Ми хочемо, пане, побачити Ісуса

Старійшина Роберт М. Дейнс

Сімдесятник

Ми хочемо побачити Ісуса таким, яким Він насправді є, і відчути Його любов.

Лицьова сліпота

Одного дня навесні 1945 року один молодий чоловік прокинувся у військовій лікарні. Йому пощастило бути живим — його поранило за вухом, але лікарі прооперували його і тепер він міг нормально ходити й говорити.

На жаль, куля пошкодила частину його мозку, що відповідала за розпізнавання облич. Тепер він дивився на свою дружину, навіть не впізнаючи її; він не міг впізнати власну матір. Навіть обличчя у дзеркалі було йому незнайоме — він не міг зрозуміти, був то чоловік чи жінка¹.

У нього була лицьова сліпота — стан, на який страждають мільйони людей².

Люди, які страждають на лицьову сліпоту, намагаються розпізнавати інших, запам’ятовуючи певні правила — правило для впізнання дочки за її веснянками або друга за його шаркаючою ходою.

Зростання

Ось друга історія, більш особиста: ще будучи малим хлопцем, я завжди сприймав мою маму як людину, що створює правила. Вона вирішувала, коли я можу гратися і коли мені треба йти спати або, що навіть гірше, коли я маю виривати бур’яни у дворі.

Звичайно ж вона любила мене. Але дуже часто, і на мій сором, я сприймав її як “Ту, кого потрібно слухатися”.

Лише через кілька років я почав сприймати її як реальну людину. Мені соромно, що я ніколи дійсно не помічав її жертву, не замислювався над тим, чому вона роками носила лише ті самі дві спідниці (тоді як я отримував нове шкільне вбрання) або чому під кінець дня вона була така втомлена і хотіла, щоб я раніше ліг спати.

Ми можемо мати лицьову сліпоту

Можливо, ви помітили, що ці дві історії насправді є однією історією — протягом багатьох років я дійсно мав лицьову сліпоту. Я не міг розпізнати мою маму як реальну людину. Я бачив її правила, але не помічав у них її любові.

Я розповів вам ці дві історії, щоб підкреслити одне: я думаю, що ви знаєте когось (можливо, цією людиною є ви), хто страждає від такої собі духовної лицьової сліпоти.

Можливо, вам важко сприймати Бога як люблячого Батька. Ви можете дивитися на небеса і бачити не обличчя любові й милості, а хащі правил, через які вам потрібно пробиратися. Можливо, ви вірите, що Бог править Своїми небесами, говорить через Своїх пророків і любить вашу сестру, але потайки ви задумуєтесь, чи любить Він вас³. Можливо, ви трималися за залізний жезл, але ще не відчули любов Спасителя, до якої він веде⁴.

Я думаю, що ви знаєте таких людей, оскільки протягом довгого часу я був такою людиною — у мене була духовна лицьова сліпота.

Я думав, що у моєму житті я маю лише дотримуватися правил і відповідати абстрактним нормам. Я знав, що Бог любить нас досконалою любов’ю, але сам того не відчував. Боюсь, я думав більше про те, як потрапити на небеса, аніж про те, як мені бути з моїм Небесним Батьком.

Якщо ви, як і я, інколи можете лише відкривати рота, роблячи вигляд, що співаєте “пісню викупительної любові”⁵, то що ж нам робити з цим?

Як нагадує нам Президент Рассел М. Нельсон, завжди відповідь — Ісус⁶. І це дуже хороша новина.

Ми хочемо, пане, побачити Ісуса

В Євангелії від Івана є короткий вірш, який мені подобається. У ньому розповідається про групу незнайомців, які йдуть до Його учня з важливим проханням. “Ми хочемо, — кажуть вони, — пане, побачити Ісуса”⁷.

Це те, чого хочемо усі ми — ми хочемо побачити Ісуса таким, яким Він насправді є, і відчути Його любов. Це має бути причиною більшості того, що ми робимо в Церкві — і, звичайно ж, кожних причасних зборів. Якщо ви інколи задумуєтесь над тим, який урок провести, які збори спланувати, і чи може варто не зважати на духовні потреби дияконів, а просто пограти у футбол, то можете використати цей вірш як скерування: чи допоможе це людям бачити і любити Ісуса Христа? Якщо ні, то, можливо, спробуйте щось інше.

Коли я усвідомив, що маю духовну лицьову сліпоту, що бачу правила, а не відображення Батькового милосердя, то розумів, що це не провина Церкви. Це не Божа провина, і це не означало, що все втрачено; ми всі маємо про це дізнатися. Навіть перші свідки Воскресіння часто зустрічалися з воскреслим Господом лицем до лиця, але не впізнавали Його; з гробниці в саду і до узбережжя Галілеї Його перші послідовники “бач[или] Ісуса, що стояв, та… не пізнал[и], що то Ісус”⁸. Їм потрібно було навчитися впізнати Його, і нам також⁹.

Милосердя

Коли я усвідомив, що маю духовну лицьову сліпоту, то почав виконувати пораду Мормона молитися “з усією енергією [свого] серця”, щоб бути сповненим любові, обіцяної Його учням, — моєї любові до Нього і Його любові до мене — і “побачи[ти] Його таким, як Він є… [і] мати цю надію”¹⁰. Я роками молився, щоб я міг виконувати першу найбільшу заповідь — любити Бога і відчувати, що “перша велика істина… що Бог любить нас всім Своїм серцем, всією могутністю, розумом і силою”¹¹.

Євангелії

Я також читав і перечитував знову і знову чотири Євангелії — читаючи цього разу не для того, щоб знайти правила, а щоб побачити, Ким Він є і що Він любить. І з часом мене знесло річкою любові, що витікала від Нього.

Із самого початку Ісус проголосив, що прийшов зцілювати зранених серцем, проголошувати волю полоненим, а незрячим прозріння¹².

Це був не просто список справ чи хороша реклама; це те, як виглядає Його любов.

Якщо ми відкриємо будь-яку Євангелію, то майже на кожній сторінці побачимо, як Він дбає про людей, які страждають — соціально, духовно і фізично. Він торкається людей, які вважалися забрудненими і нечистими¹³, і годує голодних¹⁴.

Яка ваша улюблена історія про Ісуса? Підозрюю, що вона показує, як Син Бога простягає руки, щоб обійняти тих, кого не приймає суспільство, або запропонувати їм надію — прокаженого¹⁵, ненависної самарянки¹⁶, звинуваченого і скандального грішника¹⁷ або національного ворога¹⁸. Це дивовижна благодать.

Спробуйте записувати кожну ситуацію, коли Він хвалив незнайомців, зцілював їх чи їв з ними, і у вашій ручці може скінчитися чорнило ще до того, як ви закінчите Євангелію від Луки.

Коли я побачив це, моє серце затріпотіло від любові, і я почав відчувати, що Він, можливо, таки любить мене. Президент Нельсон навчав: “Чим більше ви будете дізнаватися про Спасителя, тим легше вам буде довіряти Його милості, Його безмежній любові”¹⁹. І тим більше ви будете довіряти вашому Небесному Батьку і любити Його.

Старійшина Джеффрі Р. Холланд навчав нас, що Ісус прийшов, щоб показати “нам, Хто є Бог, наш Небесний Батько, Яким Він є, наскільки цілковито відданим Він є Своїм дітям в усі часи і в кожному народові”²⁰.

Павло каже, що Бог є “От[цем усього] милосердя й Бог[ом] потіхи всілякої”²¹.

Якщо ви бачитимете в Ньому щось інше, будь ласка, продовжуйте далі.

Священство і обійми Бога

Пророки запрошують нас шукати Його обличчя²². Я сприймаю це як нагадування про те, що ми поклоняємося нашому Батьку, а не збірці правил, і що ми не закінчимо, поки не побачимо Ісуса як відображення любові нашого Батька²³, і будемо йти за Ним, а не лише дотримуватися Його правил²⁴.

Коли пророки і апостоли говорять про завіти, вони не схожі на тренерів, які кричать із трибун (червоного кольору), гукаючи: “Сильніше старайтесь!” Вони хочуть, аби ми побачили, що наші завіти фундаментально стосуються стосунків²⁵ і можуть бути ліками від духовної лицьової сліпоти²⁶. Це не правила, щоб заслужити Його любов; Він уже любить вас досконалою любов’ю. Наше завдання — зрозуміти ту любов і налаштувати наше життя відповідно²⁷.

Ми намагаємося дивитися крізь наші завіти, наче крізь вікно, на відображення Батькового милосердя за ним.

Завіти мають форму Божих обіймів.

Річка Божої любові

Зрештою, ми можемо навчитися бачити Його, служачи Йому. “Бо як може знати людина господаря, якому вона не служила?”²⁸

Кілька років тому я отримав покликання, до якого, на мою думку, був не готовий. Я прокинувся рано, знервований, але з фразою в думці, яку раніше не чув: що служити у цій Церкві означає стояти у річці Божої любові до Його дітей. Ця Церква є групою робітників з кирками і лопатами, які намагаються допомогти розчистити канал для річки Божої любові, щоб вона досягла Його дітей у кінці потоку.

Ким би ви не були, яким би не було ваше минуле, для вас є місце в цій Церкві²⁹.

Хапайте кирку і лопату й приєднуйтеся до команди. Допомагайте доносити Його любов Його дітям і ви також відчуєте її³⁰.

Шукаймо Його любляче обличчя, Його завітні обійми, а потім станьмо пліч-о-пліч з Його дітьми і разом заспіваймо “Спокутар Ізраїля”:

“Нехай же навік

віджене темноту

Яскравість святого вінця,

Бо тільки у Господі

світло знайдуть

Всі спраглі й самотні серця”³¹.

Шукаймо Його любляче обличчя, а потім будьмо посудиною Його милосердя до всіх Його дітей³². В ім’я Ісуса Христа, амінь.

Посилання

1. Див. Hadyn D. Ellis and Melanie Florence, “Bodamer’s (1947) Paper on Prosopagnosia”, Cognitive Neuropsychology, vol. 7, no. 2 (1990), 84–91; Joshua Davis, “Face Blind”, Wired, Nov. 1, 2006, wired.com.

2. Див. Dennis Nealon, “How Common Is Face Blindness?”, Harvard Medical School, Feb. 24, 2023, hms.harvard.edu; Oliver Sacks, “Face-Blind”, New Yorker, Aug. 23, 2010, newyorker.com.

3. “Дехто з членів Церкви приймає істинність вчення, принципів і свідчення, неодноразово проголошених з цієї трибуни в Конференц-центрі й на місцевих зборах, що проходять по всьому світу. Однак їм важко повірити, що ці вічні істини стосуються конкретно їхнього життя і їхніх обставин” (Девід А. Беднар, “Ти житимеш у Мені, а Я в тобі; тож, іди зі Мною”, Ліягона, трав. 2023, с. 125).

4. Див. 1 Нефій 8:19; 15:23. “Важко дотримуватися Господніх заповідей без віри в Нього і довіри до Нього” (Генрі Б. Айрінг, “Віра, щоб просити, а потім діяти”, Ліягона, лист. 2021, с. 75).

5. Алма 5:26.

6. Див. Рассел М. Нельсон, “Завжди відповідь — Ісус Христос”, Ліягона, трав. 2023, сс. 127–128.

7. Іван 12:21.

8. Іван 20:14. Вони бачили Його, але не впізнали, по дорозі в Еммаус (див. Лука 24:16), у замкненій кімнаті (див. Лука 24:37), на узбережжі Галілеї (див. Іван 21:4) і біля гробниці в саду (див. Іван 20:14).

9. Якщо ми будемо шукати Його всім своїм серцем і будемо йти далі з вірою, то знайдемо Його.

   “Бо Я знаю ті думки, які думаю про вас, — говорить Господь, — думки спокою, а не на зло…

   І будете шукати Мене, і знайдете, коли шукатимете Мене всім своїм серцем” (Єремія 29:11, 13).

   “Прийде день, коли ви осягнете навіть Бога, будучи оживленими в Ньому і Ним.

   “Тоді ви знатимете, що бачили Мене, що Я є” (Учення і Завіти 88:49–50).

   “Кожна душа, яка облишить свої гріхи і прийде до Мене, і прикличе Моє імʼя, і слухатиметься Мого голосу, і дотримуватиметься Моїх заповідей, побачить Моє обличчя і знатиме, що Я є” (Учення і Завіти 93:1).

10. Мороній 7:48. Павло також пов’язує милосердя з нашою здатністю добре бачити. Під кінець своєї величної проповіді про милосердя він пише, що хоча “тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці”, пізніше ми побачимо “обличчям в обличчя… потім пізна[ємо], як і пізнаний [він]” (1 Коринтянам 13:12).

11. Джеффрі Р. Холланд, “Господь узавтра чинитиме чуда поміж вами”, Ліягона, трав. 2016, с. 127. “За кращим визначенням “чиста любов Христа”… є не тим, що ми як християни намагаємося, хоча здебільшого безуспішно, виявляти до інших, а скоріше тим, що Христос абсолютно успішно виявив до нас. Істинне милосердя було відоме лише одного разу. Воно було виявлено в досконалому і чистому вигляді у незмінній, досконалій, спокутній любові Христа до нас” (Jeffrey R. Holland, Christ and the New Covenant: The Messianic Message of the Book of Mormon [1997], 336).

12. Див. Лука 4:18, New King James Version (Нова Біблія короля Якова).

13. Див. Матвій 8:3; 9:25.

14. Див. Матвій 14:13–21.

15. Див. Матвій 8:1–3.

16. Див. Іван 4:7–10; Він хвалив самарянина (див. Лука 10:25–37).

17. Див. Maтвій 21:31; Лука 7:27–50; 15:1–10; Іван 8:2–12.

18. Див. Maтвій 8:5–13.

19. Рассел M. Нельсон, “Христос воскрес, і віра в Нього зрушить гори”, Ліягона, трав. 2021, с. 103.

20. Джеффрі Р. Холланд, “Велич Бога”, Ліягона, лист. 2003, с. 70. “Хто бачив Мене, той бачив Отця” (Іван 14:9).

21. 2 Коринтянам 1:3.

22. Див. Псалми 26(27):8; Учення і Завіти 88:68.

23. Див. 2 Коринтянам 4:6; Pope Francis, “Misericordiae Vultus: Bull of Indiction of the Extraordinary Jubilee of Mercy”, Apostolic Letters, vatican.va.

24. Це важлива тема. Це не просто якась робота зі спасіння і піднесення, а Його робота зі спасіння і піднесення (див. Загальний довідник: Служіння в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів, 1.2, “Євангельська бібліотека”). Я ходжу не просто у храм, а у дім Господа; це не мормонська церква, а Церква Ісуса Христа (див. Рассел М. Нельсон, “Правильна назва Церкви”, Ліягона, лист. 2018, сс. 87–90). Наші провідники скеровують нас до Нього і навіть нагадують нам, що “не існує аморфної сутності під назвою “спокута”, до якої ми можемо звертатися за допомогою, зціленням, прощенням чи силою. Ісус Христос є тим джерелом” (Рассел М. Нельсон, “Прикликати силу Ісуса Христа в наше життя”, Ліягона, трав. 2017, с. 40).

25. “Шлях завіту нерозривно пов’язаний з нашими стосунками з Богом”; він є “шляхом любові… співчутливою дбайливістю і виявом турботи одне до одного” (Рассел М. Нельсон, “Вічний завіт”, Ліягона, жовт. 2022, с. 11).

    Див. David A. Bednar, “The Blessed and Happy State” (address given at the seminar for new mission leaders, June 24, 2022); Scott Taylor, “Elder Bednar Shares 7 Lessons on ‘the Blessed and Happy State’ of Obedience”, Church News, June 27, 2022, thechurchnews.com.

    “Укладення священних завітів і гідне отримання обрядів священства поєднує і пов’язує нас з Господом Ісусом Христом і Небесним Батьком. Це просто означає, що ми віримо у Спасителя як у нашого захисника й посередника та покладаємося на Його заслуги і милість, і благодать у нашій подорожі земним життям…

    Зобов’язання з любовʼю жити за завітами створює глибоко особистий і духовно могутній зв’язок з Господом… І тоді Ісус стає не просто центральним персонажем оповідань із Писань; Його приклад і вчення впливають на кожне наше бажання, думку й дію” (Девід А. Беднар, “Але ми не зважали на них”, Ліягона, трав. 2022, с. 15).

    Див. також Д. Тодд Крістофферсон, “Наші стосунки з Богом”, Ліягона, трав. 2022, сс. 78–80.

26. “А без обрядів його і без повноваження священства сила божественності не явлена людям у плоті;

    Бо без цього жодна людина не може побачити обличчя Бога, Самого Батька, і вижити” (Учення і Завіти 84:21–22).

27. Патриція Холланд, “Майбутнє, сповнене надії” (всесвітній духовний вечір для дорослої молоді, 8 січ. 2023 р.), “Євангельська бібліотека”.

    “Вам не треба бігати, щоб упіймати [надію на те, що Він допоможе вам]; її не створюють, бо її неможливо створити. Як і багато в чому, що стосується благодаті, ви не зможете здобути її, покладаючись на вашу власну силу, чи силу іншої людини. Немає таємничої формули чи певних магічних заклинань…

    В дійсності, роль, яку відіграємо ми, — важлива, але, насправді, дуже мала. Бог виконує більшу частину завдання. Наше завдання — прийти до Нього у смиренні і простоті, а потім нам слід припинити непокоїтися і боятися”.

28. Мосія 5:13; див. також Іван 17:3.

29. Президент Нельсон неодноразово закликав нас “розширити коло тих, кого ми любимо, щоб охопити ним усе людство” (“Блаженні миротворці”, Ліягона, лист. 2002, с. 41). У травні 2022 року він сказав дорослій молоді, що “ярлики можуть призвести до засудження та ворожнечі. Будь-яке жорстоке ставлення чи упередження до іншої людини через національність, расу, сексуальну орієнтацію, стать, рівень освіти, культуру чи інші важливі ознаки є образливими для нашого Творця!” (“Рішення для вічності” [всесвітній духовний вечір для дорослої молоді, 15 трав. 2022 р.], “Євангельська бібліотека”). І, найважливіше, він сказав: “Мене засмучує, що наші чорношкірі брати і сестри по всьому світу страждають через расизм і упередження. Сьогодні я закликаю членів Церкви повсюди бути першими в тому, щоб позбутися упередження в ставленні та діях. Я дуже прошу вас сприяти формуванню шанобливого ставлення до всіх Божих дітей” (“Хай Бог буде понад усе”, Ліягона, лист. 2020, с. 94).

    “Упередження несумісне з відкритим словом Бога. Прихильність або неприхильність Бога залежить від відданості Йому та Його заповідям, а не від кольору шкіри людини чи інших її властивостей…

    Серед таких: упередження на основі расової, етнічної приналежності, національності, племені, статі, віку, інвалідності, соціально-економічного статусу, релігійних переконань чи відсутності їх та сексуальної орієнтації” (Загальний довідник, 38.6.14, “Євангельська бібліотека”).

30. Див. 1 Нефій 11:25.

31. “Спокутар Ізраїля”, Гімни, № 5.

32. Див. Римлянам 9:23.