Зростання на родючому ґрунті: Вірна молодь в Уганді
Сінді Сміт жила в Уганді, поки її чоловік там працював, зараз вони мешкають у штаті Юта, США.
Приймаючи євангелію й живучи за нею, молодь в Уганді бачить зростання віри й надії у своїй країні.
Уганду, прекрасну країну, розташовану в серці Східної Африки, Господь благословив пагорбами, засадженими цукровою тростиною і банановими деревами, а також чудовою молоддю, готовою прийняти євангелію Ісуса Христа і жити за нею.
Перший кіл в Уганді був організований у 2010 році. Церква росте стрімко, в кожному приході і філії є багато молодих чоловіків і жінок.
Підняти прапор, стати прикладом
Молодих жінок в одному приході надихнуло вчення сестри Елейн Ш. Дальтон, генерального президента Товариства молодих жінок, щодо цнотливості: “Зараз час для кожного з нас піднятися й розгорнути прапор для світу, закликаючи повертатися до [цнотливості]”1. Молоді жінки зійшли на пагорб, з якого відкривається краєвид на місто, і підняли золотисті прапори-стрічки, які символізують їхнє обіцяння бути прикладом цнотливості. Разом вони заспівали гімн “Стоїть гора Сіон” (Гімни, № 4).
Ці молоді жінки зробили вищими свої особисті норми праведності. Їхня слухняність зміцнила їхні свідчення й вплинула на інших. Сестра Дальтон сказала: “Ви ніколи не повинні недооцінювати силу вашого праведного впливу”2. І, як і прапор, приклад цих молодих жінок майорить усьому світу.
Сандра
Як і багато молодих жінок в Уганді, Сандра ходить до церкви пішки 1,5 км. По п’ятницях вона допомагає прибирати будинок зборів, а по суботах відвідує семінарію. Протягом тижня вона встає о 5 годині ранку, щоб повчити уроки, а потім іде в школу, повертаючись додому після 18 години. Через фінансові труднощі вона пропустила один навчальний рік у школі, але, борючись з випробуваннями, вона не втрачає позитивного ставлення: “Євангелія справді допомагала мені залишатися стійкою і непохитною”.
Сандра—єдиний член Церкви у своїй сім’ї, але батьки підтримують її церковне служіння, зокрема, коли приход прибирав територію місцевого інтернату для сиріт. Її сім’я бачить, як євангелія допомогла їй бути сильною, навіть перед лицем невирішених проблем. Роздумуючи про джерело цієї сили, Сандра каже: “Коли я йду до церкви, то відчуваю, ніби одягаюся в Божу зброю” (див. Ефесянам 6:11–17).
Сюзен, яка зовсім недавно навернулася, любить Церкву. Вона народилася на півдні Судану і разом із сім’єю врятувалася втечею до Уганди, де вони мали благословення зустрітися з місіонерами. Сюзен, як біженка, знайшла мир і захист в євангелії. В неділю вона приводить до церкви своїх молодших братів і сестер, а також ще 10 інших дітей, які не є членами Церкви. Після несподіваної смерті одного з членів сім’ї вона повернулася в південний Судан, де очікує на встановлення Церкви в її місцевості. І Сюзен, і Сандра стикаються з труднощами, але вони покладаються на Бога і насолоджуються плодами життя за євангелією Ісуса Христа (див. Алма 32:6–8, 43).
Жертва заради служіння на місії
В Уганді хлопчики змалку починають грати у футбол, використовуючи замість м’яча міцно зв’язані гілки. З раннього дитинства Денніс завжди мав схильність до спорту, і його школа дала йому стипендію за гру в їхній команді. Після закінчення школи одна професійна команда запропонувала йому зарплату, проживання і харчування. Здавалося, що ось мрії збулися, але Денніс знав, що в другій половині року це, скоріш за все, стане на заваді його планам служити на місії.
Денніс
Бажання Денніса виконувати волю його Небесного Батька було настільки сильним, що він навіть не хотів дати шанс спокусі залишатися в команді, коли настане час для його служіння на місії. Багато людей піддавали сумніву правильність його вибору, але Денніс був упевнений, що прийняв правильне рішення—для себе і для інших. “Щойно охристилися два мої маленькі брати і менша сестра,—сказав він. —Я думав, що моя сестра ніколи не захоче слухати про євангелію. Коли я бачу, як Бог робить чудеса в моїй сім’ї, це дає мені яскраву надію на майбутнє”.
Молоді чоловіки у приході Денніса кожного тижня вивчають посібник Проповідуйте Мою євангелію. Вони стали як команда, працюючи пліч-о-пліч з місіонерами повного дня і приводячи друзів на недільні збори та інші заходи, зокрема, баскетбольні й футбольні ігри протягом тижня. Юнаки-священики христили своїх друзів та інших людей, яких вони допомагали навчати разом з місіонерами. Протягом кількох років ця команда молодих чоловіків зміцнювала цілий приход, і четверо з цих чоловіків, включаючи Денніса, отримали покликання до місії Найробі, Кенія.
Вони виконували пораду старійшини Девіда А. Беднара, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, “стати місіонер[ами] задовго до того, як вирушати на місію”3. Вони робили це, працюючи всім кворумом—командою, яка краща за всі інші.
Усі чотири місіонери здолали випробування заради служіння. Вілберфорс пояснює: “Я майже втратив надію поїхати на місію [через нестачу грошей], але тоді я прочитав Матвій 6:19–20: “Не складайте скарбів собі на землі, … складайте ж собі скарби на небі”. Тож завдяки старанню і відданості я зміг досягти своєї цілі служити на місії повного дня. Мені подобається місіонерське служіння. Немає нічого кращого за те, щоб шукати спершу царства небесного”.
Надія на майбутнє
Молодь Уганди з великою надією на майбутнє допомагає розбудовувати тут Боже царство. Хоча на сході Африки немає храму, молодь з нетерпінням чекає часу, коли вони одружаться у одному з храмів, який зараз знаходиться далеко від них. Один із заходів колу був присвячений підготовці до входження в храм, а на завершення член президенства колу склав своє свідчення: “Бог любить вас. Ви—майбутнє Церкви в Уганді”. Ця праведна молодь уже здійснює великий вплив на оточуючих.
Молоді чоловіки і жінки Уганди жертвують речами світу заради благословень, які триватимуть вічно. Вони посадили насіння віри, а тепер турботливо доглядають його (див. Алма 32:33–37). Як всипане плодами дерево (див. Алма 32:32), молодь ділиться радістю, яку дає євангелія на цій родючій землі.
Вгорі: Молодь разом відвідує духовний вечір колу.
Вгорі: Сюзен (в центрі), біженка в Уганді, знайшла мир в євангелії, а тепер привела у церкву своїх рідних братів і сестер та інших дітей.
У центрі: Молодим жінкам цього приходу подобається працювати над програмою “Особистий розвиток”.
Справа: Денніс відмовився від місця у професійній футбольній команді, щоб проповідувати євангелію. Йому та іншим молодим чоловікам у приході довелося піти на жертви й подолання труднощів заради служіння на місії.
Фотографії Сінді Сміт