Послання Першого Президентства
Прислухайтеся до голосу пророків
Яка радість і привілей––належати до цієї всесвітньої Церкви, де пророки, провидці і одкровителі навчають і надихають нас! Ми, члени цієї Церкви, розмовляємо багатьма мовами, маємо різні культурні традиції, але поділяємо однакові благословення євангелії.
Це дійсно всесвітня Церква. Її членів можна зустріти в багатьох куточках світу. Вони проповідують загальне для всіх послання євангелії Ісуса Христа всім, незалежно від мови, раси чи етнічного походження. Усі ми є духовними дітьми живого і люблячого Бога, нашого Небесного Батька, Який хоче щоб ми успішно подолали зворотний шлях до Нього.
У своїй доброті Він дав нам пророків, які навчають Його вічним істинам і скеровують у застосуванні євангелії в повсякденному житті. Цього року ми попрощалися з нашим улюбленим пророком, Президентом Гордоном Б. Хінклі (1910–2008), який був нашим провідником протягом багатьох років, поки Господь не покликав його додому. Зараз ми йдемо вперед під проводом нового пророка—Президента Томаса С. Монсона, покликаного Господом вести нас. Оскільки Батько дуже любить нас, то дає пророків у наш час, які керують, змінюючи один одного у неперервному ланцюжку наступності, з того часу, коли на початку 1800-х років завдяки пророкові Джозефу Сміту розпочалося Відновлення цієї величної роботи. Ми завжди з ніжністю згадуватимемо перших святих––—їхні жертви, смуток і сльози, але також і їхню сміливість, віру і довіру до Господа, коли вони у свій час, як і ми зараз, ішли за Його пророком.
У мене немає предків серед піонерів 19-го століття. Однак з першого дня членства у Церкві я відчуваю близьку спорідненість з тими першими піонерами, які перетинали рівнини. Для мене вони—духовні пращури, так само як і для кожного члена Церкви незалежно від національності, мови або культури. Вони не лише заснували безпечне місце на Заході, але і заклали духовний фундамент для побудови царства Божого серед усіх народів світу.
Усі ми є піонерами
Завдяки тому що послання відновленої євангелії Ісуса Христа зараз поширюється по всьому світу, всі ми є піонерами у тому середовищі й за тих обставин, що маємо. Німеччина переживала смутні часи по закінченні Другої світової війни. Саме тоді моя сім’я вперше дізналася про Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів. У той час Президентом був Джордж Альберт Сміт (1870–1951). Я був ще дитиною тоді, коли протягом семи років моя сім’я двічі втрачала все своє майно. Ми були біженцями з непевним майбутнім. Однак упродовж тих семи років ми здобули щось більше, що неможливо купити за всі гроші світу. Ми знайшли найнадійніше укриття, місце захисту від розпачу: відновлену євангелію Ісуса Христа і Його Церкву, яку дійсно веде сучасний пророк.
У той час свого дитинства я грався серед зруйнованих бомбардуваннями будинків і зростав з постійним відчуттям програної війни та усвідомленням, що моя країна принесла жахливі страждання багатьом народам під час страшної Другої світової війни.
Добра новина, яка полягала в тому, що Ісус Христос здійснив досконалу Спокуту для людства, викупивши всіх від могили і нагороджуючи кожну людину за її діла, була тією зцілюючою силою, яка повернула в моє життя надію і спокій.
Які б випробування не спіткали нас у житті, наші тягарі можуть бути полегшені, якщо ми не лише віримо в Христа, але і в Його здатність і силу очистити і сповнити втіхою наше життя. Коли ми приймаємо Його мир, наші життя зцілюються.
Президент Девід О. Мак-Кей (1873–1970) був пророком у мої підліткові роки. Мені здавалося, що я особисто з ним знайомий. Я міг відчувати його любов, доброту і гідність; завдяки йому я був більш упевненим і сміливим у роки молодості. І хоча я зростав у Європі, за тисячі кілометрів від нього, я відчував, що він довіряє мені і я не хотів його розчарувати.
Ще одним джерелом сили був лист апостола Павла, написаний ним із в’язниці до Тимофія, помічника і друга, якому він найбільше довіряв. Павло писав:
“Бо не дав нам Бог духа страху, але сили, і любови, і здорового розуму.
Тож, не соромся засвідчення Господа нашого” (2 Тимофію 1:7–8).
Ці слова одного зі стародавніх апостолів нашого Спасителя були для мене дуже важливими в повоєнні часи й навіть зараз. Однак скільки серед нас таких, які дозволяють страхові керувати нашим життям у цей час міжнародної напруженості, економічної та політичної нестабільності й особистих труднощів?
Незмінний голос
Бог постійно звертається до нас. Бог буде однаково справедливим до всієї людської сім’ї. Ми можемо ходити до великого приходу або маленької філії, клімат і рослинність можуть відрізнятися, наші культурні традиції, мова та колір шкіри можуть бути зовсім різними. Але всеохоплююча сила і благословення відновленої євангелії доступні всім, незалежно від культури, національності, політичної системи, традицій, мови, економічних умов чи освіти.
Зараз у нас знову є апостоли, провидці і одкровителі, які є спостерігачами на вежі, посланцями божественної зцілюючої істини. Через них Бог промовляє до нас. Вони глибоко усвідомлюють різні обставини, в яких живемо ми, члени Церкви. Вони у цьому світі, але не від світу. Вони вказують шлях і пропонують допомогу у вирішенні наших труднощів, керуючись не мудрістю цього світу, але мудрістю, що йде від вічного Джерела.
Лише кілька років тому в “Посланні Першого Президентства” Президент Томас С. Монсон сказав: “Перед нами загрозливо постають проблеми сьогодення. Серед плутанини сучасного життя ми дивимося в небеса, щоб чітко відчути, у якому напрямку рухатися, аби визначити мудрий і належний шлях і не ухилятися з нього. Той, Кого ми називаємо Небесним Батьком, не залишить наші щирі прохання без відповіді”1.
У нас знову є сучасний пророк на лиці землі—Президент Томас С. Монсон. Він знає наші труднощі й страхи. У нього є натхненні відповіді. Не слід боятися. Ми можемо мати мир у наших серцях і домівках. Кожен з нас може змінювати цей світ на добро, виконуючи Божі заповіді й покладаючись на істинне покаяння, силу Спокути і чудо прощення.
Пророки промовляють до нас у ім’я Господа і з божественною простотою. Як стверджує Книга Мормона: “Бо Господь Бог дає світло для розуміння; бо Він розмовляє з людьми їхньою мовою, за їхнім розумінням” (2 Нефій 31:3).
Наша відповідальність—не лише слухати, але і діяти відповідно до Його слів, щоб ми могли мати право на благословення обрядів і завітів відновленої євангелії. Він сказав: “Я, Господь, зв’язаний Своїм обіцянням, коли ви робите те, що Я кажу; але коли ви не робите того, що Я кажу, ви не маєте обіцяння” (УЗ 82:10).
Бувають часи, коли ми пригнічені, боляче вражені або стоїмо на межі відчаю, з усіх сил намагаючись бути досконалими членами Церкви. Будьте впевнені: є бальзам у Гілеаді. Прислухаймося до пророків сьогодення. Вони допоможуть нам зосередитися на тому, що є основним у Творцевому плані для вічної долі Його дітей. Господь знає нас, Він любить нас, Він хоче, щоб ми досягли успіху, і підбадьорює нас такими словами: “І стежте за тим, щоб усе… робилося з мудрістю і за порядком; бо не обов’язково, щоб [чоловіки або жінки] бігл[и] швидше, ніж [їм] під силу. … Але ще, необхідно, щоб [вони] були старанними” (Мосія 4:27).
Виконання поради
Чи старанно ми виконуємо Божі заповіді, не біжучи при цьому швидше, ніж нам під силу? А може ми просто ліниво плетемося? Чи використовуємо ми розумно свій час, таланти і засоби? Чи зосереджені ми на тому, що має найбільшу цінність? Чи виконуємо ми надихаючу пораду пророків?
Одним з прикладів того, що має велике значення для людства—це зміцнення наших сімей. Принцип домашнього сімейного вечора було дано нам у 1915 р. Президент Мак-Кей у 1964 р. нагадав батькам, що “жоден успіх не компенсує провалу вдома”2. У 1995 р. пророки наших днів закликали світ зміцнювати сім’ю як фундаментальну сполуку суспільства3. А у 1999 р. Перше Президентство і Кворум Дванадцятьох Апостолів з любов’ю звернулися до нас: “Ми радимо батькам і дітям ставити на перше місце сімейну молитву, домашній сімейний вечір, вивчення та навчання євангелії, а також хороші сімейні заходи. Якими б чудовими і доречними не були інші потреби або заходи, вони не повинні заміняти божественно призначені обов’язки, що можуть виконуватися лише батьками або сім’ями”4.
Тож зі смиренням і вірою оновімо свою рішучість і зобов’язання йти за пророками, провидцями і одкровителями з усією старанністю. Нам слід прислухатися до тих, хто тримає ключі царства, отримувати від них настанови й повчання. Нехай послух пророкам змінить наші серця, вселивши в них величезне бажання творити добро (див. Алма 19:33). Таким чином ми будемо піонерами у зведенні духовного фундаменту, на якому буде засновано Церкву в кожному куточку світу, щоб євангелія Ісуса Христа могла стати благословенням для кожної Божої дитини, щоб вона об’єднала і зміцнила наші сім’ї.