Відповідьv на заклик збільшити кількість місіонерів: Плекати місіонерський настрій вдома і в Церкві
Єпископ Віктор Ногалес із приходу Паркуе Чакабуко, колу Конгресо, в м. Буенос-Айрес, Аргентина, сидить навпроти дошки для оголошень, покритої фотографіями 37 молодих чоловіків і жінок його приходу. Коли хтось із них їде на місію, він біля фотографії цієї людини поміщає папірець з інформацією.
“Мої молоді люди дуже радіють, коли приходять до мого офісу і бачать ці фотографії та підписи,—каже він.— Це мотивує їх самих готуватися їхати на місію”.
Цей приход у Буенос-Айресі є прикладом духу місіонерської роботи. Протягом перших шести місяців 2012 року, 19 молодих людей—14 з яких навернені—полишили свої домівки, щоб відслужити на місії повного дня у восьми країнах. Зобов’язання служити на місії взяли на себе понад 80 відсотків гідних молодих людей.
Протягом останніх років провідники Церкви кілька разів висловлювали запрошення, спрямовані на збільшення кількості молодих людей, які служитимуть на місії.
На генеральній конференції в квітні 2005 року, невдовзі після того, як Церква видала Проповідуйте Мою євангелію: Путівник для місіонерського служіння, старійшина М. Рассел Баллард, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, порадив сім’ям і провідникам підсилювати дух місіонерського служіння і готувати більшу кількість молодих чоловіків і молодих жінок, щоб служити з честю, допомагаючи їм зрозуміти, хто вони, і навчаючи їх доктрині (див. “Ще один”, Ліягона, трав. 2005, с. 69).
Оголошення Президента Томаса С. Монсона на жовтневій конференції 2012 р. щодо зменшення віку для початку місіонерського служіння, є ще одним нагадуванням про те, що Господь прискорює Свою роботу.
На сьогоднішній день багато сімей і провідників Церкви прислухалися до цих послань і встановлюють на своїх територіях багату традицію місіонерського служіння.
Допомагати молоді усвідомлювати, хто вони
Коли єпископа Ногалеса запитали, як він зміг надихнути на служіння так багато молодих людей, він відповів: “Коли мене покликали служити єпископом, моїм пріоритетом була молодь мого приходу, і я чітко пояснив іншим провідникам приходу, що нам слід стати частиною їхнього життя”.
Наприклад, усі місіонери з Чакабуко до свого служіння мали у приході покликання. Часто новонавернених та малоактивних членів Церкви запрошували служити вчителями, що готувало їх до проповіді євангелії.
Єпископ Ногалес також допомагав молоді готуватися духовно, організувавши співпрацю з місцевими місіонерами повного дня.
Коли місцеві провідники і члени Церкви зобов’язалися допомагати молоді приходу, їхньою нагородою стало надзвичайне зростання місіонерського духу.
Сім’я, орієнтована на місіонерське служіння
Гарт і Елоїз Андрус з Дрейперу, шт. Юта, США, знають, що означає мати сім’ю, сповнену місіонерським духом. У них 17 онуків, які відслужили на місії, і самі вони служили на шести місіях.
“Починати плекати дух місіонерського служіння в сім’ї слід тоді, коли діти ще малі”,—сказав брат Андрус.
Сестра Андрус погоджується: “Не чекайте мовчки свого відбуття, щоб служити на місії, вам слід говорити про це з вашими дітьми й онуками, щоб не виникало навіть питання—коли ви поїдете на місію, і тим більше не було питання чи ви поїдете взагалі”,—сказала вона.
Також важливо навчати молодь тому, хто вони, показуючи приклад місіонерського служіння. Брат і сестра Андрус прийняли своє перше покликання у 1980 р., коли на місію їхав їхній наймолодший син.
Один онук написав їм після того, як отримав подарунок, який вони йому прислали, щоб допомогти підготуватися до місії. “Він подякував нам [за подарунок], але сказав: “Набагато важливіше подякувати вам за приклад, яким ви для мене були”,—зазначила сестра Андрус.
Навчати доктрині
“Наша молодь має право сподіватися, що їхні батьки, церковні провідники і вчителі подбають про те, щоб вони знали і розуміли євангелію Ісуса Христа,—сказав старійшина Баллард.—Святий Дух буде підтверджувати істину в їхніх серцях і запалюватиме Світло Христа у їхніх душах. І тоді у вас буде ще один повністю підготовлений місіонер” (М. Рассел Баллард, “Ще один”, с. 71).
На відстані 9600 км від Буенос-Айреса, у сільській філії Хорсшу Бенд, біля Бойсі, шт. Айдахо, США, також значно активізувалося місіонерське служіння, коли сім’ї і провідники почали завзятіше навчати молодь євангелії.
З маленької філії, чисельністю 75 чоловік, дев’ятеро молодих людей служать на місії.
Старійшина Рассел М. Нельсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, наголосив на причинах служіння і користі, яка від нього йде. “Усі місіонери … служать з єдиною метою—покращити життя інших людей,—сказав він.—Рішення служити на місії вплине на духовне майбутнє місіонера, його або її подружжя і їхнє потомство на багато наступних поколінь. Бажання служити є природним результатом чийогось навернення, гідності і підготовки” (“Зверніться до місіонерів! Вони можуть вам допомогти!” Ліягона, лист. 2012, с. 18).
Мартін Уокер, президент колу в Емметті, шт. Айдахо, погоджується. “Служіння на місії ставить молоду людину на шлях, який вплине на цілі покоління,—каже він.— Усім колом ми робимо все можливе, щоб підготувати молодих людей до служіння на місії”.
Частина цієї підготовки полягає в тому, що молодь навчають доктрині. Молодь з філії Хорсшу Бенд має можливість відвідувати щотижневі уроки місіонерської підготовки, які проводить колишній президент місії—це навчання доповнює місіонерське навчання, яке надається в колі в рамках щомісячних зборів підготовки молоді до служіння на місії і щорічного літнього табору для носіїв Ааронового священства.
ЛаРене Адам—одна з шістьох дітей брата і сестри Андрус—служила опліч свого чоловіка, Джима, на місії в Копенгагені, Данія, з 2007 по 2009 р. Вона свідчила про важливість навчання дітей євангелії в домівках.
“Одним із найдієвіших способів допомогти вашим дітям зміцнити свідчення про місіонерську роботу—це проводити домашні сімейні вечори і сімейні вивчення Писань,—сказала вона.—Якщо ви дасте їм таку міцну основу вивчення євангелії і отримання євангельських знань, вони будуть набагато краще підготовленими і набагато більше знатимуть про євангелію”.
Єпископ Віктор Ногалес стоїть біля дошки оголошень з фотографіями усіх молодих людей його приходу, включаючи тих, хто зараз служить на місії.
Фотографія Пола Л. Гарвіна