Великодній тиждень

Протягом останнього тижня свого життя наш Спаситель Ісус Христос здійснив Спокуту, яка включала в себе Його страждання у Гефсиманії, розп’яття на Голгофі і Воскресіння з гробниці.

На Нараді на небесах ще до сотворіння землі Небесний Батько виклав Свій план нам, Його дітям. Ми вигукували від радості, коли Небесний Батько обрав Ісуса Христа здійснити план спасіння (див. Йов 38:7 і Aвраам 3:27). Народжений у Марії у Віфлеємі Ісус прожив безгрішне життя. Завдяки Його Спокуті ми можемо повернутися, щоб жити з нашим Небесним Батьком і отримати вічне життя. Ісус Христос прийде знову у силі й славі, щоб перебувати на землі впродовж Тисячоліття, і Він стане Суддею всіх людей у останній день.

Далі наведено фрагменти з відеофільмів, знятих за біблійними історіями, які змальовують останній тиждень Спасителевого життя. Ви можете почитати вірші з Писань, наведені під кожною ілюстрацією. Повну хронологію подій можна знайти в Bible Dictionary або Путівнику по Писаннях у статті “Євангелії. Узгодження Євангелій”. Відео на біблійні сюжети можна знайти на сайті biblevideos.lds.org.

За п’ять днів до Пасхи Ісус в’їхав у Єрусалим на віслюку, як про це було пророковано. Люди вітали Його як свого Царя, вигукуючи “Осанна!” і встеляючи дорогу перед віслюком своїм одягом і пальмовим листям. (Див. Maтвій 21:1–11; Maрк 11:1–11; Захарій 9:9.)

Фотографії © IRI

Удруге під час Свого земного служіння Ісус очищує подвір’я храму. “Дім Мій—буде домом молитви”, а ви робите з нього “печеру розбійників”,—сказав він грошомінам (Maтвій 21:13). Після того багато сліпих і кривих підійшло до Нього у храмі, і Він їх зцілив. Однак коли первосвященики та книжники побачили Його чудеса, то розгнівалися і шукали, як їм Його вбити. (Див. Maтвій 21:12–17; Maрк 11:15–19).

Фотографії © IRI

Ісус Христос, Єдинонароджений Син від Батька, у своїй поблажливості зійшов на землю, щоб викупити всіх людей від Падіння. (Див. 1 Нефій 11:16–22, 26–33; Aлма 7:10–13).

Фотографії © IRI

Упродовж того тижня Спаситель виголосив одну зі своїх найнезабутніших проповідей, у тому числі Його вчення про лепту вдови. (Див. Maрк 12:41–44; Лука 21:1–4).

Фотографії © IRI

У Гефсиманському саду Спаситель став на коліна і молився. Його страждання за гріхи світу змусило Його “тремтіти від болю і кровоточити кожною порою, та страждати і тілом, і духом” (УЗ 19:18). Невдовзі після того Іуда Іскаріотський разом з групою озброєних чоловіків арештували Ісуса, а всі учні покинули Господа і втекли. (Див. Maтвій 26:36–56; Maрк 14:32–50; Лука 22:39–53).

Під час останньої вечері Ісус пообіцяв Своїм апостолам, що вони отримають Утішителя або Святого Духа після того, як Він піде. Він навчав їх пам’ятати Його, приймаючи причастя. У кінці того вечора Ісус промовив заступницьку молитву, у якій Він молився, щоб учні мали єдність. (Див. Maтвій 26:17–30; Maрк 14:12–26; Лука 22:14–32; Іван 13–17).

Після несправедливого суду і жорстокого бичування Ісус Христос дозволив розп’ясти Себе, тим самим завершивши “велику і останню жертву”, яка уможливила спасіння всіх дітей Божих (див. Aлма 34:14–15). До настання ночі послідовники Ісуса зняли Його тіло з хреста і, загорнувши у льняну тканину й намастивши пахощами, поклали в гробницю. (Див. Maтвій 27; Лука 23; Maрк 15; Іван 19).

В неділю на світанку Марія Магдалина та інші вірні жінки прийшли до гробниці, щоб іще намастити пахощами тіло Ісуса. Вони побачили, що камінь гробниці було відкочено, і двох ангелів, які проголосили радісну новину: “Нема Його тут,— бо воскрес” (Maтвій 28:6). Воскреслий Спаситель подолав фізичну смерть і дав можливість кожному з нас жити знову: “Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть” (1 Коринтянам 15:22). (Див. Maтвій 28; Maрк 16; Лука 24; Іван 20).