Вони мають змінитися
Коли я охристився, моя сім’я не прийняла Церкву. Тепер мені потрібно було зрозуміти, як поводитися, коли стиль життя членів сім’ї не відповідав євангельским принципам.
Коли я охристився, то був єдиним у своїй сім’ї, хто прийняв євангелію. Мені було 19 років, і я був радий своєму хрищенню. Мене тепло прийняли брати і сестри у Першому приході Пануко у Веракрусі, Мексика. Крім того, я почав готуватися до служіння на місії повного дня, як тільки виповнився рік мого членства у Церкві. Як прекрасно було пізнавати істинну Церкву, і я хотів ділитися євангелією з іншими.
Мій батько, мачуха (моя мама померла, коли мені було 12 років) і троє братів не прийняли Церкву після мого хрищення. На жаль, і я не був дуже чемним. Я не ставився до них шанобливо. Я не зважав на батька чи на його думку. Коли я сказав йому, що невдовзі поїду на місію, він не був радий цьому, оскільки я перестану працювати і, можливо, поїду кудись далеко. Мені дуже не подобалося, коли стиль життя моєї сім’ї суперечив моїм принципам, наприклад, коли вони дивилися телевізор або слухали музичні програми, які, на мою думку, були недоречні в неділю, або коли мій батько запрошував мене на обід у пісну неділю.
Я виправдовував своє негативне ставлення до сім’ї, кажучи собі, що не роблю нічого поганого—як член Церкви я повинен жити за євангельськими принципами, навіть коли моя сім’я мене дратує. Я казав собі: це вони мають змінитися. Завдяки таким міркуванням мої стосунки з батьком не були хорошими. Вони погіршувалися через моє ставлення і гординю. Я продовжував у тому ж дусі, не переймаючись його духовним благополучям.
Одного разу під час підготовки до уроку в інституті я читав 1 Нефій 16, де Нефій зламав свій сталевий лук, через що було важко здобути їжу. Усі почали ремствувати—Ламан і Лемуїл—як вони це завжди робили, а також і їхній батько—пророк Легій. У відповідь на це Нефій зробив лук і стрілу з дерева і запитав у свого батька, куди йому йти, щоб здобути їжу. Його батько молився, щоб мати провід, і Господь докорив йому за ремствування. Легій відреагував належним чином і знову взяв на себе роль голови сім’ї і пророка Господнього. Нефій не засуджував свого батька за його слабкість, він також не вважав, що той не може більше бути пророком, хоча Нефій і сам говорив з Господом і отримував видіння.
Коли я прочитав цей уривок і зрозумів його, то відразу ж подумав про те, як погано ставлюся до своєї сім’ї. Я почувався ніяково через свою поведінку—через те, що вважав себе кращим за них, а особливо мені було неприємно, що я не ставився шанобливо до свого батька. Мені було сумно через те, що я не поставив собі за головну мету ділитися євангелією з сім’єю.
Я не бачив свою сім’ю такою, якою вона може стати. Я зосередився лише на їхніх слабкостях. З того дня моє ставлення і поведінка почали поступово змінюватися. Я завжди намагався поважати думку батька, хоча й багато разів я з ним не погоджувався. Коли він запрошував мене на обід під час посту, я казав, що мені шкода, що я не можу поїсти разом з ним. Мене більше не дратувало те, які програми вони дивляться чи яку музику слухають у неділю, бо я пам’ятав, що вони ще не укладали завіти з нашим Небесним Батьком, як це зробив я.
Одного ранку, коли я допомагав своєму батькові готувати їжу, я сказав, як сильно люблю його і як мені соромно, що я поводився грубо. Я сказав, що пишаюся тим, що він мій батько, і що я хочу мати з ними мирні стосунки.
Усе почало змінюватися. Сперечань стало менше, а потім їх зовсім не стало. І хоч я думав, що знадобиться багато часу, щоб моя сім’я приєдналася до Церкви, однак їхнє ставлення до Церкви змінилося. Жодна з цих змін не відбулася б, якби не почав змінюватись я.
Після того як минув рік мого членства у Церкві, я відслужив місію повного дня в Мексиканській Тіхуанській місії. За три місяці до мого повернення я отримав листа, в якому йшлося про те, що моя сім’я прийняла євангелію і збирається охриститися. Коли я повернувся, вони вже були членами Церкви.
За 15 років членства у Церкві один з найбільших уроків я засвоїв завдяки вивченню Книги Мормона. Цей урок стосувався Божих дітей, які є найдорожчими для мене: моєї сім’ї.
Ілюстровано Деном Берром