У нас не було чого їсти
Естіліта Чейсін Харт, шт. Юта, США
Я прокинулася рано-вранці перед Різдвом, занепокоєна тим, що у нас не було ніякої їжі, щоб приготувати того вечора Різдвяну вечерю. Не було в нас і грошей на продукти. У той час я жила зі своєю сестрою Едіктою в Маракайбо, Венесуела.
Піднявшись із ліжка, я стала на коліна і почала молитися. Я благала Небесного Батька не забути про нас. Я просила Його послати нам хоч трохи їжі на той особливий день la Noche Buena (Святвечір).
Під час молитви я відчула спокій. Мені здавалося, ніби я чую тихий голос, який каже: “Все буде гаразд. Не хвилюйся”. Коли я закінчила молитву, то знала, що щось хороше має статися в той день.
Я розбудила сестру й пішла підмітати ґанок. Сусідка, яка жила через дорогу, побачила мене і підійшла, вручивши 1000 боліварів, які вона мені заборгувала за Різдвяну скатертину і прикраси, які вишила для неї. Я була здивована, тому що не пам’ятала, що вона заборгувала мені гроші.
Я побігла в кімнату сестри й показала їй отримані гроші. Здивована, вона запитала мене, де я їх взяла. “Можливе все Богові” (Maтвій 19:26),—відповіла я.
Через кілька хвилин ми почули, як хтось знадвору кликав мою сестру. Коли ми зрозуміли, що то була та сама сусідка, ми вийшли у двір поговорити з нею. Потім вона заплатила моїй сестрі 1000 боліварів, які заборгувала їй за пошиття. Ми з сестрою були дуже щасливі, бо тепер могли купити сніданок, обід і вечерю.
Коли ми повернулися з продуктового магазину, то побачили, що на нас чекає друг. Він запитав, чи не може провести з нами la Noche Buena, бо не хотів проводити Святвечір на самоті. Ми пояснили, що плануємо невелику вечерю вдома, але будемо раді, якщо він приєднається до нас. Він дав 2000 боліварів, щоб допомогти з влаштуванням вечері. Нам було важко повірити, як щедро Бог благословляє нас.
Пізніше моя племінниця зателефонувала і сказала, що приїде ввечері й привезе 15 кг маринованого м’яса. А опівдні прийшов мій племінник зі своєю дружиною і дітьми. Вони попередньо запитали, чи можуть принести з собою їжу й відсвяткувати Святвечір з нами.
“Ми не планували велику вечерю,—відповіли ми,—але у нас буде достатньо для всіх”.
Того вечора ми з Едіктою приготували курку, картопляний салат, лимонний десерт і majarete, традиційний кокосовий пудинг, яким ми ласували разом з гостями. Але спочатку ми висловили вдячність Небесному Батькові за великі благословення, які Він нам дав. Той день був нагадуванням, що коли ми маємо віру й не сумніваємося, Він благословить нас, якщо ми просимо Його про допомогу.