Нові президенти місій благословляються за виявлення віри
У червні нові президенти місій та їхні дружини були запрошені в Центр підготовки місіонерів у Прово, Юта, США, для настанов перед відбуттям для виконання свого призначення.
Відкриваючи чотириденний семінар, що проходив з 22 по 26 червня 2011 року, Президент Томас С. Монсон сказав: “Вас було вибрано з-поміж найвідданіших у Церкві, і тепер ви маєте можливість вирушити, щоб жати на Господній ниві. … Я не знаю, де ще росте більше духмяніших троянд, ніж на місіонерській ниві, куди вас покликано служити”.
Подружні пари були покликані з усього світу—з 22 різних країн—, і вони будуть служити по всьому світу 18-ма мовами. У них різне минуле, але вони вже мають щось спільне.
Оскільки ці новопокликані президенти місій і їхні дружини, готуючись матеріально і духовно, багато чим пожертвували, то вони вже зараз бачать благословення від виявлення своєї віри.
Жертвування
Служіння президентом місії—це і нелегке, і духовно збадьорююче завдання, яке виконується три роки. Присвячуючи себе цьому служінню, багато подружніх пар, по суті, залишають своє звичне життя, у т.ч. роботу і сім’ю.
У деяких випадках призупинення професійної кар’єри може означати матеріальні втрати. Оскільки Церква надає президентам місій мінімальне матеріальне утримання, пари, як правило, повинні мати кошти зі своїх фондів, щоб додати до цього утримання.
Коли Маркус Мартінс і його дружина, Міріан, з Лайє, Гаваї, США, отримали покликання в Бразильську Північну Сан-Паульську місію, старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, порадив їм жертвувати, але й сказав, що не потрібно жертвувати надто багато.
Мартінси повернулися додому і молилися, аби знати, як їм роздобути грошей, щоб поїхати на місію. Вони продали все. “Це—благословення, що ми все продали за один день,—сказала сестра Мартінс.—Для нас це було дивом”.
Можливо, не всі жертви є матеріальними, але кожному президенту місії і його дружині доведеться так чи інакше жертвувати, що перевірить їхню віру.
Для Гарі і Памели Расмуссен з Тусона, Аризона, США, прийняти покликання служити в Японській Сендайській місії означало залишити своїх шістьох дітей і 23–х онуків.
“Я знаю, що Небесний Батько може попіклуватися про дітей краще за мене,—сказала сестра Расмуссен.—Ми раді покликанню і відчуваємо, що це буде великим благословенням для них”.
Багато тих, хто прийняв покликання служити президентом місії та компаньйонами президентів місій, виразили свою готовність жертвувати.
“Я іноді замислююся, що саме вважається жертвою, бо те, що може бути дуже важким для однієї людини, для іншої може буде не таким важким,—сказав президент Мартінс.—Багато разів у нашому житті … ми казали, що поставимо на перше місце Господа і що для Господа ми зробимо усе, підемо будь-куди. Тож ми зовсім не думаємо про це як про жертвування. … Це привілей; це честь—пожертвувати всім”.
Бути підготовленими
Перш ніж приступити до виконання своїх обов’язків на місії, президенти та їхні дружини ретельно готуються—духовно і матеріально. Президенти місій, як правило, покликаються заздалегідь—за шість місяців, але трапляється, що часу для підготовки випадає мало. Брент і Анна Скотт, з Едена, Юта, США, були покликані очолити Канадську Торонтську місію лише за тиждень до проведення семінару для президентів місії і за два місяці до початку їхнього служіння.
У перервах, що випадали між спілкуванням з друзями й сім’єю та намаганням владнати свої домашні справи, вони вивчали посібники, слухали CD та в різні інші способи готувалися духовно. Але, за їхніми словами, для них найсуттєвішою підготовкою став семінар у ЦПМ.
“Це просто як духовне занурення у знання,—сказав президент Скотт.—Перебувати з групою людей, [які жертвують, щоб служити Господу,] і бути навченими пророками, провидцями і одкровителями … —це надзвичайно важливий досвід у нашому житті”.
Здобуття мудрості
Упродовж чотириденного семінару в червні президенти місій і їхні дружини духовно насичувалися завдяки посланням від Першого Президентства і кількох членів Кворуму Дванадцятьох Апостолів.
“Слухаючи їх під час навчання, [ми відчували,] що Господь був там, що Він турбується, що це—Його робота, що вони—Його слуги і що ми маємо привілей відправлятися служити і представляти нашого Спасителя”,—сказала сестра Скотт.
Старійшина Рассел М. Нельсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, висловив кілька побажань президентам місій та їхнім дружинам, які відправляються на служіння.
“Нехай же у вас буде гарне фізичне, емоційне та духовне здоров’я, [а ще]—успіх у вивченні, навчанні та застосуванні вчення Ісуса Христа,—сказав він.—Я також сподіваюсь, що ви підключитеся до енергії членів Церкви; будете зосереджуватися на обрядах [і] будете заодно з Господом, членами Церкви і тими безцінними місіонерами, які ввірені вашій опіці”.
Новопокликані президенти місій на сесії чотириденного навчального семінару в Центрі підготовки місіонерів у Прово, Юта, США, перед тим як вони невдовзі відбудуть на місце служіння.
© IRI