа3. З того часу більш ніж 1,5 мільйона місіонерів подорожувало по світу, навчаючи всі народи й охрищуючи тих, хто прийняв радісну новину відновленої євангелії.
Такою є наша доктрина. Наше щире бажання.
Усі ми, від наших маленьких дітей і до найстарших за віком серед нас, з нетерпінням чекаємо на той час, коли зможемо відгукнутися на заклик Спасителя і будемо ділитися євангелією з народами світу. Я переконаний, що у вас, молоді чоловіки і молоді жінки, виникли подібні сильні почуття, коли вчора наш пророк закликав вас підготуватися до служіння на місії повного дня, подібно до того, як закликав Своїх Апостолів Спаситель.
Як спринтери на стартових колодках, ми з нетерпінням чекаємо на офіційне запрошення з підписом пророка, що сповіщає про початок перегонів! Це бажання є благородним і надихаючим; однак давайте розглянемо таке запитання: чому б нам усім не почати зараз?
Ви можете запитати: “Як я можу бути місіонером без іменної таблички?” Або ми кажемо собі: “Місіонерів повного дня призначено для виконання цієї роботи. Мені б хотілося допомогти, але, можливо, пізніше, коли моє життя стане трохи спокійнішим”.
Брати і сестри, все набагато простіше! На щастя, це важливе повеління Спасителя можна виконувати, дотримуючись простих і легко зрозумілих принципів, яких нас навчають з дитинства: любити, ділитися і запрошувати.
Любити
Найперше, що ми можемо робити, це любити так, як любив Христос.
Нам важко на серці через людські страждання і скорботи, які ми бачимо в усьому світі в ці неспокійні часи. Проте водночас нас можуть надихати численні прояви співчуття та гуманітаризму, що демонструють люди з усіх куточків світу своїми зусиллями допомогти стражденним—тим, хто був змушений залишити свої домівки, зазнав розлуки з рідними або інших скорбот чи відчаю.
Нещодавно в новинах було показано, як група матерів у Польщі, переймаючись потребами сімей-біженців, залишили на платформі залізничної станції дитячі візочки з усім необхідним, виставивши їх рівно в ряд і підготувавши для біженців: матерів з дітьми, яким після висадки з поїзда вони будуть потрібні під час перетину кордону. Безсумнівно, наш Небесний Батько радіє цим виявам безкорисливого милосердя, бо коли ми несемо тягарі одне одного, ми “виконуємо закон Христовий”4.
Завжди, коли ми виявляємо Христову любов до нашого ближнього, ми проповідуємо євангелію—навіть якщо не промовляємо жодного слова.
Виявлення любові до інших є яскравим прикладом виконання другої великої заповіді—любити нашого ближнього5; це свідчить про процес очищення, який відбувається, коли Святий Дух діє в нашій душі. Коли ми виявляємо Христову любов до інших людей, це може спонукати тих, хто бачить наші добрі справи, “прославляти Отця [нашого], що на небі”6.
Ми це робимо, нічого не очікуючи взамін.
Звичайно, ми сподіваємося, що вони приймуть нашу любов і наше послання, однак ми не можемо вплинути на те, як вони відреагують.
Але саме від нас залежить, що ми робимо і ким ми є.
Виявляючи до інших любов, подібну до Христової, ми тим самим проповідуємо славетні принципи Христової євангелії, що змінюють життя, і відіграємо істотну роль у виконанні Його важливого повеління.
Ділитися
Друге, що ми можемо робити,—це ділитися.
У перші місяці пандемії COVID-19 брат Вісан з Таїланду відчув спонукання поділитися на своїй сторінці соціальних медіа своїми почуттями і враженнями, отриманими під час вивчення Книги Мормона. В одному зі своїх дуже особистих дописів він поділився історією про двох місіонерів з Книги Мормона: Алму й Амулека.
Його брат, Вінаї, незважаючи на непохитність своїх релігійних переконань, був зворушений цим дописом і відреагував неочікуваним запитанням: “Можна мені отримати цю книгу тайською?”
Вісан виявив мудрість, організувавши все так, щоб примірник Книги Мормона був доставлений двома сестрами-місіонерками, які й почали навчати його брата.
Вісан приєднувався до віртуальних уроків, під час яких ділився своїми почуттями про Книгу Мормона. Вінаї навчився молитися і вивчати з прагненням бути шукачем істини, щоб прийняти і зрозуміти її. Через кілька місяців Вінаї був охрищений!
Згодом Вісан сказав: “У нас є обов’язок бути знаряддям в руках Бога, і ми повинні завжди бути готовими до того, щоб Він виконував Свою роботу через нас у Його спосіб”. Диво у їхній сім’ї сталося завдяки тому, що Вісан просто і природно поділився євангелією.
Ми всі чимось ділимося з іншими. І робимо це часто. Ми розповідаємо про те, які нам подобаються фільми або яка їжа, що смішного ми бачили, в яких місцях побували. Ми ділимося тим, яким мистецтвом захоплюємося і які цитати нас надихають.
Як нам просто додати до списку того, чим ми вже ділимося, слова про те, що нам подобається у євангелії Ісуса Христа?
Старійшина Дітер Ф. Ухтдорф дав таку пораду: “Якщо хтось запитує, як ви провели вихідні, не бійтеся розповісти про те, що відбувалося в церкві. Розкажіть про маленьких дітей, які стояли перед зібранням і співали із завзяттям, як вони намагаються бути схожими на Ісуса. Розкажіть про групу молоді, яка провела час, допомагаючи літнім людям у будинку пристарілих у записі їхніх особистих історій”7.
Ділитися євангелією не означає нав’язувати. Не потрібно писати проповіді або виправляти чиїсь хибні переконання.
Коли справа стосується місіонерської роботи, Бог не просить нас когось повчати, Він просить нас лише ділитися.
Ділячись з іншими людьми нашим позитивним досвідом стосовно євангелії, ми беремо участь у виконанні важливого повеління, даного Спасителем.
Запрошувати
Третє, що ви можете робити,—це запрошувати.
Сестра Майра—новонавернена з Еквадору. Одразу після хрищення її серце сповнила велика радість у євангелії, коли вона на своїх сторінках у соціальних медіа почала запрошувати своїх друзів і рідних. Багато її родичів і друзів, які бачили її дописи, поставили їй запитання. Майра спілкувалася з ними, часто запрошуючи їх до себе додому, щоб разом зустрічатися з місіонерами.
Батьки Майри, її брати і сестри, її тітка, двоюрідні брат і сестра та кілька друзів були охрищені завдяки тому, що вона сміливо запрошувала їх “прийти і побачити”, “прийти і послужити” та “прийти і залишитися”. Завдяки її простим і природним запрошенням більше 20 людей прийняло її заклик охриститися і стати членами Церкви Ісуса Христа. Це стало можливим, тому що сестра Майра просто запрошувала інших відчути ту радість, яку відчула вона завдяки членству в Церкві.
Існують сотні можливостей, щоб запросити інших. Можна запрошувати інших “прийти і побачити” причасні збори, захід приходу, подивитися відеофільм онлайн, в якому пояснюється євангелія Ісуса Христа. “Прийдіть і побачте” може бути запрошенням читати Книгу Мормона або відвідати новий храм під час днів відкритих дверей, які проводяться перед його освяченням. Іноді ми можемо запрошувати не лише інших людей, але й самих себе. Ми можемо запропонувати собі осягнути і побачити можливості, які є навколо нас, щоб скористатися ними.
У нашу еру цифрових технологій члени Церкви часто діляться посланнями у соціальних медіа. Існують сотні, якщо не тисячі натхненних послань, якими вам може здатися доречним поділитися у дописах. Вони містять запрошення “прийдіть і побачте”, “прийдіть і послужіть” та “прийдіть і залиштеся”.
Запрошуючи інших дізнатися більше про євангелію Ісуса Христа, ми тим самим відгукуємося на заклик Спасителя взяти участь у роботі, яку Він повелів виконувати.
Підсумок
Мої дорогі брати і сестри, сьогодні ми говорили про три прості дії—нескладні дії, які кожен може виконувати. Це те, що ви можете робити! Можливо, ви вже це робите, навіть без повного усвідомлення цього!
Я пропоную вам поміркувати, як ви можете любити, ділитися і запрошувати. Роблячи це, ви відчуєте велику радість, оскільки знатимете, що дослухаєтеся до слів нашого улюбленого Спасителя.
Те, що я закликаю вас робити, не є якоюсь новою програмою. Ви чули ці принципи раніше. Це не “ще одне важливе завдання”, яке Церква просить вас виконувати. Скоріше ці три дії є відображенням нашої сутності як учнів Ісуса Христа.
Не потрібні ні іменна табличка, ні офіційний лист.
Ніякого формального покликання.
Коли ці три дії стануть природною частиною нашої сутності і нашого способу життя, вони стануть автоматичним, невимушеним проявом справжньої любові.
Як ті учні Христа 2000 років тому, які зібралися разом, щоб навчатися від Нього в Галілеї, ми також можемо відгукнутися на заклик Спасителя і піти по всьому світу, проповідуючи євангелію.
Люблячи, ділячись і запрошуючи, ми беремо участь у цій великій і славетній роботі, яка готує землю до повернення її Месії.
Я молюся про те, щоб ми могли відгукнутися на заклик Спасителя і прагнули брати участь у виконанні Його важливого повеління. В ім’я Ісуса Христа, амінь.