Ключ до можливостей
Святкування 10-ї річниці Постійного фонду освіти
Через десять років після оголошення Президентом Гордоном Б. Хінклі про створення Постійного фонду освіти, і сам Фонд, і його учасники, успішно розвиваються.
У 1850 році, лише через три роки після прибуття в Долину Солоного озера, Президент Бригам Янг (1801–1877) почав засновувати академії та університети, щоб святі останніх днів отримували освіту. Кожен пророк цього розподілу заохочував членів Церкви навчатися.
Серед них і Президент Гордон Б. Хінклі (1910–2008), який запровадив Постійний фонд освіти (ПФО) за зразком Постійного еміграційного фонду—ініціативи запровадженої в 19-му столітті Бригамом Янгом. Цей новий освітній фонд став, за словами Президента Монсона, однією з визначних подій за час головування в Церкві Президента Хінклі1. Президент Хінклі бачив, що бідність і брак освіти й навчання не дають можливості багатьом молодим дорослим у Церкві досягнути їхнього потенціалу. Він звернувся до Господа за відповіддю.
31 березня 2001 року під час генеральної конференції Президент Хінклі оголосив про своє бачення цієї програми. Він визнавав, що то була “смілива ініціатива”, але був упевнений у тому, що “освіта є ключем до можливостей”2. Президент Хінклі запросив усіх бажаючих зробити внески, і програма почала діяти.
Тепер, через 10 років, великі й маленькі внески від пожертвувачів по всьому світу дали можливість як самій ініціативі, так і її учасникам досягнути успіху. Старійшина Джон К. Кармак, почесний сімдесятник і виконавчий директор ПФО, каже, що фонд “рятує святих від прокляття бідності”. За словами Рекса Аллена, директора-волонтера з проведення тренінгів та засобів зв’язку, Фонд є успішним, оскільки заснований на вічних принципах і оснований на пророчому обіцянні, що його “вплив буде більш далекосяжним, ніж хтось із нас може уявити”.
Смілива ініціатива
Як пояснював Президент Хінклі у 2001 році, Фонд створено на грошові пожертвування. Відсоток, який нараховується на основну суму, дається у позику майбутнім студентам.
Юнаки і дівчата, зацікавлені в участі, можуть звернутися до місцевих провідників священства або директорів інституту релігії. Отримавши їхнє схвалення, ці “амбітні юнаки і дівчата”, серед яких багато колишніх місіонерів, отримають позику для відвідування навчальних закладів у їхніх країнах3. Ще навчаючись, вони починають сплачувати позику, тим самим даючи можливість іншим студентам також скористатися фондом.
За десять років після свого започаткування програма покращила життя 50 тис. учасників у 51 країні, допомігши їм, за словами Президента Хінклі, “піднятися над бідністю, в якій жили вони й покоління людей до них”4.
Брат Аллен описує ПФО таким чином: “Того дня пророк зробив щось дуже визначне. У давнину Мойсей простяг свій жезл над Червоним морем, і води розділилися. Президент Хінклі виявив таку саму віру, коли, фігурально кажучи, простер свою пророчу мантію над темним морем бідності й започаткував ПФО”.
Принципи
В основі Постійного фонду освіти лежать євангельські принципи—віра в Ісуса Христа, надія на Нього, освіта, праця, жертва, самозабезпеченість, цілісність і служіння. Учасники й випускники ПФО по всьому світу застосовують ці принципи у своєму житті.
Кароліна Тельйо Варгас, випускниця з Колумбії, каже, що ПФО—“це промінь надії” і доказ допомоги від Небесного Батька, Який “веде [її] й відкриває шлях для розвитку”.
Вона розуміє важливість освіти, праці та жертви, якої це вимагає. До того як долучитися до ПФО, Кароліна працювала на кількох роботах і продала всі свої ювелірні прикраси, щоб вивчати юриспруденцію. Її сім’я також пішла на жертви.
“Я знала: щоб навчатися, я повинна чимось жертвувати,—каже Кароліна.— Я була до цього готова заради того, щоб у майбутньому знайти кращу роботу”.
Але потім, коли вона навчалася на останньому курсі, в сім’ї виникли додаткові проблеми, і вона не змогла платити за навчання. Дівчина отримала позику ПФО і скористалася нею, щоб успішно здобути ступінь.
Ширлі Мвеласе з Південно-Африканської Республіки також є взірцем дотримання цього принципу. Вона скористалася позикою ПФО, щоб закінчити курс з комп’ютерного програмування, і коли отримала роботу у страховій компанії, швидко сплатила решту позики, що допомогло їй відчути себе “надійною і гідною довіри”.
Ширлі каже: “Краще оплачувана робота означає кращий рівень життя. Це означає, що я зможу допомагати своїм батькам і сім’ї, а навички й досвід, які я набула з того часу, як почала працювати, дуже допомогли мені краще служити в церковних покликаннях”.
Вона досягла великих успіхів, працюючи програмістом. Ця сестра каже: “Я відчуваю, що якби не моє навчання і постійна участь в усьому, що стосується Церкви, я б не мала роботи і не змогла б досягнути жодної з цих хороших цілей”.
Обіцяння і благословення
Коли Президент Хінклі оголосив про створення Постійного фонду освіти, він пообіцяв, що цей фонд буде благословенням для людей, їхніх сімей і громад, а також для всієї Церкви завдяки можливостям знайти роботу, служити і стати провідниками.
Президент Хінклі пообіцяв, що учасники “отримають можливість здобути хорошу освіту, яка підніме їх над відчаєм бідності. … Вони одружаться і підуть вперед із навичками, що допоможуть їм пристойно заробляти і зайняти своє місце у суспільстві, в розвиток якого вони можуть зробити значний внесок”5.
Це обіцяння справдилося для тисяч учасників ПФО, серед яких Пабло Бенітес з Уругваю. Пабло працював по 12 годин у магазині, ледве зводячи кінці з кінцями, аж поки він не вирішив змінити своє життя. Він почав навчатися, але плата за навчання зростала і він побачив, що не може самостійно платити за свою освіту.
Завдяки ПФО він отримав освіту з фізичної культури. Внаслідок цього йому пропонували роботу в кількох місцях, кожного разу збільшувався його дохід. Він навіть пригадує таке: “Часто мені пропонували роботу з повною або частковою зайнятістю, однак доводилося відмовляти, тому що я не мав часу. І все це завдяки ПФО й тим можливостям, які відкрила для мене освіта”.
Нові можливості, які Пабло здобув завдяки навчанню, дають йому змогу утримувати сім’ю, служачи громаді й зміцнюючи її як учитель.
Брат Аллен каже, що для молодих людей, які проводили на роботі багато часу, аби ледве заробити на прожиття і сплату десятини, служіння в Церкві перетворювалося на складне завдання. Це випробування є спільним для багатьох членів Церкви по всьому світу, однак Президент Хінклі дав таке обіцяння учасниками ПФО: “Вони стануть провідниками у цій величній роботі на своїй землі. Вони сплачуватимуть десятину та пожертвування, що дозволить Церкві поширювати роботу по всьому світу”6.
Багато учасників побачили, що освіта, здобута завдяки ПФО, дає можливість отримати кращу роботу і мати час, щоб більше служити в Церкві. Міріам Еркіса, колишня місіонерка з Філіппін, завершила дворічну програму з веб-дизайну і завдяки “могутній молитві” отримала роботу в туристичній агенції. Ця робота допомогла їй утримувати сім’ю і знаходити час для служіння президентом Товариства молодих жінок та вчителем інституту релігії.
Вандерлей Ліра з Бразилії відслужив шість років президентом філії і допоміг збільшити кількість активних членів у своїй філії з 18 до 110, в той же час працюючи чорноробом через відсутність освіти. Коли оголосили про ПФО, він зміг вивчати охорону праці і знайти нову роботу, що сприяло підвищенню зарплати; це дало можливість швидко повернути позику. Він продовжує служити в Церкві й сьогодні. Його президент колу каже, що він чудовий провідник і батько, “велетень, який здобув свободу завдяки наданій можливості”.
Президент Хінклі сказав членам Церкви, що ця програма матиме успіх, бо в Церкві є “організація … і віддані Господні служителі”, що й необхідно для успіху7. Дійсно, Постійний фонд освіти процвітає, бо завдяки йому учасники співпрацюють з місцевими провідниками священства під керівництвом Першого Президентства і Кворуму Дванадцятьох Апостолів та інших генеральних авторитетів Церкви. Церковні Центри з працевлаштування, а також семінарії та інститути релігії також повною мірою залучені до цієї справи.
Результати цього фонду є постійними не лише у фінансовому розумінні, оскільки гроші повертаються, а потім даються в позику іншим студентам, але і в духовному та соціальному, оскільки учасники, пожертвувачі, адміністратори і незчисленна кількість інших людей отримують супутні благословення. “Освіта є ключем,—каже брат Аллен,—який відкриває двері в глухій стіні не лише для окремих людей, але й для сімей та громад”.
Упродовж останніх 10 років технології та досвід допомогли покращити процес для учасників та обслуговуючого персоналу, однак Постійний фонд освіти все ще шукає шляхів здійснення пророчого бачення цього починання. Ця “смілива ініціатива” залишиться пророчою справою. Президент Монсон продовжує роботу фонду, яка, за його словами, “йтиме в далеке майбутнє”8.
За десять років з часу започаткування Постійний фонд освіти покращив життя приблизно 50 тис. учасників у 51 країні. Серед них—Кевін Моор з Вест-Індійських островів та учасники з Перу (зліва).
Міріам Еркісу, колишню місіонерку з Філіппін, взяли на роботу в туристичну агенцію. Графік роботи дозволив їй служити президентом Товариства молодих жінок і вчителем інституту релігії.
Вандерлей Ліра з Бразилії служив президентом філії шість років, працюючи в той же час чорноробом. Продовживши свою освіту завдяки позиці ПФО, він знайшов роботу з більшою зарплатнею. Його президент колу каже про нього, що він “велетень, який здобув свободу завдяки наданій можливості”.
Фотографії Брайяна Уілкокса; піктограми Брента Крокстона