Зберегти святість мого Суботньоо дня
Автор живе в штаті Юта, США.
Я запізнювалася! Я швидко вдягнула гарну сукню, схопила стрічку для волосся, поїхала до церкви, припаркувалася і поспіхом зайшла в дім зборів. Ух! Я знайшла місце в президії саме в ту мить, коли єпископ підвівся і розпочав причасні збори.
Тієї неділі у мене був виступ, тож я швидко проглянула свої нотатки, переконавшись, що нічого не забула. Я й не помітила, як закінчилися причасні збори і я вже йшла на Недільну школу. Ще одні успішні причасні збори!
Але чи дійсно так?
Упродовж наступного тижня я почала розмірковувати. Настала ще одна неділя, і коли я сиділа на причасних зборах, думаючи про те, що причастя для мене означає, мене раптом пронизала думка: я щотижня поновлюю зобов’язання завжди пам’ятати Ісуса Христа, але наскільки в дійсності я це виконую?
Я захотіла змінитися, тож вирішила скласти тижневий план.
-
Упродовж тижня я буду присвячувати час аналізу своєї поведінки і буду просити прощення за свої гріхи. Я також буду робити все можливе, щоб приходити вчасно до церкви, аби слухати музичну прелюдію та відчувати Духа.
-
Під час причастя я буду згадувати Ісуса Христа і Його Спокуту. Я з молитвою переглядатиму, що робила правильно, а що—неправильно. Я буду себе запитувати: “Господи, чого мені ще бракує?” (див. Матвій 19:20).
-
Кожного дня після причастя я буду в молитві просити допомогти мені покращуватися і пам’ятати Христа.
Діючи згідно зі своїм планом, я навчилася по-справжньому любити причастя! Я полюбила молитися Небесному Батькові й розмовляти з Ним про своє життя. Незалежно від того, якою була моя поведінка минулого тижня, я завжди була вдячна за Спокуту Ісуса Христа і за можливість змінюватися й ставати кращою. Тепер я зрозуміла, що причастя не лише для неділі; воно—для кожного дня.