Як члену Церкви бути прекрасним місіонером

Р. Вел Джонсон

Співробітник редакції церковних журналів

Зараз, коли місіонерська робота зосереджується у приходах і філіях, що можуть робити члени Церкви, щоб стати кращими місіонерами? Ось кілька пропозицій від святих останніх днів з пров. Британська Колумбія, Канада

Сестру Ма можна назвати найкращою місіонеркою у світі. Принаймні так вважає Ентоні Міддлтон, президент Канадської Ванкуверської місії. Його думка трохи дивує, оскільки Лєна Ма не є місіонеркою повного дня і розмовляє мандаринською мовою в англомовній Британській Колумбії. Однак щороку щонайменше двоє людей, яких вона знайомить із Церквою, приєднуються до неї.

Президент Міддлтон визнає, що протягом певного часу Британська Колумбія не була найбільш плідною у світі землею для навернення. Але все змінюється. Завдяки сестрі Ма та іншим членам Церкви, таким, як вона, кількість зацікавлених у тій місії, які побажали охриститися і конфірмуватися, значно зросла. Коли місіонерська робота стала провідним пріоритетом для провідників священства, тоді святі останніх днів у Британській Колумбії по-справжньому зосередилися на місіонерській роботі. А уроки, які вони засвоюють, можуть стати у пригоді членам Церкви по всьому світі, зацікавленим у місіонерській роботі.

Зміна

Ванкуверська місія протягом років безуспішно намагалася збільшити кількість людей, які б приєдналися до Церкви. Коллін Ван Горн, президент колу Нанаїмо в Британській Колумбії, пояснює, що в цій провінції “існує негласне правило, що релігія—це не тема для обговорень. У Канаді на це відповідають: “У мене все добре, Джеку”. Довгий час у тій культурі місіонерською роботою займалися лише місіонери повного дня, які більшість свого часу ходили від домівки до домівки. На жаль, такий спосіб проповідування є не дуже ефективним у пошуку людей, зацікавлених у євангелії.

Тож кілька років тому при заохоченні з боку генеральних авторитетів президент місії і президенти колів у Британській Колумбії зробили певні зміни. Більшість цих змін передбачає навчання членів Церкви тому, як запрошувати людей до Церкви.

Проводьте екскурсії в будинках зборів

Одна із змін, зроблених президентами колів, полягала в тому, що вони схвалили й пристосували до своїх умов успішний місіонерський досвід, який застосовувався в прилеглій Такомі, шт. Вашингтон, США. Там місіонери негайно запрошували тих, хто зацікавився Церквою, до найближчого дому зборів на екскурсію. Пояснюючи призначення приміщень та церковні програми, місіонери також навчають про Відновлення. Екскурсія закінчується в причасній залі або біля картини із зображенням Першого видіння, де місіонери свідчать про пророка Джозефа Сміта і запрошують гостей разом помолитися.

Зараз екскурсії по дому зборів є складовою масштабної місіонерської програми в Британській Колумбії, де членам Церкви, а не лише місіонерам повного дня, пропонують запрошувати своїх знайомих на екскурсію. Згідно із статистикою Ванкуверської місії один із семи запрошених на екскурсію по дому зборів, бажано в супроводі члена Церкви, христиться і конфірмується.

“Те, чого ми намагаємося досягнути під час такої екскурсії,—пояснює президент Міддлтон,—змусити нечлена Церкви замислитися: “Знаєте, я б почував себе затишно, будучи членом цієї церкви. Щось у ній є”.

Багато членів Церкви в Британській Колумбії пам’ятають свій перший візит у дім зборів святих останніх днів і той Дух, який там був. Малкольм Коффілл з приходу Порт Альберні, кіл Нанаїмо в Британській Колумбії, приєднався до Церкви у серпні 2005 р. після того, як його познайомили з євангелією його сусіди—Том і Марла Хаузхолдери. Брат Коффілл каже, що переконало його приєднатися до Церкви “прекрасне відчуття, яке він отримав, коли вперше увійшов у ту прекрасну будівлю, і дружній прийом”.

Сестра Джилл Бернетт, місіонерка повного дня у Ванкуверській місії, розповідає про одну зацікавлену Церквою, яка прийшла на екскурсію в дім зборів за запрошенням її 18-річної подруги. “Під час екскурсії вона відчула таку радість, що хотіла відразу ж прослухати урок. Її подруга дала їй Книгу Мормона, а інша подруга запросила до табору Товариства молодих жінок. Вона відчула, що її так люблять і приймають у товариство, що почала називати приход “своїм приходом” ще до хрищення.

Звичайно ж, не всі, хто приходить у дім зборів святих останніх днів негайно відчувають Духа. Але багато виходять з нього з бажанням більше дізнатися про Церкву.

Навчайтеся від членів Церкви, які успішно проводять місіонерську роботу

Сестра Ма запрошує людей до Господнього дому вже протягом 10 років. Понад 20 з тих, хто прийшли, прийняли євангелію. “Я ніколи не бачив, щоб сестра Ма прийшла на якийсь церковний захід без нечлена Церкви”,—каже президент Міддлтон. І ще до першого візиту вона завжди розповідає людям, що на них чекає.

От, наприклад, Рубі. Лєна Ма познайомилася з Рубі в бібліотеці і зав’язала розмову. “Я запитала у Рубі, що вона зазвичай робить в неділю,—розповідає сестра Ма.— Я розпитала про її сина, чи пропонувала її церква щось для нього. Потім я розповіла про Початкове товариство і запросила її прийти й самій подивитися. Вона прийшла раз, а потім ще раз. Учора вона розпочала слухати місіонерські бесіди”.

Сонні і Шайна Сала, які нещодавно переїхали з філії Солт-Спрінг-Айленду в Британській Колумбії до Восьмого приходу в Кардстоні, пров. Альберта, застосовують подібний підхід, що і сестра Ма. Сонні і Шайна говорили з сотнями, можливо, тисячами знайомих і незнайомих людей про євангелію. “Коли ми когось зустрічаємо,—каже Шайна,—ми відразу ж запитуємо: ”Ви ходите в найближчу церкву? Ми ходимо до Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Ви про неї чули?“

Ми справді намагаємося перетворити це на розвагу. Якось Сонні попросив мене підійти і привітатися з одним чоловіком, який був схожим на одного колишнього члена нашої філії. Підійшовши до нього, я зрозуміла, що Сонні глузує з мене. Чоловік був незнайомцем. Спочатку я зніяковіла, а потім просто сказала: “Ви схожий на одного мого друга. Він був членом моєї Церкви. Ви коли-небудь чули про Мормонську Церкву?” Виявилося, що він колись був членом Церкви. Ми почали говорити про віру, і я запросила його до церкви. А потім він сказав: “Знаєте, я щойно вийшов із лікарні, а тут ви, ніби ангел, запрошуєте мене повернутися до Церкви”. Якби я не відкрила вуста, то не знала б, що він був у лікарні й мав потребу знову відновити зв’язок із Церквою”.

“Коли ви вручаєте себе Господу,—каже Сонні,—Він приводить людей на ваш шлях”. Він розповідає, як розвертав свій трейлер задом і заїхав у кювет. Він викликав буксирну вантажівку, і Дух спонукав його заговорити з водієм про євангелію. “Я сказав йому: “Господь спрямував мене в цей кювет, щоб я міг зустрітися з вами”. Водій засміявся, і ми почали розмову. Виявилося, що його бабуся колись була мормонкою. Він захотів мати примірник Книги Мормона. Ми намагаємося завжди мати під рукою кілька книг, то ж я з радістю подарував йому одну”.

Складайте план місіонерської роботи в приході та в сім’ї

Завдяки місіонерській роботі сестра Ма і сім’я Сала не можуть уявити і дня, щоб з кимось не познайомитися. Однак для декого з нас страшно заговорити з іншими людьми про євангелію. Нам потрібна невеличка допомога, щоб зробити перший крок. Ось тут і стане у пригоді план місіонерської роботи приходу чи філії.

На координаційній нараді президентів колів невдовзі після того, як брат Міддлтон став президентом місії, президенти колів у Британській Колумбії обговорювали свої плани місіонерської роботи і розробили основні напрямки планування у приходах та філіях, як і рекомендовано в підручнику Проповідуйте Мою Євангелію. Малося на увазі, що складання власних планів місіонерської роботи буде мотивацією для виконання цих планів. Президенти колів взяли за основу чотири принципи, керуючись якими кожен приход чи філія в колі повинні скласти свій план:

1. План має включати кожного члена Церкви, а не лише провідника з місіонерської роботи приходу чи філії.

2. Цілі мають бути досяжними.

3. Слід пропонувати сім’ям складати свій план місіонерської роботи.

4. План має бути простим.

Більшість приходів та філій у Британській Колумбії вже розробили свої плани місіонерської роботи. Плани настільки прості, що їх можна вмістити на маленькій картці й прикріпити до холодильника. Деякі приходи, такі як Другий приход Вікторія, зробили ще один крок. Єпископ Френк Хітчмау і провідник місіонерської роботи Майкл Малхолланд зустрілися із сім’ями у приході й допомогли їм скласти власні сімейні плани місіонерської роботи. В планах описано цілі й засоби, які, на думку кожної сім’ї, найбільше їй підходять.

Беріть відповідальність

Брат Малхолланд роз’яснює, що ключ успішної місіонерської роботи—це не лише реальний план. “Справа не стільки в плані, скільки в тому, хто несе відповідальність,—каже він.— Наявність такого президентства колу, як президент Кеєз і його радники, які віддані місіонерській роботі,—ось що змушує план запрацювати. Вони дають настанови єпископам, а коли єпископи роблять місіонерську роботу своїм пріоритетом, робота йде”.

Президент Ренді Кеєз з колу Вікторія в Британській Колумбії, розповідає, як територіальні сімдесятники попросили провідників священства в Британській Колумбії подумати, наскільки пріоритетною для них є місіонерська робота. У багатьох приходах і філіях вона була в кінці списку пріоритетів. Провідники священства у британській Колумбії зараз ставлять її на друге місце, віддаючи перевагу лише піклуванню про молодь.

У тих приходах, де члени церкви успішно проводять місіонерську роботу, єпископи особливим чином звертають на неї увагу під час виконавчих комітетів священства, рад приходу і на зборах священства й Товариства допомоги. Вони делегують доручення і разом з провідниками приходу слідкують за розвитком зацікавлених і менш активних членів приходу.

Одним з більш успішних аспектів у плані багатьох приходів є заняття з місіонерської роботи для членів приходу, на які єпископ запрошує відразу шість-вісім членів приходу. Заняття проводить місіонер приходу або місіонер повного дня. За основу береться підручник Проповідуйте Мою євангелію, а серед тем—учення, що проповідуються місіонерами, мотивація до участі в роботі й практичні методи роботи. Членам класу подобається ділитися особистим місіонерським досвідом і розігрувати ситуації.

Зрештою, місіонерська робота є відповідальністю кожного члена Церкви. Кожен член Церкви має вирішити, як він може краще ділитися євангелією, а потім робити це.

Бенджамін і Робін Оррего побачили, що спрацьовує в їхній сім’ї, а потім почали застосовувати це у своїй місіонерській роботі ще до того, як їм запропонували скласти план. Вони запрошують людей на свої “домашні збори”, де вони проводять надихаючі, хоча і не завжди пов’язані з ученнями святих останніх днів, обговорення. Під час вечора подається їжа й проводяться ігри. Сім’я Оррего також роздає церковні фільми та літературу.

Однак вони визнають, що організована місіонерська робота, яка об’єднує багатьох людей, є більш ефективною, ніж індивідуальні зусилля окремих людей, отже, вони включили до свого сімейного плану мету—запрошувати трьох людей щороку на екскурсію по дому зборів. Така мета, або її різновид, входить до планів приходів та сімей по всій Британській Колумбії. Ідею запропонував президент колу Абботсфорд у Британській Колумбії Пол Крістенсен, і вона швидко поширилася.

Будьте винахідливими

Президент Крістенсен попросив членів свого колу розглянути також ще кілька пропозицій. Щомісяця президентство колу пропонує членам Церкви подумати про те, щоб запросити певну групу людей, наприклад, фахівців у певній галузі, співробітників чи сусідів. Він також хоче, щоб місіонери повного дня відвідували не лише виконавчий комітет священства і раду приходу, але і збори допоміжних організацій. Він відвідує окружні збори місіонерів та конференції зони, де наголошує на тому, що завдання місіонерів—навчати, а завдання членів Церкви—запрошувати. Члени Церкви підтримують місіонерів і свідчать, коли з’являється можливість; іноді вони навіть можуть ділитися євангельськими принципами. Але головним чином вони запрошують інших прийти і побачити (див. Іван 1:39, 46).

Одна з його найбільш винахідливих ідей—запросити людей іншої віри навчати членів Церкви навичок, якими вони не володіють. “Нещодавно у нас відбулася конференція неодружених дорослих, під час якої відбулося багато семінарів. Типовий підхід такий: Чи знаємо ми когось по сусідству, хто був би сантехніком? Або механіком? Я сказав: “Нехай семінари проводять люди, які не є членами Церкви. Запросіть слюсаря. Знайдіть майстра на всі руки. Запросіть цих людей прийти. Проведіть з ними екскурсію по каплиці, щоб вони зрозуміли, хто ми такі”. Нам потрібно повернутися до оточуючих нас людей”.

Кіл Вікторія вже протягом багатьох років взаємодіє з тими, хто не є членами Церкви. У 1978 р. Сандра Гілл започаткувала в громаді генеалогічне товариство, яке спочатку збиралося в цокольній частині її будинку. Вона й досі приходить на збори товариства й проводить заняття, але більшість часу вона зараз проводить у центрі сімейної історії у будинку зборів колу. Разом з нею у штаті працює ще 60 чоловік, більшість з яких не є членами Церкви. Центр працює близько 45 годин на тиждень, а 70 відсотків відвідувачів—ті, хто не є членами Церкви.

Як і сестра Гілл, Том і Марла Хаузхолдери знайшли творчий підхід використання своїх інтересів та обставин, щоб ділитися євангелією. Брат і сестра Хаузхолдери володіють невеличким готелем у Порт-Алберні. Вони завжди слідкують, щоб церковні журнали були під рукою в холі, а в кожному номері була Біблія і Книга Мормона. Протягом трьох років управління готелем Седар-Вуд-Лодж у них “зникло” понад 30 примірників Книги Мормона, і вони сподіваються, що зникне ще більше. Під час Різдва у них в готелі також проводиться музичний фестиваль і встановлюються фігурки сцени Різдва. Один з хорів—це хор приходу Порт-Алберні, де Том Хаузхолдер служить єпископом.

Будьте там, де є Дух

Президент Крістенсен з колу Абботсфорд має велику віру в божественну силу фізичної наявності храмів святих останніх днів. Це одна з причин того, чому він так радіє, що у Ванкувері буде побудовано храм, про що було оголошено в червні 2006 р. “Я вважаю, що тут буде побудовано храм не через те, що ми надзвичайно праведні,—каже він.— Я думаю, що ми отримуємо храм через те, що нам потрібно ділитися євангелією. Нам необхідне світло, яке він несе”.

Надзвичайна кількість людей у Британській Колумбії приєдналася до Церкви завдяки відчуттям, які вони мали, знаходячись біля храму. “Я ніколи не забуду почуттів, які виникли у мене, коли я увійшла воротами до Храмової площі в Солт-Лейк-Сіті,—сказала Джулі Кеєз з колу Вікторія.— Мені здавалося, що я вийшла з темряви на світло”. Її вражало все—люди, яких вона зустрічала, свідчення Джозефа Сміта, зосередженість на Ісусі Христі. “Я подумала, що мені слід про це більше дізнатися”. Повернувшись додому в Британську Колумбію, вона подзвонила до місцевого дому зборів святих останніх днів і попросила про зустріч з місіонерами.

Сестра Кеєз, яка зараз є дружиною президента колу Вікторія, прийшла подивитися на храм, бо її запросив прийти хтось із членів Церкви, і вона була вражена теплом, яке їй виявляли члени Церкви. В дійсності, якщо все об’єднати однією загальною темою, то в майже кожній історії, яку розповідають навернені в Британській Колумбії, звучить таке: світло, радість і щира дружелюбність, яку випромінюють члени Церкви. Бути разом із членами Церкви і відчувати Духа—ось що спонукає дізнаватися більше про Церкву.

Саме така модель здається найбільш успішною членам Церкви в Британській Колумбії. Вони розуміють, що це не вони навертають людей; це—Господь. Їм лише потрібно жити за євангелією, любити людей і запрошувати їх будь-куди: в дім зборів, на церковні заходи, додому до членів Церкви, на храмову ділянку—туди, де є Дух. Найбільш досвідчені члени Церкви, залучені до місіонерської роботи, не переймаються, якщо люди не приймають їхнього запрошення. Ці члени Церкви продовжують невпинно запрошувати. Місіонери продовжують навчати. А Господь продовжує благословляти Своїх дітей свідченням, яке несе Святий Дух.