Покаяння—це Божий дар для нас

Старійшина Д. Тодд Крістофферсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, “В любові Моїй перебуватимете”, Ліягона, лист. 2016, с. 48.

“Сьогодні ми часто чуємо вислови, що Божа любов—“безумовна”. І хоч в якомусь сенсі це так, але у Писаннях така її ознака як безумовна ніде не зустрічається. …

Бог любитиме нас завжди, а ось спасти нас у наших гріхах Він не може. Згадайте слова Амулека до Зизрома про те, що Спаситель спасає Свій народ не в їхніх гріхах, а від їхніх гріхів, і це тому, що в гріху ми не є чистими, а “ніщо нечисте не може успадкувати царство небесне” [Aлма 11:37], тобто жити у Божій присутності. …

З Книги Мормона ми дізнаємося, що метою Христових страждань, цього найвищого виявлення Його любові, було “викликати надра милості, яка перемагає справедливість, і дає засоби людям, щоб вони могли мати віру в покаяння” [Aлма 34:15]. …

Отже, покаяння—це Його дар для нас, і дався він дуже великою ціною”.