Пережити той день у Христі
Ісус Христос робить можливим для нас “пережи[ти] той день”.
Це був день, коли прозвучали прямо звернені і ясні притчі, складні запитання і глибока доктрина. Після того як Ісус різко докорив тим людям, які були подібні до “гробів побілених, які гарними зверху здаються, а всередині повні трупних кісток та всякої нечистости”1, Він розповів ще три притчі про духовну підготовленість і учнівство. Однією з них була притча про десятьох дів.
“Тоді Царство Небесне буде подібне до десяти дів, що побрали каганці свої, та й пішли зустрічати молодого.
Пʼять же з них нерозумні були, а пʼять мудрі.
Нерозумні ж, узявши каганці, не взяли із собою оливи.
А мудрі набрали оливи в посудинки разом із своїми каганцями.
А коли забаривсь молодий, то всі задрімали й поснули.
А опівночі крик залунав: “Ось молодий, — виходьте назустріч!”
Схопились тоді всі ті діви, і каганці свої наготували.
Нерозумні ж сказали до мудрих: “Дайте нам із своєї оливи, бо наші каганці ось гаснуть”.
Мудрі ж відповіли та сказали: “Щоб, бува, нам і вам не забракло, — краще вдайтеся до продавців, і купіть собі”.
І як вони купувати пішли, то прибув молодий; і готові ввійшли на весілля з ним, — і замкнені двері були.
А потім прийшла й решта дів і казала: “Пане, пане, — відчини нам!”2
Він же у відповідь їм проказав: “Поправді кажу вам, — не знаю я вас!”3
“Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський!”4
Президент Даллін Х. Оукс поставив ось такі запитання про прихід Молодого5, які спонукають до роздумів: “А що, як день Його пришестя буде завтра? Якби ми знали, що зустрінемо Господа завтра — через свою раптову смерть або Його несподіваний прихід, — то що ми повинні були б зробити сьогодні?”6
Із власного досвіду я дізналася, що духовна підготовка до пришестя Господа є не лише необхідною, але вона є єдиним шляхом знайти справжній мир та щастя.
Це було свіжого осіннього дня, коли я вперше почула слова: “У вас рак”. Ми з чоловіком були приголомшені! Коли ми їхали мовчки додому, роздумуючи над цією новиною, серце сповнилося жалю до трьох наших синів.
Подумки я запитала Небесного Батька: “Чи я помру?”
Святий Дух прошепотів: “Все буде добре”.
Тоді я запитала: “Чи буду я жити?”
І знову прийшла відповідь: “Все буде добре”.
Я розгубилася. Чому я отримала одну й ту ж відповідь на запитання житиму чи помру?
І несподівано кожна фібра мого єства сповнилась абсолютним миром, коли мені було нагадано: “Нам не потрібно було поспішати додому та навчати наших дітей молитися”. Вони знали, як отримати відповіді на молитву та втішення через неї. Нам не потрібно було поспішати додому та навчати їх про Писання чи слова живих пророків. Ці слова для них вже були знайомим джерелом сили і розуміння. Нам не потрібно було поспішати додому та навчати їх про покаяння, Воскресіння, Відновлення, план спасіння, вічні сім’ї чи про саму доктрину Ісуса Христа.
В той момент кожен урок на домашньому сімейному вечорі, кожне вивчення Писань, кожна молитва, промовлена з вірою, кожне дане благословення, кожне свідчення, яким поділилися, кожний укладений та дотриманий завіт, кожне відвідання дому Господа та кожен Суботній день, якого дотримувались, — о, яке ж усе це мало значення! Було вже надто пізно наливати оливу у наші каганці. Ми потребували кожної її краплі, ми потребували її прямо зараз!
Завдяки Ісусу Христу та Його відновленій євангелії, якби я померла, моя сім’я була б утішена, зміцнена й одного дня відновлена. Якби я залишилася жива, то мала б доступ до найбільшої сили на цій землі, щоб допомогти, підтримати і зцілити мене. Зрештою, завдяки Ісусу Христу все може бути добре.
З уважно прочитаного в Ученні і Завітах ми дізнаємося, що означає “добре”:
“І в той день, коли Я прийду у Своїй славі, виповниться притча, яку Я розповів відносно десяти дів.
Бо тих, хто є мудрими й отримали істину, і взяли Святого Духа собі за свого провідника, і кого не було обмануто — істинно Я кажу вам, їх не буде зрубано і кинуто у вогонь, але вони переживуть той день”7.
Ісус Христос робить можливим для нас “пережи[ти] той день”. Пережити той день не означає додавати справи до списку, що постійно збільшується. Подумайте про збільшувальне скло. Воно призначене не просто робити речі більшими на вигляд. Воно також може збирати й фокусувати світло, щоб зробити його сильнішим. Нам слід спростити і зосередити наші зусилля та бути збирачами світла Ісуса Христа. Нам потрібно більше святого досвіду та досвіду отримання одкровень.
На північному заході Ізраїлю розташований красивий гірський кряж, який часто називають “вічнозеленою горою”. Гора Кармел8 залишається зеленою цілий рік значною мірою завдяки невеликій кількості роси. Живлення відбувається щоденно. Подібно до “росинок на горі Кармел”9, коли ми прагнемо живити наші душі “тим, що стосується праведності”10, “мал[им] і прост[им]”11, наші свідчення та свідчення наших дітей будуть жити!
Зараз ви, можливо, думаєте: “Але, сестро Райт, ви ж не знаєте мою сім’ю. Ми дійсно боремося з труднощами, і у нас зовсім інша ситуація”. Ви маєте рацію. Я не знаю вашу сім’ю. Але Бог, Який має нескінченні любов, милосердя, силу, знання та славу, знає.
Запитання, які ви, можливо, ставите, — це запитання серця, що глибоко непокоять вашу душу. Схожі запитання знаходяться у святих Писаннях:
“Учителю, чи Тобі байдуже, що [моя сім’я] гин[е]?”12
“Де ж тоді та надія моя?”13
“Що [мені] потрібно зробити, щоб ця хмара темряви була усунута і не покривала [мене]?”14
“Та де мудрість знаходиться, і де місце розуму?”15
“Як таке можливо, щоб [я] сприйня[в] все добре?”16
“Чого, Господи хочеш, щоб я вчинив?”17
І тоді так ніжно приходять відповіді:
“Чи віриш ти у силу Христа до спасіння?”18
“Хіба Господь заповідав кому-небудь, що їм не слід скуштувати від Його доброти?”19
“Чи ж вірите ви, що [Він] мож[е] вчинити оце?”20
“Чи віруєш… Пророкам?”21
“Чи виявляєте ви віру у викуплення Того, Хто створив вас?”22
“Чи ж Той, Хто всю землю судить, не вчинить правди?”23
Мої дорогі друзі, ми не можемо ділитися нашою оливою, але ми можемо ділитися Його світлом. Олива у наших каганцях не лише допоможе нам “пережити той день”, але й може бути засобом освітлення шляху, який веде тих, кого ми любимо, до Спасителя, Який стоїть “з розкритими обіймами, щоб прийняти” їх24.
“Так говорить Господь: Стримай голос свій від голосіння, і від сльози свої очі, бо є нагорода для чину твого, — говорить Господь, — і вони вернуться з краю ворожого!
І для твого майбутнього є сподівання, — говорить Господь, — і до границь твоїх вернуться діти твої!”25
Ісус Христос “твого майбутнього є сподівання”. Нічого з того, що ми зробили або не зробили, не виходить за межі Його нескінченної та вічної жертви. Завдяки Йому в нашій історії ніколи не буде кінця26. Ось тому ми й “повинні просуватися вперед з непохитною вірою в Христа, маючи справжню яскравість надії, і любов до Бога і до всіх людей. Отже, якщо [ми] просуватим[емося] вперед, бенкетуючи словом Христа, і витерпи[мо] до кінця, ось так каже Батько: [Ми] буде[мо] мати вічне життя”27.
Вічне життя — це вічна радість. Радість в цьому житті, прямо зараз, — не попри труднощі наших днів, але завдяки Господній допомозі, щоб вчитися, проходячи через них, і зрештою подолати їх, — і незрівнянна радість у прийдешньому житті. Сльози будуть висушені, зранені серця будуть зцілені, те, що загубилося, буде знайдене, проблеми будуть вирішені, сім’ї будуть відновлені й усе, що має Батько, буде нашим28.
Сподівайтеся на Ісуса Христа і живіть29 — це моє свідчення у святе ім’я улюбленого “Пастиря й Опікуна [наших] душ”30, Ісуса Христа, амінь.