Пити з Джерела

Аарон Л. Вест

Редактор, церковний відділ видавництва

Ісус Христос є джерелом живої води.

Коли ми говоримо про красу храмів, то зазвичай згадуємо шпилі, вікна і розписи на стінах. Ми з благоговінням говоримо про христильні купелі, кімнати ендаументу, кімнати для запечатування та целестіальні кімнати.

Але коли пророк освячує храм для Господа, він освячує всю споруду, не лише всім помітні красиві деталі. У молитві освячення храму в Канзас-Сіті, штат Міссурі, Президент Томас С. Монсон сказав: “Ми освячуємо територію, на якій стоїть храм. Ми освячуємо кожну деталь цієї прекрасної споруди, від підземного фундаменту до величної статуї Моронія, яка вінчає його найвищу точку”¹. Коли Президент Джозеф Філдінг Сміт промовляв молитву освячення храму в Огдені, штат Юта, він освятив “фундамент, стіни, підлогу, стелі, вежу та всі частини споруди” і молився про захист “усіх механізмів, електропроводу та устаткування, вентиляційної системи та ліфтів, а також усього, що є у цій споруді”².

Я вдячний, що Господь надихає Своїх пророків освячувати кожну частину в кожному храмі. Хоча дверні завіси або система освітлення мають явно менше значення, ніж олтар у кімнаті запечатування, такі незначні деталі впливають на кінцеву піднесену мету храму.

Завдяки одній з таких незначних деталей я засвоїв важливий урок. Якось я був у Солт-Лейкському храмі і вже збирався йти з переодягальні після виконання обряду за померлих. Помітивши фонтанчик для пиття, я зрозумів, що хочу пити, тож я нахилився, щоб зробити пару ковтків. На думку спали такі слова:

Ти п’єш цю воду в храмі, але чи ти дійсно п’єш живу воду, яка є тут?

Це було не голосне засудження—лише м’який докір і запитання, яке пронизує душу.

Моєю відповіддю на це запитання було “ні”. Я не напивався досхочу живою водою храму. Я мав визнати, що кілька хвилин тому, коли я проходив обряди за померлих, мої думки десь блукали. І хоча я зробив гарну справу для людей, яким була потрібна моя допомога, я не дозволив собі отримати всю потрібну мені допомогу.

Тепер щоразу, коли я йду храмом, я шукаю фонтанчик для пиття і зупиняюся попити. Я запитую себе, наскільки я наповнююся живою водою. Моя відповідь: все ще недостатньо. Але моя спрага збільшується.