Дар, який я не пам’ятаю
Один з найбільших дарів, який я коли-небудь отримував від свого батька,—це той, який я не пам’ятаю. Він ніколи про це не розповідав. Таким був мій батько. Я дізнався про нього через багато років від мами.
І батько, і мама зростали в сім’ях членів Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, але через батькову звичку палити вони не уклали храмовий шлюб. Люблячий єпископ, який виконував цивільну церемонію укладання шлюбу, запропонував моїм батькам поставити за мету укласти храмовий шлюб до того, як у них з’являться діти. Але коли я з’явився в сім’ї, вони все ще йшли до цієї мети.
Коли наближався мій другий день народження, батьки все ще не були у храмі. Мама дуже хотіла запечататися сім’єю до появи другої дитини, але тато все ще палив.
Іноді мені дуже хочеться, щоб я згадав, що ж сталося на мій другий день народження, тому що саме тоді я й отримав подарунок. Мій батько прийшов додому з роботи того вечора на початку листопада, і поставивши відерце, в яке він брав сніданок, і знявши пальто, підняв мене. “Гарі,—сказав він,—у мене для тебе є особливий подарунок на день народження”. Мама казала, що була дуже здивована, оскільки знала, що у батька не було грошей, щоб купити мені подарунок.
Батько дістався до кишені в сорочці, вийняв неповну пачку цигарок і вручив її мені. Мама стала заперечувати, але батько підняв руку, ніби хотів сказати: “Це між сином і мною”.
Тоді він тихо сказав мені: “Я думав про це кілька днів. Я вирішив, що не хочу, щоб ти, мій син, пам’ятав свого батька з цигаркою. Мій подарунок тобі сьогодні полягає в тому, що я відмовляюся від цигарок і ніколи не буду палити знову”.
І то був кінець його звичці. Мабуть, йому було нелегко так раптово кинути паління. І хоча я не пам’ятаю цього, то був його особливий дар для мене. Але це ще не все.
За кілька місяців, коли моя мама була вагітна моїм братом, ми поїхали до храму в Логані, шт. Юта, де запечаталися разом як вічна сім’я.
Я щиро вдячний за дар, даний мені багато років тому люблячим і турботливим батьком.