У тіні Його крил
Я щойно завершив курси з керування літаком у Фініксі, шт. Арізона, і після кількох годин одиночного польоту отримав дозвіл на свій перший самостійний переліт через штат. Це означало провести двогодинний переліт з Фінікса до Тусона і назад до Фінікса.
З радістю очікуючи на переліт на висоті 3 тис. м над землею і на можливість побачити красу хмар, гір, долин та пустелі, я майже не думав про свою недосвідченість і можливі небезпеки, які могли виникнути під час перельоту.
Я подивився прогноз погоди, доповів керівництву аеропорту про свій політ, і взяв радіо, компас та інші потрібні речі, необхідні у польоті. Як це часто буває на цьому етапі підготовки до польотів, мені все ще бракувало досвіду у використанні новітніх засобів. Але на тому старому літаку, на якому я збирався летіти, і не було тієї розумної техніки, що допомагає пілоту здійснювати переліт навіть коли візуальні орієнтири стають невидимі.
Я трохи нервувався, коли самостійно злітав у своєму маленькому жовтому одномоторному моноплані, але політ від Фінікса до Тусона пройшов добре. Я був у захваті від щойно набутого вміння літати.
Мій настрій був піднесений, і я відчував упевненість. Мені залишалося пролетіти 190 км від Тусона до Фінікса, тож я вирушив надвечір. Однак ледь я відірвався від землі, як раптом відчув, що сильні повітряні течії утруднюють контроль висоти польоту мого літака. Я потрапив у піщану бурю і не міг більше нічого бачити. Мене кидало зі сторони в сторону, я втратив керування і орієнтири і почав боятися, оскільки розумів, що знаходжуся небезпечно близько від Каталінських гір.
У паніці я подумав про своє життя. Я був заручений і збирався одружуватися наступного місяця у храмі в Месі, шт. Арізона. Я гідно відслужив на місії повного дня. Я завжди намагався виконувати заповіді і слухатися спонукань Святого Духа. Якщо я і потребував божественного проводу, то саме зараз. Майже у відчаї я почав беззвучно молитися. Дух негайно прошепотів мені: “Слідкуй за радіо, компасом і панеллю управління, а також зменш висоту”.
Я швидко знизився на кілька сотень футів. Видимість була поганою, але під собою я міг бачити шосе і залізничну колію. Користуючись приладами і слідкуючи за наземними об’єктами я нарешті зміг приземлитися в аеропорту Фінікса після виснажливого двогодинного перельоту.
Я буду завжди вдячний за спонукання Святого Духа і за обіцяння, що міститься в Псалмах: “В тіні Твоїх крил я сховаюсь” (Псалми 56:2).