Наші домівки, наші сім’ї
Не в тональності, але вірно
Мій тато наспівував якусь мелодію так, як співав лише він—і не тенором, і не басом, але поєднанням одного з іншим. І хоча батько не відрізняв ноти “до” від “ля-бемоль”, однак співав гучно і впевнено.
Я ніколи не соромилася того, як співає мій батько, однак пам’ятаю, як мене радувала і в той же час дивувала його радісна какофонія. Невже він не розумів, що його слухають інші люди?
Мій тато любив гімни євангелії, і він не допускав, щоб відсутність таланту заважала йому поклонятися Богові за допомогою музики. Він співав з радістю, ентузіазмом і почуттям. Мені подобалося, як він співав такий гімн, як “Дух Божий”,—з усією енергією і переконанням, а за кілька хвилин він співав причасний гімн—з усією ніжністю і благоговінням.
Одного разу пообідньої пори тато дав мені чудовий урок за допомогою гімну. Я грала на піаніно, як це часто бувало, щоб зняти напругу після шкільного дня. Батько завжди намагався скористатися часом, коли ми з ним залишалися наодинці, тож підійшов до мене. Все було як завжди: він гортав книгу гімнів, знаходив гімн, а потім просив мене грати, поки він співатиме.
У той день батько взяв збірник і відкрив його на одному з гімнів.
“Чудова пісня, одна з моїх улюблених”,—сказав він, поставивши збірник на піаніно. Це був гімн “Той бідолашний чоловік”. Батько сказав мені, що то був улюблений гімн пророка Джозефа Сміта і що Джозеф попросив Джона Тейлора заспівати цю пісню в Картеджі незадовго до того, як Джозефа і Гайрума було вбито.
Потім батько заспівав усі сім куплетів, а я йому акомпанувала. У ту мить сталися дві визначні події. По-перше, батько проспівав усю пісню, і не схибив у жодній ноті. Його “ля-бемолі” були дійсно “ля-бемолями”! Голос батька звучав без пафосу і просто. Мені він здавався прекрасним. Друге, що вразило мене, було менш дивовижним, однак більш важливим. Коли батько співав, я знала, що він любить Джозефа Сміта і має свідчення про його пророче покликання. Дух свідчив мені, що Джозеф Сміт був пророком.
Кілька років тому батько пішов з життя, і я часто згадую про той день і вплив, який він на мене справив. Важлива складова мого свідчення про євангелію міцно стоїть на своєму місці завдяки батькові, який “не вмів співати”, однак вирішив співати від усього серця.