Послання Першого Президентства
Він воскрес
Свідчення про реальність Воскресіння Ісуса Христа є джерелом надії та рішучості. І це може відчувати кожна дитина Бога. Так було зі мною літнього червневого дня 1969 року, коли померла моя мама, і так триває упродовж років з того часу й триватиме, доки я знову її не побачу.
Сум, викликаний тимчасовою розлукою, відразу ж змінився радістю. Це була не просто надія на радісне возз’єднання. Завдяки тому, що Господь так багато всього відкрив через Своїх пророків і завдяки тому, що Святий Дух підтвердив мені істину про Воскресіння, я можу уявити, якою буде зустріч з нашими освяченими воскреслими рідними:
“Це ті, хто вийде у воскресінні праведних. …
Це ті, чиї імена записано на небесах, де Бог і Христос є суддями для всіх.
Це ті, хто є праведниками, які стали досконалими через Ісуса, посередника нового завіту, Хто виконав цю досконалу спокуту через пролиття Своєї власної крові” (УЗ 76: 65, 68–69).
Оскільки Ісус Христос розірвав пута смерті, всі діти Небесного Батька, які народяться на світ, воскреснуть у тілі й ніколи більше не помруть. Тож моє і ваше свідчення про цю славетну істину може усунути біль від втрати улюбленого члена сім’ї чи друга і замінити його радісним передчуттям і твердою рішучістю.
Господь дав нам усім дар воскресіння, завдяки якому наші духи будуть поміщені в тіла, позбавлені фізичних недоліків (див. Aлма 11:42–44). Моя мама з’явиться молодою, сяючою, без слідів старіння чи років фізичних страждань. Як вона, так і ми отримаємо це в дар.
Однак ті з нас, хто прагне бути з рідними навіки, має прийняти рішення бути гідним такого товариства, щоб жити там, де Батько і Його Улюблений воскреслий Син перебувають у славі. Це—єдине місце, де сімейне життя може тривати вічно. Свідчення про цю істину зміцнило мою рішучість зробити все можливе, щоб завдяки дії Спокути у нашому житті я сам і мої близькі були гідні найвищого ступеня целестіальної слави (див. УЗ 76:70).
У пошуках вічного життя Господь забезпечує нас дороговказом, який міститься в причасних молитвах і який допоможе мені й вам. Нам пропонується оновлювати завіти хрищення під час кожних причасних зборів.
Ми обіцяємо завжди пам’ятати Спасителя. Символи Його жертви допомагають нам бути вдячними за надзвичайну ціну, яку Він сплатив, аби пута смерті було розірвано і ми отримали милість і прощення всіх гріхів за умови покаяння.
Ми обіцяємо дотримуватися Його заповідей. Коли ми читаємо Писання і слова сучасних пророків, слухаємо виступи промовців на причасних зборах, то згадуємо про свій завіт чинити так. Святий Дух нагадує нашому розуму й серцю про заповіді, які є для нас найнеобхіднішими у той день.
У причасних молитвах Бог обіцяє, що пошле Святого Духа, аби Він перебував з нами (див. Moроній 4:3; 5:2; УЗ 20:77, 79). Я зрозумів, що у цю мить Бог проводить зі мною щось на зразок особистої співбесіди. Він звертає мою увагу на те, що із зробленого мною Йому до вподоби, у чому мені необхідно покаятися і просити прощення, а також нагадує імена і обличчя людей, яким я маю послужити заради Нього.
З роками цей повторюваний процес перетворив надію на почуття милосердя і приніс запевнення, що завдяки Спасителевим Спокуті та Воскресінню милість поширюється і на мене.
Я свідчу, що Ісус є воскреслим Христом, нашим Спасителем, нашим досконалим прикладом і провідником до вічного життя.
Як навчати з цього послання
Ми повинні “застосову[вати] усі писання до нас, щоб були вони нам на користь і в науку” (1 Нефій 19:23). Ви можете прочитати причасні молитви, що містяться в Ученні і Завітах 20:76–79. Прочитавши вчення президента Айрінга стосовно причасних молитов, ви можете запропонувати тим, кого навчаєте, поміркувати, як ці молитви можуть скеровувати їхнє життя і допомагати повернутися в присутність Небесного Батька та Ісуса Христа, щоб жити з Ними знову.
Фотографія Метью Рійєра; Він воскрес, художник Дел Парсон, копіювання заборонено